Постановление суда № 75371531, 12.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1273/18 Справа № 197/210/18 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Коваленко В.Д.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Коваленко В.Д.,

суддів Кононенко О.М., Кондакова Г.В.,

секретаря Баглик О.О.,

за участю прокурора Шустової А.А.,

засудженого ОСОБА_2,

представника виправного центру №75 ОСОБА_3,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в залі суду апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року, відносно ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою було відмовлено в задоволенні клопотання начальника ДУ «Широківського виправного центру №75» про умовно – дострокове звільнення ОСОБА_2.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд послався на те, що вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2013 року, ОСОБА_2 засуджений за ст.ст. 153 ч. 2, 152 ч. 3, 198 КК України до 8 років позбавлення волі.

22 серпня 2017 року ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області згідно ст. 82 КК України не відбуту частину покарання замінено більш м’яким, - обмеження волі.

Засуджений ОСОБА_2 відбуває покарання в Широківському ВЦ №75 з 28 вересня 2017 року. Має одне заохочення, стягнень не має.

Зважаючи на наявність одного заохочення, додержання вимог режиму, участь в благоустрої установи, вказане свідчить про позитивні тенденції у поведінці засудженого. Проте вказане не дає підстав вважати, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення і до нього може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Враховуючи тяжкість злочину, строк призначеного покарання, суд прийшов до висновку, що умовно-дострокове звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання не виправдовує мети призначеного покарання, встановленої ч.2 ст.50 КК України.

В апеляційній скарзі:

Обвинувачений ОСОБА_2 просить ухвалу скасувати та постановити справедливе рішення. Мотивує свою скаргу тим, що районний суд належним чином не врахував сумлінне ставлення ОСОБА_2 до праці те, що за весь період відбуття покарання характеризується позитивно, за час перебування в Петриківській виправній колонії №49 мав 5 заохочень та не мав дисциплінарних стягнень. За час перебування в Солонянській виправній колонії №21 мав 4 заохочень та не мав дисциплінарних стягнень. За час перебування в Широківському виправному центрі мав 1 заохочення та не мав дисциплінарних стягнень. Вважає, що Інгулецьким районним судом не було враховано цих обставин при винесенні ухвали.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав вимоги апеляційної скарги, думку прокурора, який просив залишити ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу засудженого без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.. 81 КК України, підставою для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є фактичне відбуття засудженим певної частини призначеного йому покарання та доведення засудженим свого виправлення. Виправлення засудженого має бути підтверджене його сумлінною поведінкою і ставленням до праці за весь період перебування у виправній установі.

Як видно з ухвали, судом першої інстанції, вмотивував своє рішення тим, що враховуючи тяжкість злочину, строк покарання, зважаючи на наявність одного заохочення, додержання вимог режиму, участь в благоустрої установи, що свідчить про позитивні тенденції у поведінці засудженого, проте не дає підстави вважати, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення і до нього може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Суд першої інстанції вірно вказав, що відбутий проміжок часу є недостатнім терміном для того, щоб однозначно впевнитися, що засуджений довів своє виправлення та досяг такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення нових кримінальних правопорушень.

Перевіркою наявних матеріалів встановлено, що в 2010р. ОСОБА_2 вже був звільнений умовно достроково, та потім скоїв тяжкий злочин, що свідчить про те, що ОСОБА_2 не зробив належних висновків.

Як видно з тексту ухвали суд врахував і ті дані, на які ОСОБА_2 посилається в апеляційній скарзі.

Як видно з тексту ухвали за своїм змістом, вона є належно, вмотивованою, обґрунтованою та законною.

Колегія суддів погоджується з висновком суду стосовно того, що ОСОБА_2 сумлінною поведінкою та ставленням до праці за весь час відбуття покарання, не довів свого виправлення. В даному випадку наявні лише формально-юридичні підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого.

Отже підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2С.м - залишити без задоволення.

Ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року, відносно ОСОБА_2, якому відмовлено в умовно – достроковому звільненні від відбуття призначеного покарання, - залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: