Постановление суда № 75406436, 10.07.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/59/18

Провадження № 1-кп/461/196/18

УХВАЛА

10.07.2018 року м. Львів

Колегія суддів Галицького районного суду м.Львова в складі:

головуючого судді Лялюк Є.Д.

суддів Юрківа О.Р., Радченка В.Є.

при секретарі Станкевичі Р.В.

прокурора Шолопи Р.В.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.3 ст.289, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.3 ст.289, ч.2 ст.345 КК України, ОСОБА_4 за ч.3 ст.289 КК України,

в с т а н о в и в:

в провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.3 ст.289, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.3 ст.289, ч.2 ст.345 КК України, ОСОБА_4 за ч.3 ст.289 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжних заходів, застосованих щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вигляді триманні під вартою. В обґрунтування внесених клопотань покликається на наявність обґрунтованої підозри обвинувачених у інкримінованих кримінальних правопорушеннях та на наявність ризиків невиконання процесуальних обов’язків останніми.

В судовому засіданні обвинувачені та їх захисники проти задоволення клопотання прокурора заперечили, просили відмовити в задоволенні такого та обрати більш м’які запобіжні заходи, не пов’язані із позбавленням волі.

Заслухавши клопотання та думки учасників процесу з приводу таких, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Також встановлено, що підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу обвинуваченим суд не вбачає, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України, не відпали та не змінились, а тому обраний запобіжний захід – тримання під вартою слід продовжити, виходячи із наступного.

Встановлено, що у разі визнання винними обвинувачених у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, останнім загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, тому, перебуваючи на волі, усвідомлюючи можливість призначення вказаного покарання, обвинувачені можуть переховуватись від суду.

Зокрема, ОСОБА_1 05 серпня 2015 року повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 та ч.4 ст.358 КК України слідчим СВ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області у кримінальному провадженні №12014160500005754 від 18 липня 2015 року, в межах якого останньому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначеним розміром застави, яка була ним сплачена. Після звільнення з під варти ОСОБА_1 на виклики слідчого не прибував та був оголошений у розшук. Вищенаведене також свідчить про наявність ризику переховування ОСОБА_1 від суду у разі звільнення з-під варти.

Також при вирішенні клопотання прокурора колегія суддів враховує дані осіб обвинувачених.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 не має постійного місця проживання, оскільки зареєстрований на території АРК, що має статус тимчасово окупованої території, не має постійного джерела доходу, у нього відсутні міцні соціальні зв’язки.

У обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відсутнє постійне джерело доходів, оскільки такі не працевлаштовані.

Також, запобіжний захід тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає не лише особам підозрюваних, а й характеру та тяжкості злочинам, у вчиненні яких вони обвинувачуються, виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню їх від суду. Захисниками не надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження покликань на необхідність зміни запобіжних заходів на більш м’які.

При вирішенні клопотання прокурора, суд також враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора, оскільки підстав для зміни чи скасування запобіжних заходів обвинуваченим суд не вбачає, так як продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на волі, обвинувачені можуть ухилятися від явки до суду та вчиняти інші злочини, оскільки не мають офіційних джерел доходів, можуть впливати на потерпілих та свідків, а тому обраний запобіжний захід – тримання під вартою слід продовжити.

Керуючись ст.ст.131, 183, 194, 197, 309, 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання прокурора задоволити.

Продовжити дію запобіжного заходу, застосованого щодо ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на строк до 08 вересня 2018 року.

Продовжити дію запобіжного заходу, застосованого щодо ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою на строк до 08 вересня 2018 року.

Продовжити дію запобіжного заходу, застосованого щодо ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою на строк до 08 вересня 2018 року.

Продовжити дію запобіжного заходу, застосованого щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою на строк до 08 вересня 2018 року.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Лялюк Є.Д.

Суддя Юрків О.Р.

Суддя Радченко В.Є.