№ 75546767, 25.07.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/15240/14-ц

Провадження № 22-ц/787/1141/2018

Головуючий суддя в суді 1 інстанції: ОСОБА_1

Рішення ухвалене в м. Рівне Рівненської області

Дата ухвалення повного тексту рішення не зазначена

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя: Боймиструк С.В.

судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання Брикса Ю.Ю.,

з участю ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Креді ОСОБА_3" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Креді ОСОБА_3" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості та зустрічною позовною заявою ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Креді ОСОБА_3", ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненою, -

В С Т А Н О В И В :

12.09.2014 року Публічне акціонерне товариство "КРЕДІ ОСОБА_3" (ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_3") звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про солідарне стягнення кредитної заборгованості.

Свій позов обґрунтовує тим, що 03 березня 2008 року між ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 73, згідно умов якого надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії у розмірі 880 000,00 доларів США (Ліміт Кредитування) на рефінансування заборгованості перед АКІБ «УкрсибБанк» та ВАТ «ВіЕйБІ» перед АКІБ «Укрсиббанк» в сумі 397 211,00 доларів США та на розвиток бізнесу в розмірі 482 789,00 дол. США, із терміном повернення 02.03.2033 року, з узгодженим та підписаним сторонами графіком погашення чергових платежів.

Зазначає, що ОСОБА_3 взяті на себе кредитні зобов’язання у відповідності до ст. 1054 ЦК України - виконав, проте ОСОБА_4, як сторона по договору, зобов’язання не виконує і всіма способами ухиляється від його виконання.

З метою забезпечення виконання зобов’язання за Кредитним договором: 03 березня 2008 року між Банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 73/1/2; 13 березня 2009 року між Банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 73/1/3.

Розмір заборгованості за Кредитним договором згідно поданої 15.03.2018 заяви про уточнення позовних вимог становить – 701 585 США 90 центів та 1 438 422 грн. 25 коп. – пені за несвоєчасне погашення кредиту.

25 квітня 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3», ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 03 березня 2008 року між ОСОБА_4 та Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого являється ПАТ «Креді ОСОБА_3», з іншої сторони, було укладено кредитний договір № 73.

Договір поруки із ОСОБА_6 № 73/1/3 у забезпечення даного Кредитного договору було укладено 13 березня 2009 року між АТ «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого являється ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3» (Кредитор), ОСОБА_6 (Поручитель) та ОСОБА_6 3.І. (Позичальник), згідно якого Поручитель поручався перед АТ «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого являється ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3» за виконання взятих на себе ОСОБА_6 3.І. кредитних зобов’язань.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.0.2015 року у справі № 918/173/15 порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи ОСОБА_4, визнано вимоги ініціюючого кредитора, ТОВ «АРМ-ЕКО» до боржника у сумі 394 330 грн. 65 коп., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів фізичної особи Ханаса 3.І.

Постановою господарського суду Рівненської області від 17.03.2015 року визнано фізичну особу Ханаса 3.І. банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру фізичної особи Ханаса 3.І. строком на 12 місяців.

Статтею 52 ЦК України встановлено, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За заявою ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3» вимоги останнього були включені до реєстру вимог кредиторів в сумі - 15 619 641,04 основний борг, 1 438 422,25 пеня та 1 218,00 судові витрати.

В ході ліквідаційної процедури за погодженням із іпотекодержателем, ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3», було реалізовано все іпотечне майно - будівлю складу-холодильника літ. «Ш- 2» (м. Рівне, вул. А.Грушевського, 2-а); складське приміщення літ. «2Г-1» (м. Рівне, вул. А.Грушевського, 2-а); будівлю холодильника літ. «Г-2» (м. Рівне, вул. А.Грушевського, 2-а); земельну ділянку, кадастровий номер 5610100000:01:028:0101 (м. Рівне, вул. А.Грушевського, 2-а) - за ціною 2 123 099,76 грн.

Згідно ухвали господарського суду Рівненської області у справі № 918/173/15 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ФОП ОСОБА_4, припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_4 та встановлено використання коштів від реалізації іпотечного майна на часткове погашення кредиторських вимог ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3» в сумі 1 229 163,02 грн.

Вищевказаною ухвалою господарського суду Рівненської області встановлено, що ліквідатором вчинено належні дії по виявленню активів та пасивів боржника, внаслідок вжитих ліквідатором заходів доведено неможливість відновлення платоспроможності боржника та необхідність його ліквідації. Поданий на затвердження ліквідаційний баланс підтверджує неплатоспроможність підприємця, що унеможливлює проведення розрахунку з кредиторами.

Зазначає про те, що припинення основного зобов’язання тягне припинення і додаткового (акцесорного) обов’язку поручителя.

Кредиторські вимоги ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3» до позичальника, ОСОБА_4, вирішені в порядку господарського судочинства у справі про банкрутство згідно з вимогами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом». Таким чином, в зв’язку з припиненням основного зобов’язання, забезпеченого порукою, у зв’язку з припиненням (ліквідацією) боржника в процесі банкрутства, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, припиненим є і зобов’язання за договором поруки № 73/1/3 від 13.03.2009 року.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2018 року позовну заяву ПАТ "Креді ОСОБА_3" задоволено частково : стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_3" заборгованість за кредитним договором №73 від 03.03.2008 в сумі 701 585 доларів США 90 центів та 1 438 422 грн. 25 коп. пені, та судові витрати в сумі 3654 грн. 00 коп. В позові ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_3" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовлено.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_6 задоволено : визнано припиненим договір поруки №73/1/3 від 13.03.2009 укладений між Акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк", правонаступником якого являється ПАТ "Креді ОСОБА_3", ОСОБА_6 та ОСОБА_4.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі представник ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_3" не погоджується з рішенням місцевого суду в частині відмови в задоволенні позову ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_3" щодо стягнення боргу з ОСОБА_6 за кредитним договором №73 від 03.03.2008 та визнання припиненим договору поруки №73/1/3 від 13.03.2009, який було укладено між ПАТ "Індустріально-Експортний Банк" (правонаступником якого є ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_3") та ОСОБА_6 Зазначене рішення суду у вказаних частинах вважає незаконним, неправомірним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства й винесене із порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає про те, що загальна сума кредитних коштів отримувалися ОСОБА_4, не лише для здійснення своєї господарської діяльності, а й для його інших фінансових потреб. Взявши до уваги правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 4 грудня 2013 року у справі №6-125цс13, не зважаючи на факт припинення підприємницької діяльності фізичної особи – ОСОБА_4, зобов’язання за кредитним договором №73 від 03.03.2008 не припинилися, а залишаються діючими за боржником. Заборгованість не погашена. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином, тобто погашенням суми кредиту, нарахованих відсотків, комісії та штрафних санкцій. Вказує на те, що кредитний договір укладався з фізичною особою ОСОБА_4, й в подальшому в забезпечення зобов’язань за кредитним договором з фізичною особою ОСОБА_6 було укладено договір поруки, а тому відповідно до ст. 609 ЦК України зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами – в даному випадку зобов’язання ні в якому разі не припинене.

Також вважає, що помилковим є застосування в даному випадку ст. 51 ЦК України, оскільки ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" є спеціальною нормою, яка встановлює особливості процедури банкрутства та наслідки її завершення.

Зазначають, що ще 12.09.2014 ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_3" звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовною заявою про солідарне стягнення заборгованості по кредитному договору №73 від 03.03.2008 з боржників та поручителів, а ще раніше – 13.08.2014 на адресу ОСОБА_6, було направлено вимогу щодо повного дострокового виконання боргових зобов’язань за кредитним договором №73 від 03.03.2008. Тобто, ще до початку розгляду Господарським судом Рівненської області справи за заявою про банкрутство Фізичної особи – ОСОБА_4. яка була розпочата лише в 2015 році. ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_3", скористався своїм правом на стягнення заборгованості за основним зобов’язанням, раніше ніж було прийняте рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На підставі викладеного, просив скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22.03.2018 в частині відмови у задоволенні позову ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_3" про стягнення боргу з ОСОБА_6 та задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_6 й визнання припиненим договору поруки №73/1/3 від 13.03.2009 і винести нове рішення яким уточнені 14.03.2018 позовні вимоги ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_3" задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити. В інших частинах рішення залишити без змін.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_8 зазначає, що відповідно до п. 2.1.1. Кредитного договору, кошти отримуються для розвитку бізнесу, тобто, саме для здійснення останнім підприємницької діяльності, а відтак висновки апелянта стосовно того, що кредит був нібито отриманий ОСОБА_4 для його особистих фінансових потреб є помилковими та не відповідає дійсності.

Також вважає не правильним посилання в апеляційній скарзі на висновки ВСУ викладені у постанові №6-125цс13 від 04.12.2013, оскільки, враховуючи п.2.1.1. Кредитного договору, кредитні кошти отримувались для розвитку бізнесу. Тобто, саме для здійснення ОСОБА_4 підприємницької діяльності, тому подальше припинення його як суб’єкта господарювання, припиняє його основні зобов’язання, пов’язані з підприємницькою діяльністю, а відтак і похідні від основного договору договори забезпечення. Вважає, що зазначений в апеляційній скарзі правовий висновок не підлягає до застосування до даних правовідносин.

Крім того, зазначає про те, що реалізація права апелянта на стягнення заборгованості за основним зобов’язанням шляхом звернення останнього до Рівненського міського суду з позовною заявою про солідарне стягнення заборгованості по кредитному договору з боржників та поручителів, а також його попереднє звернення до ОСОБА_6 з вимогою щодо повного дострокового виконання боргових зобов’язань за таким договором, до початку розгляду Господарським судом Рівненської області справи за заявою про банкрутство фізичної особи – ОСОБА_4, не може свідчити про безспірне існування такого права в цілому, оскільки воно може бути встановлено виключно рішенням суду на підставі заявлених вимог та доказів, а також їх повного та об’єктивного дослідження повноважним судом. А тому, аргументація апелянта щодо будь-яких можливих порушень вимог чинного законодавства, які могли б мати вплив на виконання, припинення чи зміну обумовлених зобов’язань між сторонами не знаходить свого підтвердження в цій частині.

На підставі викладеного просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_9" без задоволення.

Представник ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_9", ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 завчасно були повідомлені про час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явились та причин неявки не повідомили, тому колегія суддів вважає за можливе продовжити розгляд за їх відсутності.

Причину неявки представника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 колегія суддів визнає неповажною.

Представник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_2 вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду першої інстанції в частині позову ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_3" до з ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №73 від 03.03.2008 в сумі 701 585 доларів США 90 центів та 1 438 422 грн. 25 коп. пені, та судові витрати в сумі 3654 грн. 00 коп. та в частині відмови в задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_5 сторонами не оскаржене, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 03 березня 2008 року між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого є ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 73 та додаткові угоди до нього, згідно умов якого надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії у розмірі 880 000,00 (вісімсот вісімдесят тисяч) доларів США 00 центів (Ліміт Кредитування) на рефінансування заборгованості перед АКІБ «УкрсибБанк» та ВАТ «ВіЕйБІ» перед АКІБ «Укрсиббанк» в сумі 397 211,00 (триста дев’яносто сім тисяч двісті одинадцять) дол. США та на розвиток бізнесу в розмірі 482 789,00 (чотириста вісімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят дев’ять) дол. США, із терміном повернення 02.03.2033, з узгодженим та підписаним сторонами графіком погашення чергових платежів (том 1 а.с.5-30).

Пунктом 1.2 Кредитного договору передбачено: кредит надається Позичальнику Траншами, при цьому мінімальний розмір кожного Траншу повинен бути не менше ніж 20% (двадцять) від суми ліміту не відновлювальної кредитної лінії і в будь-якому разі не менше ніж мінімальна сума кредиту (тобто 5 000,00) долар США або еквівалент в іншій валюті, в межах Ліміту Кредитування, розмір якого визначається відповідно до зазначеного нижче визначення Ліміту Кредитування.

Надання кредитних коштів здійснювалось наступним шляхом: з кредитного рахунку 22039400618501 на транзитний рахунок 29097840000509, а в подальшому на поточний рахунок ОСОБА_4 26201400840501 було перераховано 880 000,00 (вісімсот вісімдесят тисяч) доларів США у відповідності до валютних меморіальних ордерів № 73 та № 200 (том 1 а.с.31-44).

Сторонами договору було погоджено, що ОСОБА_4 сплачує щомісячну проценту винагороду:

в період з 03.03.2008 р. по 30.04.2008 р. 12 % (дванадцять процентів), у відповідності до п. 4.2.1 .Кредитного договору;

в період з 01.05.2012 р. до 30.04.2013 р. включно 10 % (десять процентів), у відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 8 від 03.05.2012 р. до Кредитного договору;

за період з 01.05.2013 р. по 31.05.2013 р. 12 % (дванадцять процентів) , у відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 8 від 03.05.2012 р. до Кредитного договору;

за період з 01.06.2013 р. до 31.05.2014 р. включно 9,5 % (дев’ять цілих п’ять десятих процента), у відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 9 від 17.06.2013 р. до Кредитного договору;

в період з 01.06.2014 р. процент за користування кредитом нараховуються за ставкою 12 % (дванадцять процентів), у відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 9 від 17.06.2013 р. до Кредитного договору.

Вказаним доведено, що ОСОБА_3 взяті на себе кредитні зобов’язання у відповідності до ст. 1054 ЦК України - виконав, проте ОСОБА_4, як сторона по договору, зобов’язання не виконує і всіма способами ухиляється від його виконання.

Відповідно до п. 10.1.1. Кредитного договору, у разі порушення Позичальником строків виконання будь-якого з Боргових Зобов’язань Позичальник зобов’язаний сплатити на користь Банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

З метою забезпечення виконання зобов’язання за Кредитним договором 13 березня 2009 року між Банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 73/1/3.

Пунктом 1.2. Договору поруки передбачено: сторони договору встановлюють, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов’язання солідарно відповідати перед кредитором по зобов’язанням Позичальника, які виникають в останнього з умов Кредитного договору щодо повернення в повному обсязі наданого позичальнику кредиту в сумі 880 000,00 дол. США, сплати відсотків та інших платежів (в тому числі пені, штрафи), що передбачені Кредитним договором. (том 1 а.с.45).

13 серпня 2014 року Банком на адресу ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за вихідним номером 52100-895 було надіслано вимогу про дострокове виконання зобов’язань за Кредитним договором, однак дана вимога у передбачений 3-х денний строк, з дня отримання, виконана не була (том 1 а.с.52-55).

Розмір заборгованості за Кредитним договором згідно поданої 15.03.2018 року заяви про уточнення позовних вимог становить – 701 585 (сімсот одну тисячу п’ятсот вісімдесят п’ять) доларів США 90 центів та 1 438 422 (один мільйон чотириста тридцять вісім тисяч чотириста двадцять дві) грн.. 25 коп. – пені за несвоєчасне погашення кредиту (том 2 а.с.110-111).

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.03.2015 року у справі № 918/173/15 порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи ОСОБА_4, визнано вимоги ініціюючого кредитора, ТОВ «АРМ-ЕКО» до боржника у сумі 394 330 грн. 65 коп., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів фізичної особи Ханаса 3.І. (том 1 а.с.156-157).

Постановою господарського суду Рівненської області від 17.03.2015 року визнано фізичну особу Ханаса 3.І. банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру фізичної особи Ханаса 3.І. строком на 12 місяців (а.с.158-159).

За заявою ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3» вимоги останнього були включені до реєстру вимог кредиторів в сумі - 15 619 641,04 основний борг, 1 438 422,25 пеня та 1 218,00 судові витрати (том 1 а.с.160-161).

В ході ліквідаційної процедури за погодженням із іпотекодержателем, ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3», було реалізовано все іпотечне майно - будівлю складу-холодильника літ. «Ш- 2» (м. Рівне, вул. А.Грушевського, 2-а); складське приміщення літ. «2Г-1» (м. Рівне, вул. А.Грушевського, 2-а); будівлю холодильника літ. «Г-2» (м. Рівне, вул. А.Грушевського, 2-а); земельну ділянку, кадастровий номер 5610100000:01:028:0101 (м. Рівне, вул. А.Грушевського, 2-а) - за ціною 2 123 099,76 грн.

Згідно ухвали Господарського суду Рівненської області від 16 лютого 2016 року, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 березня 2016 року в справі № 918/173/15 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ФОП ОСОБА_4, припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_4 та встановлено використання коштів від реалізації іпотечного майна на часткове погашення кредиторських вимог ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3» в сумі 1 229 163,02 грн. (том 1 а.с.238-243).

Дані про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у зв’язку з її банкрутством внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.02.2016, номер запису 26080120008009801 (т.2 а.с.32-33).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно із ч.1 ст. 598, ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 609 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_3" про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_6 та задовольняючи зустрічний позовом ОСОБА_6 до ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_3", ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим, суд першої інстанції, виходив з правового висновку Верховного Суду України, який викладений у постанові від 07 листопада 2012 року № 6-129цс12, та зазначив, що відповідно до змісту статей 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати; термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язальних правовідносин поруки, з припиненням яких втрачає чинність договір поруки; порука припиняється в разі припинення основного зобов'язання, отже, припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є за загальним правилом підставою для припинення поруки, тому що зобов'язання за кредитним договором припинилося.

В якості доводів апеляційної скарги позивач взявши до уваги правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 4 грудня 2013 року у справі №6-125цс13, зазначає, що незважаючи на факт припинення підприємницької діяльності фізичної особи – ОСОБА_4, зобов’язання за кредитним договором №73 від 03.03.2008 не припинилися, а залишаються діючими за боржником. Заборгованість не погашена. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином, тобто погашенням суми кредиту, нарахованих відсотків, комісії та штрафних санкцій. Вказує на те, що кредитний договір укладався з фізичною особою ОСОБА_4, й в подальшому в забезпечення зобов’язань за кредитним договором з фізичною особою ОСОБА_6 було укладено договір поруки, а тому відповідно до ст. 609 ЦК України зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами – в даному випадку зобов’язання ні в якому разі не припинене.

Зазначають, що ще 12.09.2014 ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_3" звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовною заявою про солідарне стягнення заборгованості по кредитному договору №73 від 03.03.2008 з боржників та поручителів, а ще раніше – 13.08.2014 на адресу ОСОБА_6, було направлено вимогу щодо повного дострокового виконання боргових зобов’язань за кредитним договором №73 від 03.03.2008. Тобто, ще до початку розгляду Господарським судом Рівненської області справи за заявою про банкрутство Фізичної особи – ОСОБА_4. яка була розпочата лише в 2015 році. ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_3", скористався своїм правом на стягнення заборгованості за основним зобов’язанням, раніше ніж було прийняте рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Колегія суддів погоджується, що в справі, яка переглядається, встановлено, що ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_3" реалізувало право на стягнення з поручителя заборгованості шляхом звернення до суду з позовом 12 вересня 2014 року , тобто до визнання боржника банкрутом.

Верховний Суд України у постанові від 29 березня 2017 року № 6-2013цс16 висловив правову позицію, відповідно до якої припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації юридичної особи - боржника за цим зобов'язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника. Положення статті 559 ЦК України стосовно припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов'язання не можуть застосовуватись до правовідносин, в яких обов'язок поручителя щодо виконання зобов'язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1147/11 (провадження 61-1537св17) вказала, що наявний чинний запис про ліквідацію юридичної особи - боржника у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не свідчить про припинення основного зобов'язання та спірних договорів поруки, оскільки моментом реалізації кредитором права на захист порушеного права є звернення до суду із позовом до моменту ліквідації боржника.

Таким чином, враховуючи, що позивач звернувся до суду з даним позовом до припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у зв’язку з банкрутством, то банкрутство останнього не свідчить про припинення зобов'язання поручителя, оскільки моментом реалізації кредитором права на захист порушеного права є звернення до суду із позовом до проведення ліквідації боржника.

При цьому, колегія суддів виходить із того, що захист порушеного цивільного права має як матеріально-правовий аспект (доведеність, що цивільне право кредитора порушено), так і процесуально-правовий аспект, яким визначається реалізація права на звернення до суду за захистом порушеного права (статті 3, 15 ЦПК України, 2004 року).

Таким чином, висновок суду першої інстанцій про те, що порука ОСОБА_6 припинилась на підставі положень статей 559, 609 ЦК України, не ґрунтуються на вимогах закону.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При укладенні договору поруки, поручитель приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником, у тому числі й ті, що виникають унаслідок припинення боржника з його подальшим виключенням із реєстру. Оскільки покладення на особу, яка забезпечує виконання зобов'язання, цих ризиків відбулося за договором, укладеним поручителем саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка забезпечує виконання зобов'язання, і після припинення боржника (юридичної особи). Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка забезпечує виконання зобов'язання, тобто, звільнення останньої від таких ризиків повинно бути окремо урегульовано в договорі між нею і кредитором.

Отже, сам факт ліквідації боржника за основним зобов'язанням з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за основним зобов'язанням не є підставою для припинення поруки, якщо кредитор за основним зобов'язанням до внесення запису до відповідного реєстру про припинення боржника (юридичної особи) реалізував своє право на стягнення заборгованості з поручителя, пред'явивши до нього позов.

Колегія суддів встановивши наявність заборгованості за кредитним договором № 73 від 03.03.2008 та те, що позивач ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_3" реалізував своє право на стягнення заборгованості з поручителів у вересня 2014 року, шляхом пред'явлення, у тому числі, до поручителя ОСОБА_6 позову про стягнення заборгованості, а банкрутство боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відбулося у 2016 році, згідно ухвали Господарського суду Рівненської області від 16 лютого 2016 року, приходить до висновку, що заявлена позовна вимога про солідарне стягнення із ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором № 73 від 03.03.2008 року підлягає до задоволення.

Натомість заявлений зустрічний позов ОСОБА_6 до ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3», ОСОБА_4 про визнання договору поруки № 73/1/3 від 13.03.2009 року, не підлягає до задоволення.

Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України - якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір судового збору, який сплачено позивачем ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_3" при подачі позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості становить 3654 грн., при подачі апеляційної скарги в розмірі 5481 грн. (3654х150%), що разом складає 9135 грн., які підлягають до стягнення з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в рівних частинах по 4567,50 грн. з кожного на користь позивача ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_3".

Судовий збір сплачений ОСОБА_6 при подачі зустрічної позовної заяви про визнання договору поруки припиненим в сумі 640 грн. покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 367, п.2 ч.1 ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Креді ОСОБА_3" задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2018 рокускасувати частково.

Позов Публічного акціонерного товариства "Креді ОСОБА_3" до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_3" заборгованість за кредитним договором №73 від 03.03.2008 в сумі 701 585 доларів США 90 центів та 1 438 422 грн. 25 коп. пені.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в рівних долях 9135 грн. судових витрат (по 4567,50 грн. з кожного) на користь ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_3".

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Креді ОСОБА_3", ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненою – відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції, а саме в частині відмови в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Креді ОСОБА_3" до ОСОБА_7 про стягнення кредитної заборгованості, залишити без змін.

Постанова Апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 липня 2018 року.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.О.Гордійчук

ОСОБА_10