
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А
11 липня 2018 року м. Київ № 826/6136/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у письмовому провадженні заяву б/н від 02.07.2018 «Про відвід судді Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліної Л.О.» у адміністративній справі
за позовом Акціонерного товариства «ПРАВЕКС БАНК» доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби Українипро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000631700 від 03.04.2018, ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "ПРАВЕКС БАНК" (надалі - позивач або Банк) з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач або ДФС), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України № 0000631700 від 03.04.2018.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2018 (суддя Маруліна Л.О.) відкрито провадження у справі № 826/6136/18 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
08.05.2018 через канцелярію до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, а 10.05.2018 заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; позивачем подано 16.05.2018 клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та 18.05.2018 клопотання про призначення судово-економічної експертизи, 21.05.2018 відповідь на відзив; 31.05.2018 відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2018 призначено судове засідання на 04.07.2018 для вирішення клопотань.
03.07.2018 через канцелярію до суду від відповідача надійшла заява про відвід судді Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліної Л.О.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2018 заяву ДФС визнано необґрунтованою; ухвалено передати заяву Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про відвід судді Маруліної Л.О. для вирішення питання про відвід до автоматичного розподілу для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу щодо розгляду заяви про відвід судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України; зупинено провадження у справі № 826/6136/18 до вирішення заяви про відвід.
Згідно з частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 09.07.2018, вирішення питання про відвід судді Маруліної Л.О. здійснюється суддею Пащенком К.С., який не входить до складу суду, що розглядає справу № 826/6136/18, і визначений у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами п. 8 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви б/н від 02.07.2018 «Про відвід судді Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліної Л.О.» у справі № 826/6136/18 у письмовому провадженні.
Розглянувши заяву ДФС про відвід судді Маруліної Л.О., суд звертає увагу на наступне.
Частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Поряд з цим, частини четверта статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
При цьому, суд, який розглядає справу має бути "безстороннім" і "незалежним" (стаття 6 частина 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
Поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою.
З суб'єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання.
Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ, у т.ч. подібних.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Газета Україна-центр" проти України" від 15 липня 2010 року зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб'єктивного і об'єктивного критеріїв. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, "правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться". На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість.
Також, щодо об'єктивної неупередженості зазначено у справі "Фей проти Австрії". Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В заяві ДФС наголошується на не здійсненні судом належним чином оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо: необхідності розгляду справи за правилами загального провадження; не розгляду заяви про відсутність підстав для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження; не врахування обґрунтувань про майновий характер спору.
Щодо викладених відповідачем тверджень, в контексті процесуальних приписів Кодексу адміністративного судочинства України, суд зауважує на таке.
Адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини перша-друга статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України).
Пунктом 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частинами першою-п'ятою статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому частиною першою статті 259 цього Кодексу (клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній) , за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк із поважних причин.
З конструктивних приписів п. 10. ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України та положень ч.ч. 1 - 5 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України випливають правила, згідно яких, якщо суд дійде висновку про незначну складність справи, така справа може бути призначена судом в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. За іншим правилом, суд може призначити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження за наслідками розгляду та задоволення відповідного клопотання позивача та з урахуванням конкретних обставин справи. В обох випадках, з приводу таких процесуальних рішень, виносить ухвала.
Так, у випадку розгляду та задоволення клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст.ст. 259, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, наслідком від такий дій є зазначення судом в ухвалі про відкриття провадження у справі про відповідні результати розгляду клопотання. В такому випадку, в ухвалі про відкриття провадження у справі судом встановлюється строк для подачі відповідачем заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, і така заява розглядається судом протягом двох днів з дня її надходження до суду, за наслідками розгляду якої судом поставляється ухвала про: залишення заяви відповідача без задоволення; розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Таким чином, встановлення судом в ухвалі про відкриття провадження у справі відповідачу строку для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження пов'язано з обставинами задоволення судом клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У випадку призначення судом розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження за обставин судового висновку про наявність відповідних підстав для такого розгляду, встановлення судом в ухвалі про відкриття провадження у справі відповідачу строку для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, з положень п. 10. ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України не слідує. В той же час, відповідач не обмежений в процесуальному праві подати до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, право на що забезпечується ст. 44 та п. 7 ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, яка розглядається в загальному порядку. При цьому, суд наголошує, що подання відповідачем такої заяви за відсутності обставин встановлення судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, не є тотожним правилам розгляду заяви відповідача згідно ч.ч. 4, 5 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, в такій ситуації, відповідач не може пропустити процесуальний строк для подання заяви із запереченнями.
За таких обставин, відповідачем невмотивовано зазначено в заяві про не розгляд судом його заяви про відсутність підстав для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом двох днів з дня її надходження до суду.
Також судом акцентується, що у заяві б/н від 08.05.2018 ДФС має місце посилання на ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З приводу вказаного судом принагідно зауважується, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2018 призначено судове засідання з приводу питання розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, що, з огляду на зауваження відповідачем в заяві на процесуальні аспекти ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та оголошення судом в судовому засіданні 04.07.2018 про надходження від відповідача заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, що видно з протоколу судового засідання, не свідчить про неможливість судом здійснення розгляду такої заяви. Однак, розгляд судом заяви, як і відповідних клопотань, був унеможливлений з причин подання заяви ДФС про відвід судді, за наслідками розгляду якої провадження у справі було зупинено.
Щодо тверджень відповідача в заяві про відвід про необхідність розгляду справи за правилами загального провадження, то суд вказує, що в силу приписів ч. 6 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.
З наведеного вбачається про можливість переходу судом з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у розгляд справи за правилами загального позовного провадження, про що виноситься ухвала. Дане процесуальне питання може вирішуватися судом як за наслідками оцінки судом доказів у відповідності до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, так і, у випадку надходження від сторін відповідних клопотань, поданих відповідно до ст.ст. 44, 260, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку, передбаченому ст.ст. 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Проте, як вже відмічалося судом, у судовому засіданні 04.07.2018 розгляд поданих сторонами клопотань судом здійснений не був у зв'язку із розглядом заяви ДФС про відвід судді.
Щодо посилань відповідача на обставини не врахування судом обґрунтувань ДФС про майновий характер спору, а відтак відкритим є питання щодо сплаченого позивачем судового збору, то, за переконанням суду, викладені ДФС зауваження зачіпають надане суду беззаперечне право здійснювати оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі. Крім того, за наслідками розгляду позовних матеріалів суд дійшов висновку про відповідність позовної заяви вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України. Також слід зауважити, що за результатами дослідження судом доказів по справі та здійснення розгляду справи, суд не обмежений в праві щодо прийняття процесуальних рішень як з приводу процедурних питань, пов'язаних з рухом справи, так і щодо прийняття відповідного рішення за наслідками закінчення судового розгляду справи по суті, в резолютивній частині якого зазначаються питання про розподіл судових витрат.
За викладеного, в частині питання про майновий характер спору у справі № 826/6136/18, суд приходить до висновку про необґрунтованість позиції ДФС щодо неврахування його обґрунтувань на стадії призначення судового засідання з приводу вирішення певних клопотань.
Враховуючи вищезазначене в цілому, твердження ДФС про сумніви в неупередженості судді Маруліної Л.О. є необґрунтованими та не підтверджуються належними і допустимими доказами.
Окремо, суд зазначає, що викладені відповідачем твердження, по суті, пов'язані з незгодою з процесуальними рішеннями судді, що, в силу ч. 4 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, не може бути підставою для відводу.
На думку суду, подана ДФС заява про відвід судді не мотивована, а зазначені в ній обставини не свідчать про необ'єктивність та упередженість судді.
Отже, підстави для задоволення заяви відповідача про відвід судді Маруліної Л.О. у даній справі відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 36, 39, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У Х В А Л И В:
Відмовити у задоволенні заяви б/н від 02.07.2018 «Про відвід судді Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліної Л.О.» Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя К.С. Пащенко
Судебное решение № 75279387, Окружний адміністративний суд міста Києва было принято 11.07.2018. Форма судопроизводства - Административное, форма решения – Постановление суда. На этой странице вы сможете найти ключевые данные об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных содержит полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить ключевые данные.
то решение относится к делу № 826/6136/18. Компании, указанные в тексте настоящего судебного документа: