Постановление суда № 75590028, 30.07.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

УХВАЛА

30 липня 2018 р.

м. Херсон

Справа № 821/1192/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши заяву Комунального підприємства "Міський водоканал" про розстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі до Комунального підприємства "Міський водоканал" про стягнення податкового боргу,

встановив:

20 червня 2018 року до суду надійшла позовна заява Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - позивач, Головне управління) до Комунального підприємства "Міський водоканал" (далі – відповідач, заявник, підприємство), в якій позивач просив стягнути кошти з рахунків відповідача у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу по ПДВ в сумі 4168751,87 грн.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року по справі № 821/1192/18 позовні вимоги позивача задоволено повністю.

25 липня 2018 року від КП "Міський водоканал" до суду надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення, в якій заявник просить суд:

- надати розстрочення виконання рішення суду від 17 липня 2018 року по справі №821/1192/18 строком на 3 роки (36 календарних місяців), починаючи з серпня 2018 року по липень 2021 року включно зі сплатою суми боргу рівними частками щомісяця, а саме: податкового боргу з ПДВ в сумі 4168751,87 грн., зі сплатою суми боргу по 115798,66 грн. щомісяця;

- зобов'язати позивача відобразити розстрочення виконання відповідного судового рішення в особовому рахунку платника податку (заявника).

Обґрунтовуючи подану заяву КП "Міський водоканал" посилається на наступні обставини. Так, рішенням суду від 17 липня 2018 року по справі № 821/1192/18 з підприємства вирішено стягнути податковий борг по ПДВ в сумі 4168751,87 грн. Заявник зазначив, що визнає наявність боргу та не має наміру оскаржувати ухвалене рішення суду. Проте, вказує на наступні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення щодо сплати податкового боргу. Стверджує, що в 2017 році укладено три договори про організацію взаєморозрахунків на загальну суму 6425356,49 грн. (договір №№ 2, 17, 28). Фактично субвенцію надано лише за договором № 2 (2162611,72 грн.), яку в подальшому спрямовано на погашення ПДВ, однак субвенцію за договорами №№ 17, 28 на суму 4262744,77 грн. станом на момент подання даної заяви не відшкодовано, що призвело до утворення боргу по ПДВ. Таким чином, звернення судового рішення від 17 липня 2018 року до примусового виконання шляхом стягнення податкового боргу, заблокує господарську діяльність підприємства, що у свою чергу призведе до припинення надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення всім споживачам, розташованим на території Новокаховської міської ради. З урахуванням наведеного, заявник просить розстрочити виконання рішення суду для забезпечення поступової сплати суми боргу.

Ухвалою від 26 липня 2018 року заяву про розстрочення виконання рішення суду прийнято до провадження та призначено судове засідання для розгляду заяви на 30 липня 2018 року.

30 липня 2018 року від представників сторін надійшли клопотання про розгляд заяви в письмовому провадженні. Представник заявника підтверджує вимоги, викладені в заяві про розстрочення судового рішення, просить задовольнити заяву в повному обсязі. Представник відповідача не заперечує проти задоволення відповідної заяви.

Відтак, згідно положень ч. 9 ст. 205 КАС України, приймає рішення про розгляд даної заяви в порядку письмового провадження.

Дослідивши та проаналізувавши зміст заяви КП "Міський водоканал" про розстрочення виконання судового рішення, враховуючи те, що Головне управління не заперечує проти вимог поданої заяви, суд доходить висновку про часткове задоволення заяви, з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року по справі № 821/1192/18 позовні вимоги податкового органу задоволено повністю, з КП "Міський водоканал" вирішено стягнути податковий борг по ПДВ в сумі 4168751,87 грн. Згідно змісту заяви про розстрочення виконання рішення суду, підприємство не заперечує проти наявності податкового боргу та підтверджує необхідність його сплати.

КП "Міський водоканал" створене на підставі рішення Новокаховської міської ради від 19 листопада 2002 року № 189 на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери управління Новокаховської міської ради. Майно заявника перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Нова Каховка Херсонської обл. і закріплене за підприємством на праві господарського відання.

Згідно Статуту підприємства, головними завданнями виробничої діяльності підприємства є надання послуг з водопостачання та водовідведення. Розрахунки за вказані послуги підприємство здійснює з абонентами - юридичними та фізичними особами на підставі тарифів.

В матеріалах справи міститься копія рахунку за електроенергію № 2590 від 27 червня 2018 року та копія балансу (звіту про фінансовий становище) станом на 31 березня 2018 року, з яких вбачається, що заявнику за червень місяць 2018 року необхідно сплатити за електроенергію 1001384,35 грн., при цьому заборгованість із заробітної плати станом на 31 березня 2018 року склала 1361,00 тис. грн. Дані, що підтверджують погашення наведених заборгованостей матеріали справи не містять.

У 2017 році підприємством укладено договори про організацію взаєморозрахунків: №2 від 20 липня 2017 року на суму 2162611,72 грн.; № 17 від 24 листопада 2017 року на суму 3436945,95 грн.; № 28 від 19 грудня 2017 року на суму 825798,82 грн.

Станом на момент розгляду заяви субвенція надана за договором № 2, яка в подальшому спрямована на погашення ПДВ, що підтверджується копією оборотно-сальдової відомості по рахунку № 646 за 2017 рік з різниці в тарифах. Докази на підтвердження відшкодування субвенції за договорами №№ 17, 28, матеріали справи не містять.

31 травня 2018 року підприємство звернулося з листом до Міністра фінансів України (вих. № 661/05), в якому просило про ініціювання внесення змін до Порядку надання в 2018 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості, зокрема, по ПДВ для своєчасного виконання своїх обов'язків перед державою. Однак, листом Заступника міністра фінансів України від 03 липня 2018 року (вих. № 06330-03/6-27/17718) у задоволенні клопотання заявника було відмовлено.

Зважаючи на той факт, що станом на момент розгляду даної заяви на рахунках КП "Міський водоканал" відсутні кошти на погашення податкової заборгованості, що призводить до неможливості виконання рішення суду від 17 липня 2018 року, заявник звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання відповідного судового рішення.

Надаючи оцінку наведеним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 31 Закону України про державний бюджет" від 16 грудня 2016 року № 1801-VIII (діяв на момент виникнення боргу), установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється із загального фонду державного бюджету в обсязі, що відповідає обсягу надходжень від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього розстроченого (відстроченого) боргу), та спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на суму заборгованості, що не була відшкодована станом на 1 січня 2016 року, з урахуванням проведених у минулих роках розрахунків.

Цим Законом дозволено Кабінету Міністрів України залучати до розрахунків з перерахування цієї субвенції надходження від підприємств, визначених частиною першою цієї статті, розстрочених та відстрочених грошових зобов’язань з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та процентів, нарахованих на суму цих розстрочених (відстрочених) грошових зобов’язань, із сплати дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону.

Згідно абз. 2 п. 1 постанови Кабміну "Про затвердження порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення" від 18 травня 2017 року № 332 (далі - Порядок), субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Перерахування субвенції здійснюється на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася до 1 січня 2016 р. і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків (п. 2 Порядку).

Підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку 2 (п. 3 Порядку).

Зі змісту наведених норм законодавства, вбачається, що законодавцем встановлений чіткий механізм проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах підприємств, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Підставою для проведення такого розрахунку є укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

Судом встановлено, що заявником укладено три відповідні договори, однак станом на момент звернення до суду з даною заявою, субвенція надана лише на підставі одного договору в розмірі 2162611,72 грн. (за договором № 2), сума якої була спрямована на погашення ПДВ. Субвенція в розмірі 4262744,77 грн. (за договорами №№ 17, 28) на момент звернення до суду залишається невиплаченою, що позбавляє заявника можливості погасити борг по ПДВ, та тим самим виконати судове рішення.

Суд враховує звернення заявника із листом до Міністра фінансів України з метою отримання субвенцій для погашення існуючих заборгованостей, за результатами якого підприємству було відмовлено в їх наданні.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про необхідність розстрочення виконання судового рішення від 17 липня 2018 року по справі № 821/1192/18.

Проте, суд вважає необґрунтованою вимогу щодо розсрточення виконання відповідного судового рішення строком на 03 роки, так як згідно ч. 5 ст. 378 КАС України, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови. Відтак, суд відмовляє у задоволенні наведеної вимоги та приймає рішення про розстрочення виконання судового рішення від 17 липня 2018 року по даній справі строком на 01 рік з моменту ухвалення відповідного рішення.

Щодо вимоги підприємства зобов'язати позивача відобразити розстрочення виконання рішення суду в особовому рахунку платника податку, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними ст. 2 КАС України.

Отже, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відтак вимога, якою заявник просить суд зобов’язати суб’єкт владних повноважень вчинити певні дії, є формою втручання в його дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявником обґрунтовано необхідність розстрочення судового рішення від 17 липня 2018 року, тому приймає рішення про часткове задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 241, 248, 378 КАС України, суд

ухвалив:

Заяву Комунального підприємства "Міський водоканал" про розстрочення виконання рішення суду задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення суду від 17 липня 2018 року по справі № 821/1192/18 строком на 01 рік (12 календарних місяців), починаючи з липня 2018 року по липень 2019 року включно зі сплатою суми боргу рівними частками щомісяця, а саме: податкового боргу з ПДВ в сумі 4168751,87 грн., зі сплатою суми боргу по 347395,989 грн. щомісяця.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо ухвалу було постановлено поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 31 липня 2018 року.

Суддя Гомельчук С.В.