Решение № 75509961, 24.07.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2018 року м. Київ № 826/16535/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної фіскальної служби України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

24.10.2016 Державна фіскальна служба України (ДФС України) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ВПВР Департаменту ДВС МЮ України) в якому висловила прохання визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 04.10.2016 ВП №52212860.

В обґрунтування позову зазначила, що судове рішення у справі №826/670/16 з метою виконання якого відкрито виконавче провадження №52212860 виконати не можливо.

При цьому, відповідач, незважаючи на наявність перешкод для виконання такого рішення та в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) не здійснив оцінки обставин, які перешкоджають виконанню такого судового рішення та не звернувся до суду, який видав виконавчий документ із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання, роз'яснення порядку виконання такого судового рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2017 після усунення позивачем недоліків позовної заяви у справі відкрито провадження і призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2017 закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2017 справу прийнято до провадження і призначено до розгляду.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), шляхом його викладення в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України.

29.01.2018 відповідачем подано відзив на позовну заяву, з викладеною позицією про відсутність підстав для задоволення позову. Так, зазначено, що позивачем не виконано судового рішення у справі №826/670/16, а стягнення виконавчого збору є одним із видів відповідальності за невиконання рішення самостійно боржником, відтак, при прийняті оскаржуваної постанови державний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і жодним чином не порушив прав ДФС України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2018 замінено відповідача у справі з ВПВР Департаменту ДВС МЮ України на Департамент ДВС МЮ України та витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів ВП №52212860.

16.02.2018 позивачем подано до суду додаткові пояснення в яких звернуто увагу на подання ними 28.02.2017 до Київського апеляційного адміністративного суду заяви про роз'яснення порядку та способу виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/670/16. Однак, розгляд такої заяви не відбувався у зв'язку із відкриттям касаційного провадження у вказаній справі та перебуванням всіх матеріалів справи в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного суду.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, додаткових поясненнях та наданих у справу доказах. Усно пояснила, що зі змісту Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що державний виконавець зобов'язаний вжити вичерпних заходів щодо виконання рішення суду з обох сторін виконавчого провадження, а не лише з боржника. Проте, окрім вимог до позивача інших заходів, за обставин об'єктивної неможливості виконати рішення суду, державним виконавцем не вжито.

Представники відповідача в судові засідання не з'являлися, хоча Департамент ДВС МЮ України про час, дату й місце їх проведення повідомлявся завчасно й належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, неявку представника відповідача, суд за клопотанням представника позивача, на підставі частини третьої статті 194, частини дев'ятої статті 205 КАС України ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд, дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2016 у справі №826/670/16 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ.ЮА» (ТОВ «ІНТЕРНЕТ.ЮА») до ДФС України в частині визнання протиправними дій ДФС України щодо відмови у реєстрації податкових накладних, визнання зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, - відмовлено.

При цьому, суд вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправним рішення ДФС України щодо відмови у реєстрації податкових накладних від 16.09.2015 №№168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178,179, 180, 181; від 17.09.2015 №№182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190, 191, 192; від 18.09.2015 №№193, 194, 195; від 21.09.2015 №№196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208; від 22.09.2015 №№209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216; від 23.09.2015 №№217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230; від 24.09.2015 №№231, 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 240; від 25.09.2015 №№241, 242, 243, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251; від 28.09.2015 №№252, 253, 254, 255, 265, 257, 258, 259, 260, 261, 262, 263, 264; від 29.09.2015 №№266, 267, 268, 269, 270, 271, 272, 273, 274, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281, 282, 283, 284, 285, 286, оформлені квитанціями №1.

Зобов'язав ДФС України внести в Єдиний реєстр податкових накладних відомості щодо реєстрації податкових накладних від 16.09.2015 №№168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181; від 17.09.2015 №№182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190, 191, 192; від 18.09.2015 №№193, 194, 195; від 21.09.2015 №№196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208; від 22.09.2015 №№209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216; від 23.09.2015 №№217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230; від 24.09.2015 №№231, 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 240; від 25.09.2015 №№241, 242, 243, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251; від 28.09.2015 №№252, 253, 254, 255, 265, 257, 258, 259, 260, 261, 262, 263, 264; від 29.09.2015 №№266, 267, 268, 269, 270, 271, 272, 273, 274, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281, 282, 283, 284, 285, 286 датою (операційним днем) та часом коли такі накладні були подані.

В задоволенні решти позовних вимог Окружний адміністративний суд міста Києва відмовив.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 апеляційну скаргу ДФС України на рішення суду першої інстанції залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ТОВ «ІНТЕРНЕТ.ЮА» задоволено частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2016 скасовано.

В задоволенні адміністративного позову ТОВ «ІНТЕРНЕТ.ЮА» про визнання протиправними дій ДФС України щодо відмови у реєстрації податкових накладних, визнання зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, - відмовлено.

При цьому, суд вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправним рішення ДФС України щодо відмови у реєстрації податкових накладних від 16.09.2015 №№168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181; від 17.09.2015 №№182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190, 191, 192; від 18.09.2015 №№193, 194, 195; від 21.09.2015 №№196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208; від 22.09.2015 №№209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216; від 23.09.2015 №№217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230; від 24.09.2015 №№231, 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 240; від 25.09.2015 №№241, 242, 243, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251; від 28.09.2015 №№252, 253, 254, 255, 265, 257, 258, 259, 260, 261, 262, 263, 264; від 29.09.2015 №№266, 267, 268, 269, 270, 271, 272, 273, 274, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281, 282, 283, 284, 285, 286; від 30.09.2015 №№288, 289, 290, 291, 292, 293, 294, 295, 296, 297, 298, 299, 300, 301, 302, оформлені квитанціями №1.

Також суд зобов'язав ДФС України внести в Єдиний реєстр податкових накладних відомості щодо реєстрації податкових накладних від 16.09.2015 №№168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181; від 17.09.2015 №№182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190, 191, 192; від 18.09.2015 №№193, 194, 195; від 21.09.2015 №№196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208; від 22.09.2015 №№209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216; від 23.09.2015 №№217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230; від 24.09.2015 №№231, 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 240; від 25.09.2015 №№241, 242, 243, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251; від 28.09.2015 №№252, 253, 254, 255, 265, 257, 258, 259, 260, 261, 262, 263, 264; від 29.09.2015 №№266, 267, 268, 269, 270, 271, 272, 273, 274, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281, 282, 283, 284, 285, 286; від 30.09.2015 №№288, 289, 290, 291, 292, 293, 294, 295, 296, 297, 298, 299, 300, 301, 302 датою (операційним днем) та часом коли такі накладні були подані.

В задоволенні решти позовних вимог Київський апеляційний адміністративний суд відмовив.

26.08.2016 Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №826/670/16 видано виконавчий лист про зобов'язання ДФС України внести в Єдиний реєстр податкових накладних відомості щодо реєстрації податкових накладних від 16.09.2015 №№168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181; від 17.09.2015 №№182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190, 191, 192; від 18.09.2015 №№193, 194, 195; від 21.09.2015 №№196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208; від 22.09.2015 №№209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216; від 23.09.2015 №№217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230; від 24.09.2015 №№231, 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 240; від 25.09.2015 №№241, 242, 243, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251; від 28.09.2015 №№252, 253, 254, 255, 265, 257, 258, 259, 260, 261, 262, 263, 264; від 29.09.2015 №№266, 267, 268, 269, 270, 271, 272, 273, 274, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281, 282, 283, 284, 285, 286; від 30.09.2015 №№288, 289, 290, 291, 292, 293, 294, 295, 296, 297, 298, 299, 300, 301, 302 датою (операційним днем) та часом коли такі накладні були подані.

Про виконання виконавчого листа ТОВ «ІНТЕРНЕТ.ЮА» звернулося до Департаменту ДВС МЮ України із заявою від 05.09.2016.

13.09.2016 головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮ України Нещадимом Іваном Сергійовичем (Нещадим І.С.) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52212860 з виконання вказаного виконавчого листа №826/670/16 від 26.08.2016.

Згідно даної постанови боржнику ДФС України запропоновано самостійно виконати рішення суду у строк до 20.09.2016.

15.09.2016 постанова від 13.09.2016 ВП №52212860 надіслана ДФС України та ними отримана.

Листом про надання інформації від 19.09.2016 №16121/5/99-99-09-02-01-16 ДФС України повідомила Департамент ДВС МЮ України про те, що за приписами Податкового кодексу України, право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних має виключно платник податку на додану вартість. При цьому, ТОВ «ІНТЕРНЕТ.ЮА» за власним бажанням прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з 30.09.2015. Відповідно, в системі електронного адміністрування податку на додану вартість закрито електронний рахунок податку на додану вартість ТОВ «ІНТЕРНЕТ.ЮА».

Така ситуація позбавляє зареєструвати вказані у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2016 у справі №826/670/16, з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

26.09.2016 головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮ України Нещадимом І.С. в рамках ВП №52212860 винесено та надіслано на адресу ДФС України постанову про накладення штрафу у розмірі 1020 грн за невиконання рішення суду та законних вимог виконавця.

Також 26.09.2016 головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮ України Нещадимом І.С. складено та надіслано на адресу ДФС України вимогу про негайне виконання вимог виконавчого листа №826/670/16 від 26.08.2016, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва.

04.10.2016 головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮ України Нещадимом І.С. в рамках ВП №52212860 винесено та надіслано на адресу ДФС України постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 2040 грн у зв'язку із невиконанням боржником в самостійному порядку вимог виконавчого листа №826/670/16 від 26.08.2016 в строк для самостійного виконання рішення.

24.01.2017 головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮ України Нещадимом І.С. в рамках ВП №52212860 винесено та надіслано на адресу ДФС України постанову про накладення штрафу у розмірі 2040 грн за невиконання рішення суду, а також постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ.

Крім того, 24.01.2017 головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮ України Нещадимом І.С. на адресу слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві надіслано повідомлення про вчинення ДФС України кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України, що полягало в невжитті ДФС України заходів для належного виконання рішення суду у справі №826/670/16.

Згідно матеріалів ВП №52212860 ДФС України сплачено 2040 грн, які згідно розпорядження №52212860/10 та платіжного доручення №1154 від 17.03.2017 зараховані до загального фонду Державного бюджету як стягнутий з боржника штраф згідно постанови від 24.01.2017.

Листом від 07.02.2017 №2/1911/125/54/03-2017 слідчий Святошинського управління поліції Головного управління поліції Національної поліції у місті Києві майор поліції Миськов А.О. повідомив головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС України Нещадима І.С., що за результатом розгляду повідомлення останнього про вчинення ДФС України кримінального правопорушення встановлено, що виконання працівниками ДФС виконавчого листа №826/670/16 від 26.08.2016 не є можливим.

ДФС України, не погоджуючись із постановою про накладення штрафу від 26.09.2016 звернулося до суду, однак ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2016, яка набрала законної сили, позовну заяву позивача за пропуском строку звернення до суду, - залишено без розгляду.

Таким же чином, не погоджуючись із постановою відповідача про стягнення з боржника виконавчого збору від 04.10.2016 у ВП №52212860 ДФС України звернулося до суду із даним позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України (в редакції від 02.03.2014) судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, а згідно пункту 9 частини другої статті 129 та частин першої, другої статті 129-1 Конституції України (в редакції від 30.09.2016), окрім зазначеного, основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення. При цьому держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Так, у випадку невиконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) у добровільному порядку Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (в редакції від 12.06.2016) визначено умови і порядок їх примусового виконання.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (в редакції від 12.06.2016) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (в редакції від 12.06.2016) у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частини третьої вказаної статті у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Згідно із частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (в редакції від 12.06.2016) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Таким чином, на думку суду, з наведених правових положень, якими врегульовувалися правовідносини, які виникли між позивачем і відповідачем, чітко вбачається, що виконавчий збір фактично є санкцією, що застосовується до боржника за невиконання рішення суду, яке ухвалюється іменем України та є обов'язковим до виконання в добровільному порядку та застосовується з моменту початку його примусового виконання. У випадку відкриття виконавчого провадження та добровільного виконання виконавчого документу у встановлений виконавцем строк, судовий збір не стягується.

У разі ж ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинається примусове виконання рішення.

При цьому, чітко врегульовано, що незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (в редакції від 12.06.2016) виконавчий збір обов'язково стягується.

Таким чином, суд знаходить необґрунтованими доводи ДФС України щодо необхідності вжиття державним виконавцем заходів щодо виконання судового рішення та залежність від вчинення таких й порядку та умов стягнення виконавчого збору. У такому випадку, на думку суду, можливо стверджувати, що виконавчий збір є винагородою державному виконавцю, за вчинення конкретних заходів примусового виконання рішення.

Однак, така позиція є помилковою з огляду на саму юридичну природу виконавчого збору та наявність чіткого врегулювання частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (в редакції від 12.06.2016) щодо стягнення виконавчого збору незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання.

Додатково така позиція підтверджується і частиною п'ятою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (в редакції від 12.06.2016), якою передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір повертається боржникові.

Тобто, у разі скасування рішення, яке підлягало виконанню, виконавчий збір повертається боржнику, незважаючи на те, що заходи примусового виконання були вчинені, і навіть незважаючи на те, що рішення було фактично виконане.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У розглядуваних правовідносинах суд вважає за необхідне врахувати і правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.02.2018 у справі №816/823/17 (адміністративне провадження №К/9901/950/18).

Що ж стосується доводів ДФС України щодо покладеного на державного виконавця обов'язку вжити вичерпних заходів щодо виконання судового рішення та звернутися до суду, який видав виконавчий лист із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання, то суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (в редакції від 12.06.2016) на державного виконавця дійсно покладено обов'язок вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, звернення до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення, є лише правом державного виконавця в процесі здійснення виконавчого провадження, передбаченим пунктом 8 частини третьої наведеної статті.

Вказане право кореспондує частині першій статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (в редакції від 12.06.2016), якою передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Тобто, на підставі викладеного суд вважає, що наведені доводи позивача та відповідні їм правові положення стосуються дій чи бездіяльності державного виконавця по виконанню виконавчого провадження, вжиття ним достатніх заходів для виконання рішення суду та, відповідно, є самостійною підставою для оскарження до суду прийнятих за їх наслідками рішень, в тому числі і стягувачем.

В межах заявленого ДФС України предмету позову та встановлених на підставі дослідження матеріалів виконавчого провадження фактичних обставин справи, судом зроблено висновок про наявність правових підстав для прийняття державним виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, як санкції за примусове виконання виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 26.08.2016 у справі №826/670/16 виконавчого листа та звернутого до виконання рішення суду.

З іншого боку, відповідно до абзацу 3 частини другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (в редакції від 12.06.2016) державний виконавець розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання. У свою чергу, згідно частини першої статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (в редакції від 12.06.2016) державний виконавець за заявою сторін має право звернутися до суду із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду. Більше того, із також заявою можуть звернутися і самі сторони виконавчого провадження.

Як вбачається із матеріалів справи, до державного виконавця ДФС України з будь-якими заявами, клопотаннями в процесі виконання виконавчого провадження №52212860 взагалі не заверталися. Самостійно до Київського апеляційного адміністративного суду із заявою про роз'яснення судового рішення звернулися лише 28.02.2017, в той час, коли виконавче провадження вже 24.01.2017 на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ закінчено.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Враховуючи, що вимоги ДС України є необґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам та незнайшли своє підтвердження в матеріалах справи, в той час, коли Департаментом ДВС МЮ України належним чином наведені позивачем посилання спростовано, суд доходить висновку про відсутність підстав для захисту прав позивача в судовому порядку.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених ДФС України вимог, підстави для стягнення сплаченого ними на підставі платіжного доручення від 01.12.2016 №1914 судового збору у розмірі 1378 грн з Департаменту ДВС МЮ України відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак