Постановление суда № 75567813, 16.07.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/5469/17

2-з/465/78/18

У Х В А Л А

про забезпечення позову

"16" липня 2018 р. м.Львів

Франківський районний суд м.Львва,

в складі:

головуючого судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові заяву про забезпечення позову позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, а саме: квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2..

13.07.2018 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, мотивуючи її тим, що відповідач по зустрічному позові ОСОБА_2 всіляко ухиляється від добровільного розподілу спільно набутого майна, зокрема квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, виключивши дану квартиру із переліку майна, що підлягає поділу відповідно до первісного позову. Побоюється, що ОСОБА_2 може діяти недобросовісно, розпорядитися належним йому на праві власності майном та відчужити його на користь інших осіб, що в свою чергу утруднить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду.

Вивчивши матеріали заяви, оглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).

Відповідно до правової позиції, викладеної у Рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 № 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями151,152,153 Цивільного процесуального кодексу України, інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. У цивільному процесі забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону прав та інтересів в цивільному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для позивача рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в цивільній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Таким чином, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в цивільному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в цивільній справі.

Положення п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачають, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 6 вищевказаної постанови Пленуму ВСУ, особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Як вбачається, з Договору купівлі-продажу від 12.10.2015р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, квартира №27, Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.07.2018 року право власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 зареєстроване на ОСОБА_2, який є його єдиним власником.

Суд погоджується із доводами позивача щодо доцільності застосування заходів забезпечення позову, оскільки з позовної заяви вбачається, що між сторонами дійсно існує спір з приводжу поділу майна подружжя, право власності на квартиру що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 зареєстроване на відповідача, а тому останній має можливість відчужити спірне майно, що утруднить виконання можливого рішення суду за результатами розгляду справи. Вид забезпечення позову, а саме накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 726037846101, є співмірним із заявленими позивачем вимогами, а тому для забезпечення виконання рішення суду та вимог позивача необхідно накласти арешт на вказане майно.

З наведених міркувань, керуючись ст.ст.150-153 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

В порядку забезпечення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 Ї у м.Львові (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 726037846101), що належить на праві власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Копію ухвали скерувати Франківському відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції - для виконання, сторонам - для відома.

Стягувач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: 79060, АДРЕСА_1

Боржник: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 77047, Івано-Франківська область, Рогатинський район, с.Обельниця.

Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки з дня винесення ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню, однак на ухвалу суду може бути подано апеляцію до апеляційного суду Львівської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя Ванівський Ю.М.