Постановление суда № 75446321, 18.07.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 741/1136/17 Головуючий у І інстанції Кузюра В. О. Провадження № 11-кп/795/495/2018 Категорія - ч. 1 ст. 286 КК України Доповідач Оседач М. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів – Короїда Ю.М., Заболотного В.М.,

при секретарі – Батицькій О.П.,

З участю учасників судового провадження:

прокурора – Шпак М.В.,

цивільного позивача - ОСОБА_2,

представника цивільного позивача – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 10 травня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016270200000243, за апеляційними скаргами захисника – адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та т.в.о. президента АСК «Омега» ОСОБА_6 на вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 14 лютого 2018 року щодо

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_4, пенсіонера, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 14 лютого 2018 року ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 3400 грн без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі Закону України "Про амністію в 2016 році" ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 3400 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави витрати: - на проведення експертиз в сумі 5016 грн.24 коп.; - на залучення експерта в сумі 998 грн.90 коп..

Цивільний позов прокурора задоволено та стягнуто з ОСОБА_5 на користь Козелецької центральної районної лікарні грошові кошти в сумі 326 грн. та на користь Державної установи "Інституту травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України" - грошові кошти в сумі 6170 грн.

Цивільний позов ОСОБА_7 задоволено частково та стягнено на її користь: з АСК "Омега" 25191 грн. 17 коп. матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на лікування, 4555 грн., 21 коп. витрат пов'язаних з доставкою потерпілого в заклади охорони здоров'я; з ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 30000 грн. та франшизу в сумі 1000 грн.

Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто на його користь: з АСК "Омега" 100000 грн. матеріальної шкоди пов'язаної зі знищенням автомобіля; з ОСОБА_5 260654 грн. 40 коп. матеріальної шкоди пов'язаної зі знищенням автомобіля, моральну шкоду в сумі 10000 грн., франшизу в сумі 1000 грн. та витрати пов’язані з прибуттям до розгляду кримінального провадження в сумі 8846 грн. 78 коп.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції були подані апеляційні скарги в яких:

- захисник – адвокат ОСОБА_4 просить змінити його в частині вирішення цивільного позову відмовивши у задоволенні позовної заяви ОСОБА_7 щодо стягнення з ОСОБА_5 франшизи у розмірі 1000 грн., оскільки франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров’ю потерпілих, не застосовується та відповідно до страхового полісу передбачена тільки одна франшиза, а не дві, які застосував місцевий суд. Також, просить доповнити оскаржуваний вирок словами «зобов’язати ОСОБА_2 повернути належний йому транспортний засіб – автомобіль «Toyota Corolla» обвинуваченому ОСОБА_5 після відшкодування останнім визначеного матеріального збитку» в обґрунтування зазначеної вимоги вказує, що згідно роз’яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року, суд, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, має одночасно обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

- т.в.о. президента АСК «Омега» ОСОБА_6 просить змінити вирок місцевого суду в частині задоволення цивільних позовів. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що деякі додані до позовної заяви документи на підтвердження понесених витрат на лікування потерпілої неможливо прочитати, встановити дату, а деякі витрати, взагалі не мають відношення до лікування. Також, вказує, що місцевий суд помилково стягнув франшизу з обвинуваченого, при цьому не вирахувавши її з розміру суми страхового відшкодування, чим порушив приписи ст.. 12 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

В заперечення на подану апеляційну скаргу захисника – адвоката ОСОБА_8 прокурор Носівського відділу Ніжинської місцевої прокуратури ОСОБА_9 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не є підставою для зміни судового рішення та можуть бути вирішені окремо під час виконання вироку суду.

Суд першої інстанції встановив, що 09 травня 2016 року близько 18 години ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки ВАЗ 1119, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Кіпті-Глухів-Бачівськ у напрямку від с. Вертіївка до с. Кіпті, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалась, перед зміною напрямку свого руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, став виконувати поворот ліворуч, не надавши при цьому дорогу зустрічному автомобілю, та на 17 км автодороги здійснив зіткнення з автомобілем TOYOTA COROLA, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який рухався у зустрічному напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля TOYOTA COROLA, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді політравми - комплекс ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, закритої тупої травми грудної клітини та живота, гематом грудної клітини, живота, обох колінних суглобів, лівої гомілки та стопи, закритого перелому 7-8 ребер зліва, закритого перелому правої ключиці зі змішенням уламків, закритого внутрішньосуглобового перелому лівої променевої кістки без зміщення уламків, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалості розладу здоров’я на строк більше ніж 21 добу.

В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_5 порушив вимоги п. 2.3 б, п. 10.1 п. 10.4 ПДР України .

Порушення водієм ОСОБА_5 вимог п.п. 2.3 б, 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України стало причиною та умовою виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв’язку з наслідками, які настали.

Заслухавши доповідача, цивільного позивача ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_3, думку прокурора, які частково погодилися з вимогами поданих апеляційних скарг, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно вимог ст. 404 ч. 1 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Винність ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин наведенних у вироку суду першої інстанції у повному обсязі доведена сукупністю досліджених у ході судового слідства доказів, його дії кваліфіковані вірно, призначена міра кримінального покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, що не оскаржується в поданих апеляційних скаргах.

Тому в цій частині вирок суду першої інстанції не переглядається.

Перевіряючи доводи апеляційних скарг в частині вирішення цивільних позовів, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із п. 22.1 ст.22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.24.1 ст.24 вказаного закону у зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Доводи апеляційної скарги т.в.о. президента АСК «Омега» ОСОБА_6, щодо непідтвердженості понесених цивільними позивачами витрат пов’язаних з лікуванням не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні апеляційного суду виходячи з наступного.

Хоча в матеріалах кримінального провадження наявні копії документів, наданих цивільними позивачами на підтвердження понесених витрат на лікування, і деякі з них дійсно неможливо прочитати, на чому і наголошує апелянт, однак, з аудіозапису судового засідання місцевого суду слідує, що цивільним позивачем надавалися для огляду чіткі оригінали квитанцій та документи медичних закладів на підтвердження понесених витрат і учасникам судового провадження в суді першої інстанції надавалася можливість для ознайомлення з ними, ніяких клопотань з цього приводу учасниками судового розгляду не заявлялося. А тому в цій частині вирок суду є законним та обґрунтованим.

Проте, посилання адвоката ОСОБА_4, в поданій апеляційній скарзі, що місцевим судом не вирішено питання щодо передачі належного ОСОБА_2 транспортного засобу обвинуваченому ОСОБА_5, після відшкодуванням останнім визначеного матеріального збитку колегія суддів не може визнати обґрунтованими.

Відповідно до абз.2 п.14 постанови Пленуму № 4 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, відповідна заява про передачу обвинуваченому ОСОБА_5 автомобіля «Toyota Corolla», після відшкодування в подальшому останнім збитків потерпілому ОСОБА_2 суду не надавалася, і в матеріалах кримінального провадження також відсутні будь-які відомості про те, що вказаний автомобіль не може використовуватись за призначенням після даної ДТП.

Разом з тим, доводи апелянтів, наведені в поданих апеляційних скаргах з приводу вирішення цивільних позовів в частині стягнення франшизи є обґрунтованими.

Відповідно до ст.. 12 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

Враховуючи вище наведені норми, колегія суддів вважає за необхідне:

- зважаючи, що цивільні вимоги ОСОБА_7 пов’язані з відшкодуванням матеріальної шкоди на лікування та доставкою потерпілої в заклади охорони здоров’я, тобто пов’язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров’ю потерпілої, тому слід відмовити в задоволені її цивільного позову в частині стягнення з ОСОБА_5 франшизи в сумі 1000 грн., оскільки в даному випадку франшиза не застосовується;

- зменшити страхове відшкодування, яке належить стягнути з АСК «Омега» на користь ОСОБА_2 в сумі 100 000 грн. в рахунок відшкодування шкоди, пов’язаної зі знищенням автомобіля на розмір франшизи в сумі 1000 грн., яку оскаржуваним вироком ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5

При перевірці законності рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди, місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи та надана належна оцінка зібраним доказам, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору в цій частині, зроблено обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

З огляду на наведене, апеляційні скарги захисника – адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та т.в.о. президента АСК «Омега» ОСОБА_6 – підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисника – адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та т.в.о. президента АСК «Омега» ОСОБА_6 – задовольнити частково.

Вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 14 лютого 2018 року щодо ОСОБА_5 – змінити в частині вирішення цивільних позовів.

Відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_7 в частині стягнення з ОСОБА_5 франшизи в сумі 1000 (однієї тисячі) грн.

Зменшити стягнення з АСК «Омега» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди до 99 000 (дев’яносто дев’яти тисяч) грн.

В іншій частині цей вирок залишити без змін.

Згідно ч.4 ст.532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

М.М. ОСОБА_10 ОСОБА_11 Заболотний