Постановление суда № 75363343, 18.07.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/2423/17

18.07.2018

Кримінальне провадження

№ 1-кп/489/117/2018

У Х В А Л А

18 липня 2018 р.

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

судді - Крутія Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання - Лейфури Д.О.,

прокурора - Докторович Т.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До теперішнього часу судове слідство по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 186 КК України, не закінчено.

Строк тримання ОСОБА_3 під вартою закінчується 06.08.2018 року.

Прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 діб.

Захисник ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_3 заявили суду клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з тримання під вартою на домашній арешт, мотивуючи тим, що обвинувачений повністю визнав вину, всі матеріали справи досліджені.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що в клопотанні захисника та обвинуваченого необхідно відмовити, а клопотання прокурора підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.9 КПК України, суд приймає до уваги висновки викладені в рішеннях Європейського суду з прав людини, з урахуванням практики якого застосовується кримінальне процесуальне законодавство України, зокрема у рішеннях "В. проти Швейцарії" від 26.01.1993 р., "Мамедова проти Росії" від 01.06.2006 р., виходячи з яких наявність ризиків переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів оцінюється не тільки залежно від суворості можливого покарання та тяжкості злочину. Їх треба визначати з врахуванням низки інших ревалентних факторів, які можуть або підтвердити наявність такого ризику, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою, якими є характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язки з державою.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні трьох корисливих злочинів, один з яких є насильницьким тяжким, раніше неодноразово судимий, не працює та не має постійного джерела доходів, не має міцних соціальних зв’язків, за місцем реєстрації не проживає та фактичного місця проживання не має, ухилявся від суду, в зв’язку з чим неодноразово піддавався примусовому приводу, а отже ризики, які було враховано при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме вчинення нового злочину та переховування від суду - не зменшилися. Таким чином, суд вважає, що інший менш суворий запобіжний захід не забезпечить належної поведінки обвинуваченого щодо виконання ним своїх процесуальних обов’язків.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 372 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою продовжити до 15.09.2018 року.

В клопотанні захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Ю.П. Крутій