№ 75466006, 19.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/576/18 Головуючий у І інстанції Чірков Г. Є.Провадження № 22-ц/780/2688/18 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.Категорія 33 19.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мережко М.В.,

за участі секретаря Удовиченко В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 29 березня 2018 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Здорово», про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, та у березні 2018 року подав заяву, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно відповідачки ОСОБА_3, а саме: автомобіль НОМЕР_1 та заборонити сервісним центрам МВС України вносити зміни про власника до документів на вказаний автомобіль.

Мотивує заяву тим, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, оскільки відповідачка може у будь-який момент відчужити вказаний автомобіль, що, на його думку, може призвести до уникнення відповідальності за завдані йому збитки, що змусило його звернутися до суду із цією заявою.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29 березня 2018 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову про задоволення заяви.

У обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що місцевим судом не було взято до уваги того, що відповідачка добровільно відмовляється відшкодовувати збитки позивачу та ухиляється від добровільного врегулювання спору, через що невжиття таких заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду, тому вважає оскаржувану ухвалу незаконною.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи , недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими , невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи , порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не було надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, зокрема щодо загрози відчуження відповідачкою автомобіля та, що такі заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогам.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України №31/26-141аз від 03 березня 2018 року автомобіль НОМЕР_1 належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 20 червня 2014 року.

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Ціна позову складає 46 301, 79 грн. (а.с.1).

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся і заявою, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно відповідачки ОСОБА_3, а саме: автомобіль НОМЕР_1 та заборонити сервісним центрам МВС України вносити зміни про власника до документів на вказаний автомобіль (а.с.48-51).

Згідно п.1 та 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Як передбачено ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно роз'яснень даних в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд належним чином не з'ясував усіх обставин справи та не взяв до уваги, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання можливого рішення суду, оскільки між сторонами виник майновий спір, крім того такі заходи є тимчасовими та необхідні для захисту прав осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із невжиттям таких заходів, крім того потреба в застосуванні заходів забезпечення позову у даній справі не відпала, її розгляд по суті не закінчився, а обставини, що зумовлюють застосування цих заходів, не змінилися.

Однак, що стосується вимог заявника в частині накладення заборони компетентним органам вносити зміни про власника до документів на вказаний автомобіль, колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Таким чином, оскільки доводи апелянта частково заслуговують на увагу, то ухвалу місцевого суду необхідно скасувати та постановленням нову про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 29 березня 2018 року скасувати та постановити нову ухвалу про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Накласти арешт на автомобіль марки Lexus RX 350, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, що зареєстрований 20 червня 2014 року за ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржене у касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: