№ 75463526, 19.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/3559/17 Головуючий у І інстанції Оладько С. І.Провадження № 22-ц/780/2104/18 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.Категорія 46 19.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мережко М.В.,

за участі секретаря Удовиченко В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 січня 2018 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах Кабінету Міністрів України до ОСОБА_2, треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк «Голосіївський», про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Київської області в інтересах Кабінету Міністрів України звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Коцюбинської селищної ради № 2021/25-5 від 25.12.2008 року ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У подальшому, на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 02.09.2009р., вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_4 і йому було видано державний акт на право власності на землю НОМЕР_3.

03.07.2010р ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу придбала вказану земельну ділянку і їй було видано державний акт серії НОМЕР_4.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 04.12.2014р. та рішенням Ірпінського міського суду від 29.08.2013р. визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008р. № 2021/25-5 та державний акт НОМЕР_1.

Вищевказаним рішенням суду встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт. Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства.

Таким чином, прокурор вважає, що приймаючи рішення про передачу земельної ділянки першому набувачу у власність, Коцюбинська селищна рада перевищила свої повноваження та розпорядилась землею, яка не знаходилась у віданні цього органу місцевого самоврядування, тобто, першому власнику земельна ділянка передана у власність неуповноваженим органом.

В той же час, за інформацією управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області від 10.12.14 № 01-04/2215 щодо нанесення на картографічні матеріали Національного природного парку «Голосіївський» спірних земельних ділянок, виділених Коцюбинською селищною радою спірна земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинського-Біличанської філії НПП «Голосіївський» попереднього функціонального зонування попадає в 111 квартал.

Таким чином, на даний час спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме Національного природного парку «Голосіївський».

Вважає, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, у зв'язку з чим просить витребувати спірну земельну ділянку з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 січня 2018 року позов задоволено, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 спірну земельну ділянку на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та стягнуто з ОСОБА_2 на користь прокуратури Київської області 1600 грн. судових витрат.

Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм процесуального права, крім того вважає, що незаконність правочину, за яким вона набула права власності на спірну ділянку, не доведена , а сам правочин не скасований, через що, на її думку, відсутні підстави для витребування у неї цієї землі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави без її згоди та всупереч вимогам закону, через що вона підлягає витребуванню з незаконного володіння ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Коцюбинської селищної ради № 2021/25-5 від 25 грудня 2008 року ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У подальшому, на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 02 вересня 2009 року, вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_4, і йому було видано державний акт на право власності на землю НОМЕР_3.

03 липня 2010 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу придбала вказану земельну ділянку і їй було видано державний акт НОМЕР_5

Рішенням апеляційного суду Київської області від 04 грудня 2014 року та рішенням Ірпінського міського суду від 29 серпня 2013 року визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2021/25-5 та виданий на його підставі державний акт НОМЕР_1.

Указом Президента України від 01.05.2014р межі парку «Голосіївський» розширено на 6462,62 на за рахунок земель Київського комунального об»єднання «Київзеленбуд» (а.с.26).

Згідно інформації КП «Святошинське лісопаркове господарство» від 14.07.14 № 472 спірна земельна ділянка увійшла до території національного природного парку «Голосіївський» (а.с.25,29-30)

Таким чином, на даний час спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме, національного природного парку Голосіївський».

Спірна земельна ділянка знаходиться на землях Святошинського лісопаркового господарства, тобто відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Вищевказаними судовими рішеннями встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт. Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради визнано таким, що не відповідає вимогам земельного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Відповідно до ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Згідно ст. 13 Земельного кодексу України, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, серед іншого, і розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, серед іншого і ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи,яка не мала права його відчужувати,про що набувач не знав і не міг знати(добросовісний набувач),власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі якщо майно 3)вибуло із володіння власника або особи,якій він передав майно у володіння,не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуто безвідплатно в особи,яка не мала права його відчужувати,власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5 якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що, оскільки спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею, і права держави підлягають відновленню, тому ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які, відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 369, 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: