Решение № 75484273, 05.07.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року Справа № 804/3614/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 (рнокпп НОМЕР_1; 49000, місто Дніпро, вулиця Мальовнича, будинок 57) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856; 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СІМФЕРОПОЛЬСЬКА, будинок 17-А) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_6 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення №153105-1319-0464/1 від 09.02.2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області в частині податкового зобов'язання ОСОБА_6 за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 108784,51 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачем отримане повідомлення-рішення №153105-1319-0464/1 від 09.02.2018 року яким визначена сума податкового зобов'язання ОСОБА_6 за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2015-2017рр. у сумі 182597,54 грн. Вказане повідомлення-рішення №153105-1319-0464/1 від 09.02.2018 року вважає протиправним, оскільки відповідачем не надано розрахунків щодо нарахування сум земельного податку у 2017 році. Дане податкове повідомлення-рішення №153105-1319-0464/1 від 09.02.2018 року містить інформацію щодо якої земельної ділянки відповідачем нараховані податкові зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2017 р., а саме: вул.Академіка Корольова, 31-Г. Позивач має нерухомість на земельній ділянці за адресою: вул.Академіка Корольова, 31-А м.Дніпро. Позивач не мав у 2017 році та не має на дату подання позову правовстановлюючих документів на земельну ділянку, за користування якої відповідач нарахував позивачу суму за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Ухвалою суду 21.05.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання.

05.06.2018 року надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що за змістом статті 120 ЗК та статті 377 Цивільного кодексу України, придбавши за договором купівлі-продажу нежитлове приміщення, позивач набув право власності на земельну ділянку, на якій воно розташоване, а тому зобов'язаний сплачувати земельний податок. Окрім того, запереченнях на позов також зазначено, що в зв'язку з тим, що у ГУ ДФС відсутня технічна можливість формування розрахунку податкового зобов'язання з земельного податку в автоматичного режимі, зазначений розрахунок сформовано в ручному режимі та використано наявну у справі гр.ОСОБА_6 копію листа щодо даних Державного земельного кадастру поганої якості, де нерозбірливо зазначено адресу земельної ділянки. В зв'язку з чим була допущена описка при відображенні адреси позивача у розрахунку земельного податку оскаржуваного податкового повідомленні-рішення, а саме вул.Академіка Корольова, 31Г. Натомість потрібно було вказати адресу вул.А.Корольова, 31А.

07.06.2018 року надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 05.07.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті після закінчення підготовчого провадження.

В судове засідання всі сторони з'явились. Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов та просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача та представника відповідача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровською міською радою прийнято рішення від 15.02.2017 №12/18 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» згідно з пунктами 1.6 та підпунктами 1.7.2 додатку 2 яких встановлено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Сторонами не заперечується, що 11.07.2016 року згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2) продав, а ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1) придбала будівлі та споруди, за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Корольова академіка, буд. 31а.

ОСОБА_8 Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю від 19.01.2007 №7356, будівлі та споруди, що знаходяться за адресою місто Дніпропетровськ, вул. Корольова академіка, буд. 31а, розташовані на земельній ділянці площею 0,3425 га, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:09:499:0079.

Листом від 17.07.2017 року №8-4-0.38-931/107-17 ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомило Лівобережну ОДПІ м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, що право власності або користування земельною ділянкою за кадастровим номером 1210100000:09:499:0079 у Державному реєстрі земель м.Дніпропетровська станом на 01.01.2013 не зареєстровано, державна реєстрація земельної ділянки не проводилась, поземельна книга на зазначену земельну ділянку не відкривалась, тому визначитись зі значенням коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки та надати нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки за 2014-2016 року не вбачається можливим. Нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:09:499:0079 в 2017 році буде складати 1058,73 грн. із застосуванням коефіцієнту Кф=2,0.

Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Дніпропетровській області) було винесено податкове повідомлення-рішення від 09.02.2018 №153105-1319-0464/1, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб:

- за 2015 рік на суму 12237,01 грн.;

- за 2016 рік на суму 61576,02 грн.;

- за 2017 рік на суму 108784,51 грн.

Загальна сума податкового зобов'язання складає 182597,54 грн.

Не погоджуючись з отриманим податковим повідомленням-рішенням від 09.02.2018 №153105-1319-0464/1, позивач звернувся до суду з позовом в частині податкового зобов'язання ОСОБА_6 за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 108784,51 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку в розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Правові засади застосування земельного податку регламентовані розділом XII «Податок на майно» Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (далі - ПК України).

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

ОСОБА_8 п.п. 14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

ОСОБА_8 зі статтями 269, 270 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктами оподаткування земельним податком - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно п.286.1 ст.286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку, а отже і орендної плати за землю, є дані державного земельного кадастру.

Частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

При цьому, статтею 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

ОСОБА_8 зі ст. 377 Цивільною кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, з наведеного слідує, що з часу коли ОСОБА_6 набула у власність будівлі та споруди, що знаходяться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Корольова академіка, буд. 31а., в силу положень ч. 1, ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України у поєднанні з положеннями ст. 377 Цивільного кодексу України у нього виникло право користування земельними ділянками, на яких розташовані ці об'єкти.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі №6-2цс15 та від 13.04.2015 у справі №6-253 цс16, в яких зазначено, що в такому випадку закріплюється загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 Земельного кодексу України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає користувачем земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що оскільки користування будівлею (спорудою) неможливо без користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, а плата за землю справляється саме за користування земельною ділянкою, обов'язок щодо сплати сум податкових зобов'язань зі плати за землю у власника будівлі (споруди) виникає не з дати оформлення права землекористування, а з дати фактичного користування земельною ділянкою.

Верховний Суд України у своїй постанові від 24.12.2010 у справі № 21 -59а10 (номер у ЄДРСР № 13485871) по справі за позовом ТОВ "Європа - вікно" до Калуської ОДПІ Івано-Франківської області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення зазначає, що залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, касаційний суд виходив із того, що право власності чи право користування земельною ділянкою виникає лише після державної реєстрації документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, а також державної реєстрації договору оренди. Цей висновок є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням Закону України "Про плату за землю" та Земельному кодексу України (статті 125, 126), які регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку, як окремий об'єкт та які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці, за наведених обставин, - стаття 120 Земельного кодексу України та стаття 377 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відповідно до вимог ПК України, земельна ділянка під об'єктами нерухомості (будівлями та спорудами), яка є в користуванні ОСОБА_6, є об'єктом оподаткування в 2017 році, а ОСОБА_6, як користувач земельної ділянки, є платником земельного податку. ОСОБА_8 з пунктом 286.5 статті 286 ПКУ нарахування фізичним особам податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

При цьому, у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік на суму 108784,51 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки у задоволенні позову суд відмовляє, судові витрати, у вигляді сплаченої суми судового збору відповідно до квитанції №0.0.1039492091.1 від 18.05.2018 року у сумі 1087,85 грн. позивачу не повертаються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 25 липня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1