Постановление суда № 75424915, 20.07.2018, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1141/18

Номер провадження 2-з/573/7/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2018 року м. Білопілля

Суддя Білопільського районного суду Сумської області Терещенко О.І., розглянув заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИЛА:

13 липня 2018 року до Білопільського районного суду Сумської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області, треті особи: ОСОБА_3, Сумський обласний державний нотаріальний архів, Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на 1/2 частину житлової квартири в порядку спадкування за законом.

Одночасно з позовом позивач ОСОБА_1 заявив клопотання про його забезпечення шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 в селищі міського типу Миколаївка Білопільського району Сумської області.

Свою заяву про забезпечення позову позивач мотивує тим, що у березні 2018 року з метою реєстрації місця свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, він звернувся до Білопільського РС УДМС України в Сумській області, однак у реєстрації місця проживання йому було відмовлено у зв’язку з необхідністю отримання згоди власника житла. Тоді ж він дізнався, що юридичним власником квартири, де він проживає та яка належала його батьку, є його сестра ОСОБА_2, яка у 2010 році отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану квартиру після смерті їхнього батька. Від спадщини, яка залишилася після смерті батька, він ніколи не відмовлявся та будь-яких заяв з цього приводу не писав. На даний час ОСОБА_2 не тільки відмовляється надати згоду на його реєстрацію у вказаній квартирі, але й, з її слів, має намір продати квартиру, що позбавить його єдиного житла. Йому відомо, що ОСОБА_2 має певні домовленості з продажу спірної квартири для придбання окремого житла в м. Білопілля.

Посилаючись на викладене, позивач просив заяву про забезпечення позову задовольнити.

Ухвалою судді від 20 липня 2018 року було відкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області, треті особи: ОСОБА_3, Сумський обласний державний нотаріальний архів, Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на 1/2 частину житлової квартири в порядку спадкування за законом.

Вивчивши заяву та додані до них матеріали, приходжу до наступних висновків.

Встановлено, що 23 березня 2002 року помер батько ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_4 (а. с. 9).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Улянівської державної нотаріальної контори Білопільського району ОСОБА_5 11 березня 2010 року, спадкове майно у вигляді спірної квартири, яка залишилася після смерті ОСОБА_4, успадкувала за законом його донька ОСОБА_2

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України також передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як зазначає ОСОБА_1 у своєму клопотанні про забезпечення позову: «ОСОБА_2, з її слів, має намір продати квартиру», однак, будь-яких доказів на підтвердження реальності намірів ОСОБА_2 реалізувати спірну квартиру, вчинення нею для цього певних дій, укладення домовленостей, позивачем не надано.

Також позивачем не надано доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду

Сам по собі факт пред'явлення позову про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та визнання права власності на 1/2 частину спірної квартири не може бути безумовною підставою для забезпечення позову. Неможливість виконання рішення суду, у разі задоволення позову, без забезпечення позову у такий спосіб заявником не доведена.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивач не надав суду доказів того, що відсутність арешту спірної квартири може утруднити виконання рішення суду, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149, ст. 150, ст. 153, 258-259 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 в селищі міського типу Миколаївка Білопільського району Сумської області відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу буде подано протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя