Постановление суда № 7546180, 20.01.2010, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 22ц-232/2010 р. Головуючий у 1 інстанції Логвіна Т.В.

Категорія - цивільна Доповідач Хромець Н.С.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2010 року місто Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі :

головуючого - судді Хромець Н.С.,

суддів Острянського В.І., Страшного М.М.

при секретарі Зіньковець О.О.

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідача Плотнікова П.О., Мужикової Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського притулку для дітей про стягнення грошових коштів у зв”язку із затримкою виплати заробітної плати та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 листопада 2009 року відмовлено у позові ОСОБА_1 до Чернігівського притулку для дітей про стягнення виплат у зв'язку із затримкою виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Позивач оскаржує рішення місцевого суду в частині відмови у стягненні на її користь компенсації за затримку виплати надбавки за вислугу років, передбаченої ст. 57 Закону України „Про освіту”, у сумі 1213, 31 грн., яка була стягнута на її користь з відповідача рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 21 травня 2009 року і перерахована їй лише у день ухвалення рішення за даним позовом. Апелянт вважає, що вона має право на компенсацію втрати частини її грошових доходів відповідно до Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” за період з початку 2002 року по червень 2009 року. ОСОБА_5 посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” та на невідповідність висновків суду обставинам справи. Позивач вважає незаконним рішення суду і в частині відмови у позові про відшкодування моральної шкоди, оскільки, на її думку, вина відповідача у затримці виплати заборгованості по заробітній платі встановлена рішенням апеляційного суду, про яке йшлося вище, а відтак є його вина і у заподіянні моральної шкоди, відповідальність за яку передбачена ст. 2371 КЗпП України. Посилаючись на наведене вище, апелянт просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги про стягнення 1419,57 грн. компенсації за затримку виплати заробітної плати та 9099,82 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали апеляційну скаргу.

Представники відповідача скаргу не визнали, посилаючись на відсутність підстав для задоволення позовних вимог з врахуванням вимог Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених ст. 57 Закону України „Про освіту” педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів” та відсутність вини відповідача у невиплаті позивачці надбавки за вислугу років.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

По справі встановлено, що рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 21 травня 2009 року з Чернігівського притулку для дітей стягнуто на користь ОСОБА_1 надбавку до заробітної плати за вислугу років, передбачену ст. 57 Закону України „Про освіту”, у сумі 1213, 31 грн. за період з грудня 1998 р. по грудень 2001 року. Виплати, передбачені ст. 57 Закону України „Про освіту”, хоча і гарантовані, але не були профінансовані державою і з цих причин не нараховувались і не виплачувались відповідачем. Цих обставин позивач на заперечувала а, навпаки, підтвердила у судовому засіданні. Згідно Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених ст. 57 Закону України „Про освіту” педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів” виплати, встановлені ст. 57 Закону України „Про освіту”, за спірний період визнані заборгованістю Державного бюджету України, яка є обовязковою для погашення і погашається державою протягом пяти років, починаючи з 2005 року. Сума несвоєчасно виплаченої надбавки за вислугу років не може бути визнана як заборгованість роботодавця по заробітній платі, невиплата якої на день звільнення тягнула за собою відповідальність, а Законом України „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених ст. 57 Закону України „Про освіту” педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів” не передбачено нарахування компенсації та індексації виплат.

Оскільки відсутні підстави для стягнення з відповідача компенсації грошового доходу позивачки у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, то відсутні і правові підстави для покладення на нього відповідальності за моральну шкоду.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є вірним по суті спору і скасуванню не підлягає.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 81 ЦПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам покладаються на сторони після розгляду справи, а тому з позивача, як особи, що подала апеляційну скаргу, належить стягнути 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, ч.3 ст. 81 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 листопада 2009 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді на р/р 31214259700002, державний бюджет м. Чернігова, код ЄДРПОУ 22825965, банк одержувача :ГУДКУ у Чернігівській області, МФО : 853592, код бюджетної класифікації 22050000.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий : Судді :