№ 75453039, 19.07.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2500/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Будішевської Л.О.

суддів: Таран С.В., Мишкіної М.А.

при секретарі судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача – ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Альба Україна"

на рішення господарського суду Одеської області, ухвалене 06.11.2017 о 14:20 год., суддею Желєзною С.П., м. Одеса, повний текст складено 13.11.2017

у справі № 916/2500/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Альба Україна"

до Приватного підприємства “Прогресфарм”

про стягнення 2716957, 91 грн.

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Альба Україна» (далі ПрАТ «Альба Україна») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Прогресфарм» (далі ПП «Прогресфарм») про стягнення з останнього заборгованості на загальну суму 2716957,91 грн., з яких 2507143,82 грн. - основного боргу, 157679,24 грн. - інфляційних втрат, 52134,85 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за договором купівлі-продажу № 70/09 від 01.09.2009 в частині поставки позивачу лікарських засобів.

24.10.2016 від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, відповідно до якої останній просить стягнути із відповідача заборгованість на загальну суму 2716957,91 грн., з яких 2507143,82 грн. основного боргу, 157679,24 грн. інфляційних втрат, 52134,85 грн. 3% річних.

Вищезазначена заява мотивована тим, що відповідач зобов’язаний сплатити заявлену до стягнення суму грошових коштів у зв’язку із поверненням позивачем на користь ПП «Прогресфарм» товару.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.11.2016 у справі №916/2500/16 у задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд зазначив наступне.

Пунктом 5.3 договору сторони перебачили можливість за взаємною згодою встановити інші умови оплати кожної товарної партії.

Проте, згідно з п. 11.4 договору, зміна та доповнення до даного договору вноситься за спільним узгодженням сторін та оформлюється як додаток до нього, за підписами обох сторін.

За час дії договору сторонами неодноразово укладались додаткові угоди, проте всі вони стосувались надання знижок та жодна з ним не передбачала зміну умов оплати, який визначений п.5.2 договору та передбачає оплату на умовах відстрочення платежу, а не на умовах авансового перерахування грошових коштів.

Суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень позивача, про те, що перераховані ним грошові кошти в розмірі 2838684,47 грн., є авансовими платежами в рахунок майбутніх поставок.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив , що з наданих в якості доказів перерахування за договором грошових коштів платіжних доручень № 1341 від 12.09.2013, № 1392 від 30.09.2013, № 1390 від 30.09.2013, № НОМЕР_1 від 30.09.2013 вбачається, що кошти згідно призначення платежу були перераховані за накладними, жодних посилань на договір або авансове перерахування за договором відповідні платіжні доручення не містять.

Звертаючись з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009 у вигляді перерахованих за цим договором авансових платежів, позивач невірно визначив спосіб захисту свого порушеного права, оскільки матеріалами справи не підтверджується, а взагалі спростовується вчинення сторонами дій щодо поставки товару та його оплати саме за договором купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009.

При цьому суд першої інстанції розглянув позовні вимоги в первісній редакції позивача, відхиливши заяву про зміну підстав позову та зазначивши, що заява містить одночасну зміну предмета і підстав позову.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних та річних місцевий суд зазначив, що ці вимоги є похідними від вимоги про стягнення основного боргу за договором купівлі-продажу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 у справі № 916/2500/16 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції не погодився з судом першої інстанції стосовно відхилення заяви позивача про зміну предмету позову, вказавши що позивач своєю заявою змінив лише підставу позову, тому розглянув позовні вимоги ПрАТ «Альба Україна» з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 24.10.2016.

Разом з цим, апеляційний господарський суд, розглядаючи позовні вимоги (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) та відмовляючи у позові зазначив, що позивачем не доведено існування обов’язку відповідача щодо сплати на його користь грошових коштів.

Відповідно до договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009, зокрема, п.11.4. сторони погодили, що зміни та доповнення до даного договору вносяться за спільним узгодженням сторін та оформлюються, як додаток до нього, за підписами обох сторін, однак жодних додаткових угод та домовленостей сторін щодо обов’язку відповідача повернути позивачеві грошові кошти не існує.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний суд послався на те, що з урахуванням того, що стягнення штрафних санкцій є способом захисту порушеного права, який є похідним від стягнення заборгованості, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню у зв’язку із недоведеністю існування основної заборгованості.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2017 рішення судів попередніх інстанцій були скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування Вищим господарським судом України судових рішень попередніх інстанцій стала відсутність правової оцінки судами доводів позивача щодо перерахування, на підставі платіжних доручень № 1341 від 12.09.2013, № 1392 від 30.09.2013, № 1390 від 30.09.2013, № НОМЕР_1 від 30.09.2013, грошових коштів без посилання на договір. Судом касаційної інстанції було звернуто увагу на відсутність належної оцінки доводам позивача стосовно повернення товару, підстав його повернення та оплати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.11.2017 (суддя Желєзна С.П.) у задоволенні позову ПрАТ «Альба Україна» відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване наступним.

В обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009, ПрАТ “Альба Україна” зазначило, що заборгованість відповідача за названим договором утворилась у результаті перерахування позивачем грошових коштів у розмірі більшому, ніж ПП “Прогресфарм” було поставлено товару.

ПП «Прогресфарм» зазначило, що умовами договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009 та положеннями чинного законодавства не передбачено обов’язку відповідача, як постачальника за договором, сплатити на користь позивача заявлені до стягнення грошові кошти. З огляду на повернення ПрАТ “Альба Україна” частини поставленого товару відповідач наголошує на виникненні у ПП “Прогресфарм” зобов’язання із заміни товару.

Враховуючи положення договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009, тривалість договірних відносин сторін за вказаною угодою, юридичну складову даного правочину, суд першої інстанції дійшов висновку про належність даного договору до договору поставки.

Суд дійшов висновку про відсутність факту повернення позивачем товару неналежної якості, так як повернення відбувалося у зв’язку з нереалізацією отриманої за договором продукції. При цьому, умовами договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009 питання щодо порядку повернення товару з підстав не реалізації покупцем взагалі врегульовано не було. Дане питання не врегульовано і приписами чинного законодавства, якими встановлені права та обов’язки сторін за договором купівлі-продажу.

Дії сторін з повернення та прийняття нереалізованого товару були вчинені проза межами договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009.

Повернення ПрАТ “Альба Україна” відповідачу товару є окремим від договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009 зобов’язанням, оскільки товар було повернуто не в порядку виконання договірного зобов'язання та з підстав, не передбачених як договором купівлі-продажу так і умовами чинного законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні даного спору.

Положеннями чинного законодавства, а саме приписами ст. 678 ЦК України, право покупця на повернення сплаченої за товар грошової суми може бути реалізовано у разі виявлення істотного порушення вимог щодо якості товару. При цьому, передумовою реалізації такого права є постачання товару неналежної якості та у зв’язку з цим відмова покупця від договору.

Зобов'язання щодо повернення грошових коштів у розмірі 2716957,91 грн., які виникли в результаті повернення частини товару, за правовою природою є такими, що виникли у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, оскільки є окремим від зобов'язань, які виникають з договору поставки.

Повернення ПрАТ “Альба Україна” на користь ПП “Прогресфарм” товару з підстав, відмінних від постачання відповідачем товару неналежної якості, що, за своєю сутністю, суперечить договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009, а також відсутність як врегульованих сторонами у договорі підстав для такого повернення, так і прямих законодавчих норм, якими покупцеві у правовідносин купівлі-продажу надано право на повернення товару у зв’язку з його нереалізацією, свідчить про передачу ПрАТ “Альба Україна” товару ПП “Прогресфарм” без достатніх правових підстав.

Враховуючи правову природу заявленої до стягнення суми, визначену позивачем, як заборгованість за договором купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009, господарський суд дійшов висновку про неправомірність позовних вимог ПрАТ “Альба Україна”, оскільки судом не було встановлено порушень з боку ПП „Прогресфарм” законодавства або положень договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог.

Дії учасників спірних відносин поза межами судового розгляду справи, як то визнання заборгованості та підписання актів звірки взаєморозрахунків, повернення та прийняття відповідачем нереалізованої продукції, не є підставою для задоволення позову з огляду на приписи статті 4 ГПК України.

При цьому, у п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” від 29 травня 2013 року N 10 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено наступне. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Керуючись приписами п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” від 29 травня 2013 року N 10, господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог приватному акціонерному товариству „Альба Україна” з підстав їх необґрунтованості.

Не погодившись з рішенням суду, ПрАТ «Альба Україна» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення господарського суду Одеської області від 06.11.2017 у справі №916/2500/16, прийняти нове, яким задовольнити повністю позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Судом першої інстанції при винесенні рішення були порушені вимоги чинного законодавства України та невірно застосовані норми, як матеріального, так і процесуального права.

Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції, що зобов’язання про повернення грошових коштів у розмірі 2716957,91 за правовою природою є такими, що виникли у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Повернення Товару відбувалося відповідно до накладних за згодою обох сторін, не в заборонений цивільним законодавством спосіб.

З письмових пояснень Відповідача №10/10/17 від 10.10.2017 року, наданих до господарського суду Одеської області вбачається, що Відповідач підтверджує та не заперечує факту повернення товару на суму 19255813,60 грн. в рамках Договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009 року.

Приватне підприємство «Прогресфарм» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що прийняття товару відповідачем здійснювалось не як виконання умов договору. Видаткові накладні на повернення товару з причин його неякісності не складались.

Акт звірки взаєморозрахунків від 31.12.2013 не містить обов’язкових реквізитів первинного документа, які б дали змогу ідентифікувати посаду та осіб, які підписували даний акт, відповідно згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» не являється первинним документом та не фіксує факту здійснення господарських операцій.

Крім того, Відповідач наполягає на пропуску Позивачем строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення грошової суми за товар, який був повернутий в 2013 році.

В судовому засіданні 19.07.2018 представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009, укладеним між ПАТ «Альба Україна» та ПП «Прогресфарм».

Підставою позову ПАТ «Альба Україна» зазначило стягнення з відповідача заборгованості, що утворилась у зв’язку з поверненням відповідачеві товару.

Матеріалами справи підтверджуються та не заперечуються позивачем і відповідачем наступні обставини, встановлені місцевим господарським судом.

01.09.2009 між ПП «Прогресфарм» (продавець) та ПАТ «Альба Україна» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №70/09, у відповідності до п. 1.1 якого продавець зобов’язується передати лікарські засоби та вироби медичного призначення (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов’язаний прийняти та оплатити їх на умовах договору.

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009 продавець передає покупцю товар в асортименті, кількості та по цінам, які будуть визначені у видаткових накладних, які є невід’ємними частинами договору. Продавець гарантує, що товар, який є предметом цього договору, не обтяжено ніякими правами третіх осіб.

Згідно з положеннями п. 2.2 договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. кількість та асортимент товару зазначаються у видаткових накладних на кожну партію товару, які формуються відповідно до узгодженої сторонами заявки. Кількість, ціну та асортимент товару продавець та покупець повинні узгодити на кожну окрему поставку товару.

Пунктом 3.1 договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. передбачено, що поставка товару здійснюється партіями. Товарна партія формується продавцем на підставі узгодженої з покупцем факсограмної заявки (у вигляді специфікації), у якій зазначається асортимент, кількість, ціна та строк передачі товару, умови платежу (п.3.2 договору). Поставка товару покупцем здійснюється на протязі 5 (п’яти) календарних днів з моменту узгодження заявки чи на інших умовах, які зазначені в узгодженій заявці (п.3.5 договору). Доказом передачі товару у власність покупця є підписані уповноваженими представниками сторін видаткові накладні, оформлені належним чином (п.3.6 договору).

Відповідно п. п. 4.1, 4.2 договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. ціна на товар встановлюється за згодою сторін та зазначається у видатковій накладній на кожну товарну партію. Загальна ціна договору складає суму всіх поставок, що здійснені на умовах договору. Ціни на товарну партію фіксуються в момент отримання покупцем від продавця узгодженої заявки і не можуть бути змінені у бік збільшення.

Положеннями п. п. 5.1, 5.2, 5.3, 11.2 договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. передбачено, що покупець проводить оплату поставленого товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата поставленого товару проводиться на наступних умовах: покупець сплачує за проданий товар на умовах відстрочення платежу 30 календарних днів з дати надання звіту про продаж товару. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за поставлену партію товару проводиться на умовах відстрочення платежу 180 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних. За спільною згодою сторони можуть встановити інші умови оплати кожної товарної партії.

Згідно з п. 6.1 договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009 товар вважається зданим продавцем та прийнятим покупцем по кількості - з моменту підписання сторонами видаткової накладної. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткових накладних (п.6.3 договору).

У відповідності до положень п. 11.6 договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010р. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний наступний календарний рік.

26.09.2011 між сторонами по справі було укладено додаткову угоду №3 до договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009, пунктом 1 якої встановлено, що продавець надає покупцю знижку в розмірі 10% від митної ціни на продукцію CIPLA, за умови оплати товару Покупцем по мірі реалізації.

Додатковою угодою від 24.12.2012 до договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. сторонами було внесено зміни до п. 11.6 шляхом визначення строку дії договору до 31.12.2013р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами умов цього договору; у разі якщо за 15 днів до закінчення терміну дії цього договору ні одна зі сторін на направила іншій стороні договору відповідну заяву про розірвання договору, цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах, у тому числі з автоматичною пролонгацією на всі наступні періоди дії договору.

Шляхом укладання додаткової угоди №1/13 від 01.03.2013 до договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009 сторони дійшли взаємної згоди щодо надання постачальником покупцю знижки в розмірі 460000 грн. за його окремим клопотанням із наданням ним розрахунком наприкінці кожного місяця (з 25 по 30 число) у разі, якщо вартість замовлення товару буде перевищувати 1500000,00 грн. щомісячно, за виключенням останнього місяця, в якому знижка дорівнює 430000 грн. Знижка діє протягом одного року з моменту підписання даної додаткової угоди.

01.03.2013 між сторонами по справі було укладено додаткову угоду №2/13 до договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009, положеннями п.1 якої встановлено, що покупець зобов’язується замовити товар у постачальника з моменту укладання додаткової угоди і до закінчення дії договору на суму 65000000,00 грн. Сторони дійшли взаємної згоди про надання постачальником покупцеві знижки в розмірі 10 % за його окремим клопотанням за умови дотримання вимог щодо мінімального розміру замовлення товару, визначеного додатковою угодою №1/13 від 01.03.2013.

Додатковою угодою №3/13 від 01.04.2013 до договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. сторонами по справі було передбачено, що постачальник надає покупцю знижу в розмірі 10% від суми отриманого товару. Знижка надається на підставі акту про коригування вартості товару з обов’язковим коригуванням податкових накладних. Різниця між вартістю такого товару та його кінцевою вартістю після надання знижки зараховується в якості оплати за наступну поставку або повертається продавцем на розрахунковий рахунок покупця як надлишково сплачені кошти.

Додатковою угодою №4/13 від 01.04.2013р. до договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. встановлено, що продавець надає покупцю знижу в розмірі 360000,00 грн., якщо вартість замовленого товару перевищуватиме 1150000,00 грн. щомісячно. Знижка діє протягом одного року з моменту підписання даної додаткової угоди. Знижка надається на підставі акту про коригування вартості товару з обов’язковим коригуванням податкових накладних. Різниця між вартістю такого товару та його кінцевою вартістю після надання знижки зараховується в якості оплати за наступну поставку або повертається продавцем на розрахунковий рахунок покупця як надлишково сплачені кошти.

25.07.2013 між сторонами по справі було підписано акт надання знижки до договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009, відповідно до положень п.п. 1., 2 якого постачальником, за результатами дотримання покупцем вимог щодо мінімального розміру замовлення товару, було надано ПрАТ “Альба Україна” знижку на суму 460000,00 грн. При цьому, у акті сторонами було погоджено, що різниця між вартістю товару зазначеної у накладних та його кінцевою вартістю корегує зобов’язання покупця перед продавцем.

ПП "ПРОГРЕСФАРМ" відповідно до акту надання знижки від 25.07.2013 до договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009 було надано позивачу знижку у загальному розмірі 154231,20 грн. (за накладними від 06.03.2013, 14.03.2013, 25.03.2013, 28.03.2013), яка скорегувала зобов’язання ПрАТ "Альба Україна" перед відповідачем.

Протягом періоду з 01.07.2013р. по 31.12.2013р. було поставлено позивачу товар на загальну суму 4852135,42 грн.

ПрАТ “Альба Україна” було перераховано на користь ПП „Прогресфарм” грошові кошти у загальному розмірі 2838684,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1341 від 12.09.2013 на суму 1238005,27 грн., платіжним дорученням №1392 від 30.09.2013 на суму 558 198,23 грн., платіжним дорученням №1390 від 30.09.2013 на суму 235326,95 грн., платіжним дорученням №1000751283 від 30.09.2013 на суму 709459,13 грн. та банківською випискою від 17.09.2013р. на суму 97694,89 грн. При цьому, позивачем у названих платіжних дорученнях та у банківській виписці було вказано, що грошові кошти перераховані за медикаменти згідно накладних №14970, №4597, №5484, №7732, №8158, №19062, №4594, №4594, №9395, №9523, №9632, №8158, №8836, №10063, №10474, №11048, №11623, №11701, №11956,№12656, №13181, №13869, №14371, №15144, №15868, №16412, №16975, №17655, №18169, №15852, №15865, №16398, №16974, №17232, №17653, №17653, №18168, №18168, №19061, №19061, №16099, №16100, №16101, №16513, №6515, №16757, №16759, №17139, №17141, №17534.

Протягом періоду з 01.07.2013 по 31.12.2013 ПрАТ “Альба Україна” було повернуто відповідачу товар на загальну суму 19299796,62 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на повернення товару.

Між позивачем та відповідачем були підписані наступні акти звірки взаєморозрахунків: за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, відповідно до якого сальдо на користь ПП „Прогресфарм” складає 7 994 939,92 грн.; за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., відповідно до якого сальдо на користь ПрАТ “Альба Україна” складає 7005809,61 грн..

27.06.2014 між ПрАТ "Альба Україна" (Первісний кредитор), ПП „Прогресфарм” (Боржник) та ТОВ "Аннушка, Хелс кеа" (Новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до п. п. 1, 2, 3 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредитору і стає кредитором за договором купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009, укладеним між Первісним кредитором та Боржником. За цим договором Новий кредитор набуває право вимоги виконання Боржником грошового зобов’язання по погашенню боргу, що витікає із умов договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. До Нового кредитора переходить право вимоги Первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент укладання цього договору, а саме передається право вимоги на суму 904011,23 грн. Право вимоги, що відступається Новому кредитору, засвідчується договором купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. та платіжним дорученням №2996 від 02.08.2012 на суму попередньої оплати товару у розмірі 2000000,00 грн.

27.06.2014р. між ТОВ "Аннушка, Хелс кеа" та ПП "Прогресфарм" було укладено договір про зарахування однорідних зустрічних вимог, відповідно до положень якого сторони домовились зарахувати однорідні зустрічні вимоги одна до одної на загальну суму 904011,23 грн., які з моменту підписання цього договору вважаються такими, що припинились.

Господарський суд Одеської області, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що дії сторін з повернення та прийняття нереалізованого товару були вчинені проза межами договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009.

Повернення ПрАТ “Альба Україна” відповідачу товару є окремим від договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009 зобов’язанням, оскільки товар було повернуто не в порядку виконання договірного зобов'язання та з підстав, не передбачених як договором купівлі-продажу так і умовами чинного законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні даного спору.

Положеннями чинного законодавства, а саме приписами ст. 678 ЦК України, право покупця на повернення сплаченої за товар грошової суми може бути реалізовано у разі виявлення істотного порушення вимог щодо якості товару. При цьому, передумовою реалізації такого права є постачання товару неналежної якості та у зв’язку з цим відмова покупця від договору.

Зобов'язання щодо повернення грошових коштів у розмірі 2716957,91 грн., які виникли в результаті повернення частини товару, за правовою природою є такими, що виникли у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, оскільки є окремим від зобов'язань, які виникають з договору поставки.

Судом не було встановлено порушень з боку ПП „Прогресфарм” законодавства або положень договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р., на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, що має наслідком необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дії учасників спірних відносин поза межами судового розгляду справи, як то визнання заборгованості та підписання актів звірки взаєморозрахунків, повернення та прийняття відповідачем нереалізованої продукції, не є підставою для задоволення позову з огляду на приписи статті 4 ГПК України.

При цьому, у п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” від 29 травня 2013 року N 10 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено наступне. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Дослідивши наявні в матеріалах докази, а саме: накладні на повернення постачальнику лікарських засобів, судова колегія встановила, що за накладною №7740 від 05.07.2013 ПАТ «Альба Україна» повернуло ПП «Прогресфарм» лікарський засіб «Боларекс» на суму 19255813,60 грн. з простроченим терміном придатності. У зазначеній накладній вказані накладні від 2012 року, за якими лікарський засіб «Боларекс» поставлявся позивачу. При цьому ні в накладній №7740, ні в актах звірки взаємних розрахунків не зазначені договори, в межах яких відбувалась поставка.

В Постанові Вищого господарського суду України від 09.06.2017 у справі №916/2500/16 міститься вказівка про необхідність з’ясування який товар повертався відповідачу, у зв’язку з чим він був повернутий, за яким договором товар був поставлений позивачу та чи був він оплачений позивачем.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.08.2017 учасників судового процесу було зобов’язано надати письмові пояснення з урахуванням вищезазначеної постанови Вищого господарського суду України.

На виконання ухвали суду позивачем надані письмові пояснення та додаткові пояснення. Разом з тим, в цих поясненнях позивач також не зазначив договір, на виконання якого поставлявся лікарський засіб «Боларекс» та повертався постачальнику. До пояснень не додано жодних доказів, необхідних для встановлення даних обставин.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження згоди відповідача оплатити позивачу вартість прострочених лікарських засобів.

Згідно вимог ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт поставки лікарського засобу «Боларекс» в межах договору № 70/09, оплату цих поставок та, як наслідок, включення цих операцій в розрахунки по договору № 70/09 і визначення заборгованості у ПП»Прогресфарм» перед ПАТ «Альба Україна» за договором №70/09, що пов’язана з поверненням лікарського засобу «Боларекс».

Судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем з приводу стягнення коштів за повернутий товар, регулюються ст.1212 Цивільного кодексу України, однак ця помилка не вплинула на прийняття законного рішення у справі.

Враховуючи, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав їх недоведеності, судовою колегією не приймаються до уваги та не досліджуються доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 280-283 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Одеської області від 06.11.2017 у справі № 916/2500/16 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» залишити без задоволення.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство «Альба Україна»

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 ГПК України.

5. Повний текст постанови складено 23.07.2018.

Головуючий суддя: Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран

Суддя М.А. Мишкіна