Решение № 75429992, 16.07.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5863/18

Провадження № 2/161/2115/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого – судді Рудської С.М.

при секретарі – Ярмолюк В.С.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

17.04.2018 року позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, на обґрунтування вказавши, що у зареєстрованому шлюбі з відповідачем вона перебуває з 08.11.1992 року. Неповнолітніх дітей від шлюбу немає. Останні два роки відносини між нею та відповідачем погіршилися. Причиною цього стало нерозуміння один одного, різні погляди на життя, між ними виникали конфлікти та непорозуміння. Подружні стосунки вони не підтримують, їх сім’я існує лише формально. За таких обставин збереження сім’ї з відповідачем є недоцільним, примиритися з ним не бажає. Просить суд розірвати шлюбі між нею та відповідачем ОСОБА_2

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1, заявлені ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні до викладених у позовній заяві. Крім того, представник позивачки суду пояснив, що сторони не проживають однією сім’єю та не підтримують шлюбно-сімейні стосунки понад два роки. Весь цей час позивачки проживає в Державі Ізраїль, повертатися на Україну наміру не має. Позивач бажає розірвати шлюб з відповідачем, оскільки фактично створила іншу сім’ю, проти примирення категорично заперечує. Розірвати шлюб через органи РАЦС відповідач не погоджується.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що дійсно позивач понад два роки проживає в Ізраїлі, останній раз вони бачилися у червні 2016 року. Проте, вважає, що їх з позивачкою сім’я не розпалися, оскільки вони спілкувалися як чоловік та дружина по телефону, переписувалися через вайбер, він піклується про їх спільне помешкання, надає допомогу дітям. Останні місяці дружина уникає спілкування з ним, слухавку не бере, на повідомлення не відповідає. Вважає, що на даний час ОСОБА_3 знаходиться важкому емоційному стані, а тому виявляє намір розірвати з ним шлюб. На його думку представник позивачки повідомляє суду неправдиві відомості стосовно того, що у житті позивачки з’явився інший чоловік, оскільки йому (відповідачу) було б відомо про таку обставину. Просить суд у задоволенні позову відмовити або надати їм з позивачкою строк на примирення.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 08 листопада 1992 року, який зареєстровано Колківською сільською радою Маневицького району Волинської області, актовий запис № 24 (а.с. 7).

Неповнолітніх дітей від шлюбу сторони не мають.

Відповідно до ч.1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно зі змістом ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружи, взаємодопомоги. Чоловік зобов’язаний утверджувати в сім’ї повагу до матері. Дружина зобов’язана утверджувати в сім’ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім’ї за свою поведінку в ній.

Як вбачається зі змісту ч. 3 та 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Судом встановлено, що сторони припинили шлюбно-сімейні стосунки понад два роки тому через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на життя, через що між ними виникали конфлікти. З того часу сторони спільне господарство не ведуть, проживають окремо – позивач виїхала на постійне місце проживання до Держави Ізраїль.

Спору про поділ майна на даний час між сторонами немає.

Відповідач відмовляється розірвати шлюб в позасудовому порядку через органи реєстрації актів цивільного стану.

У відповідності до ст. 111 Сімейного кодексу України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не протирічить моральним засадам суспільства.

Як слідує з роз’яснень, наданих у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачене ч. 1 ст. 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи. Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті

Суд вважає, що підстав для надання сторонам строку на примирення немає, оскільки, як слідує з пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, позивач проти примирення з відповідачем категорично заперечує, тривалий час проживає в іншій державі, де фактично створила нову сім’ю, бажає зареєструвати шлюб з іншим чоловіком, повертатися в Україну наміру не має.

Об’єктивних підстав ставити під сумнів обставини, повідомлені представником позивачки в судовому засіданні, у суду немає.

За таких обставин суд вважає, що подальше спільне життя сторін є неможливим, їх сім’я існує лише формально, а тому збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки.

Таким чином, суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі ст.ст. 24, 56, 110, 112 СК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище Гапончук), зареєстрований 08.11.1992 року Колківською сільською радою Маневицького району Волинської області, актовий запис № 24, – розірвати.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 23 липня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області ОСОБА_4