Решение № 75279105, 12.07.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 липня 2018 року м. Рівне №817/1458/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про зобов'язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 26 лютого 2018 року. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та з моменту народження (26.02.1964) по даний час фактично проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Таким чином, позивач стверджує, що з урахуванням вимог статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він має право на зменшення пенсійного віку на 6 років. Проте, відповідач відмови позивачу в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, мотивуючи це тим, що довідка про місце проживання №44 від 12.01.2018, видана Любахівською сільською радою, підтверджує факт його проживання в с. Любахи з дня народження по 03.12.1988 та з 31.07.1996 по даний час. Згідно з довідкою Володимирецької селищної ради з 13.12.1988 по 21.09.1990 позивач був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2. Натомість підтвердити місце реєстрації проживання позивача з 22.09.1990 р. по 05.06.1991 взагалі не є можливим, оскільки відсутні будь-які дані. Вказану відмову позивач вважає протиправною, оскільки він та його сім’я постійно проживали в с. Любахи, що підтверджується тим фактом, що його діти в цьому ж селі народилися, відвідували Любахівський дошкільний навчальний заклад, навчалися в Любахівській загальноосвітній школі. Крім того, медичні послуги та допомогу вся його сім’я отримувала на фельдшерсько-акушерському пункті с. Любахи. Також, позивач вказує, що з 16.05.1988 по 03.01.1994 працював на заводі «Ситал» у смт. Володимирець. При цьому, у вказаний період позивач був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3, оскільки це було обов’язковою умовою для працівників заводу та членів їх сімей для постановлення на квартирний облік з метою забезпечення житлом та набуття права на інші пільги, якими могли користуватися працівники заводу. Однак, заборони фактично проживати в іншому місці відмінному від місця прописки не було, а тому фактично проживаючи в ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач щоразу доїжджав на роботу в смт. Володимирець та в зворотному напрямку. На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду нотаріально посвідчені заяви свідків. З огляду на зазначене просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовував тим, що відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Так, згідно з військовим квитком позивача НК №4223549 останній проходив строкову військову службу в Радянській армії з 22.11.1984 по 24.11.1986. В трудовій книжці позивача УКР №1157218 містяться відомості про роботу з 18.06.1987 по 15.03.1988 в с. Супівка Барського району Вінницької області, яке не підпадає під правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Також, згідно з записами в трудовій книжці місцем роботи позивача з 16.05.1988 по 03.01.1994 був завод “Ситал” у смт. Володимирець, територія якого відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю. Крім того, довідка про проживання №44 від 12.01.2018, видана Любахівською сільською радою, підтверджує факт проживання позивача в с.Любахи з дня народження по 03.12.1988 та з 31.07.1996 по даний час. Згідно з довідкою про проживання №430 від 29.01.2018, виданою Володимирецькою селищною радою, позивач проживав в ІНФОРМАЦІЯ_5 з 06.06.1991 по 30.07.1996. Довідку про місце проживання за період з 22.09.1990 по 05.06.1991 позивачем не надано. Таким чином, наданими позивачем документами підтверджується проживання останнього в зоні гарантованого добровільного протягом меншого строку ніж потрібно для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 6 років. З огляду на зазначене, відповідач вказує на відсутність підстав для призначення пенсії позивачу зі зменшенням пенсійного віку, а тому просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії Б №447964, виданим 02.02.2018.

26.02.2018 позивачу виповнилося 54 роки.

12.04.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Листом за №1785 від 23.04.2018 відповідач повідомив позивачу про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки надані позивачем документи не підтверджують його право на зниження пенсійного віку на 6 років. Так, згідно з військовим квитком НК №4223549 позивач проходив строкову військову службу в Радянській армії з 22.11.1984 по 24.11.1986. В трудовій книжці позивача УКР №1157218 містяться відомості про роботу з 18.06.1987 по 15.03.1988 в с. Супівка Барського району Вінницької області, яке не підпадає під правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Місцем роботи позивача з 16.05.1988 по 03.01.1994 був завод “Ситал” у смт. Володимирець, територія якого відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю. Довідка про проживання №44 від 12.01.2018, видана Любахівською сільською радою, підтверджує факт проживання позивача в с.Любахи з дня народження по 03.12.1988 та з 31.07.1996 по даний час. Згідно з довідкою про проживання №430 від 29.01.2018, виданою Володимирецькою селищною радою, позивач проживав в ІНФОРМАЦІЯ_6 з 06.06.1991 по 30.07.1996. Довідку про місце проживання за період з 22.09.1990 по 05.06.1991 позивачем не надано.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з статтею 15 Закону України “Про пенсійне забезпечення” умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

Статтею 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 №796-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон №796) визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі – Порядок №22-1).

Відповідно до п.2.1 Порядку №22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об’єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст.55 Закону №796, до якої, зокрема, додав:

- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б №447964, виданого Рівненською облдержадміністрацією 02.02.2018;

- військовий квиток НК №4223549;

- трудову книжку УКР №1157218;

- довідку виконавчого комітету Любахівської сільської ради №44 від 12.01.2018 (далі – довідка №44), згідно з якою позивач дійсно проживав з 26.02.1964 по 03.12.1988 та проживає з 31.07.1996 по даний час в селі Любахи Володимирецького району Рівненської області;

- довідку Комунального підприємства по водопостачанню та водовідведенню «Аква» №49 від 08.02.2018 (далі – довідка №49), згідно з якою позивач дійсно був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7 (на даний час Повстанців) 13, кв.8 з 06.08.1991 по 30.07.1996;

- довідку Володимирецької селищної ради №430 від 29.01.2018 (далі – довідка №430), згідно з якою позивач дійсно був зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_8 з 13.12.1988 по 21.09.1990.

Як зазначено в листі відповідача за №1785 від 23.04.2018 та у відзиві на позовну заяву, вказаний у довідці №44 період проживання позивача в с. Любахи відповідач зарахував до строку проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення не в повному обсязі, оскільки згідно з військовим квитком НК №4223549 позивач проходив строкову військову службу в Радянській армії з 22.11.1984 по 24.11.1986 та в трудовій книжці позивача УКР №1157218 містяться відомості про роботу з 18.06.1987 по 15.03.1988 в с. Супівка Барського району Вінницької області, яке не підпадає під правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Вказані доводи відповідача суд вважає неприйнятними, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Указом Президента України від 30.12.2016 №582/2016, військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов'язаного) та визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відтак, військовий квиток та трудова книжка не відноситься до документів, які підтверджують період проживання потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи в зоні гарантованого добровільного відселення.

При цьому, надання інших документів, які б підтверджували період проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення, окрім як довідки органу місцевого самоврядування, законодавством не передбачено.

Таким чином, суд вважає, що дані військового квитка та трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено довідкою №44 та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).

Посилання відповідача на довідки №49 та №430, згідно з якими позивач у період з 06.08.1991 по 30.07.1996 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7 (на даний час Повстанців) 13, кв.8, а з 13.12.1988 по 21.09.1990 – Рівненська область, Володимирецький р-н, смт. Володимирець, вул. Меліоративна, 12, та ненадання довідки про місце проживання у період з 22.09.1990 по 05.06.1991 як на підтвердження того, що у вказані періоди позивач не проживав в зоні гарантованого добровільного відселення суд оцінює критично, з наступних підстав.

Відповідно до ст.29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно з ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-IV, місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

При цьому, суд зауважує, що чинне законодавство не містить заборони для осіб фактично проживати в іншому місці, відмінному від місця реєстрації.

Так, позивачем було надано суду нотаріально посвідчені покази свідків ОСОБА_2 від 20.06.2018, ОСОБА_3 від 20.06.2018, ОСОБА_4 від 20.06.2018 та ОСОБА_5 від 27.06.2018.

У своїх показах свідок ОСОБА_2 вказує, що він з позивачем є односельчани та знайомий дуже давно. У 80-90 роках вони разом позмінно працювали на заводі «Ситал», що в смт. Володимирець. Працівників заводу, які не мали свого житла, а особливо тих, хто створив сім’ї, постановляли на квартирний облік та згодом безкоштовно забезпечували житлом. Для постановлення на квартирний облік для забезпечення житлом і набуття права на інші пільги, якими могли користуватися працівники заводу та члени їх сімей, необхідно було мати зареєстроване місце проживання у смт. Володимирець. У зв’язку з цим, як відомо свідку, в період роботи на заводі «Ситал» позивач був прописаний в смт. Володимирець Рівненської області, хоча фактично з сім’єю проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1 та щодня доїжджав на роботу в смт. Володимирець. Крім того, в с. Любахи у дошкільному навчальному закладу навчалися його діти та в цьому ж селі в той час позивач будував свій власний будинок, в якому проживає на даний час.

Свідок ОСОБА_3 у свої показах зазначає, що є з позивачем односельчанами, сусідами, тобто знайомі з дитинства. У 80-90 роках позивач позмінно працював на заводі «Ситал», що в смт. Володимирець, куди щодня доїжджав на роботу з с. Любахи. У зв’язку з цим, як відомо свідку, в період роботи на заводі «Ситал» позивач був прописаний в смт. Володимирець Рівненської області, хоча фактично з сім’єю проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1 в своїх батьків. В с. Любахи у дошкільному навчальному закладу, а згодом й в школі навчалися його діти та в цьому ж селі в той час позивач будував свій власний будинок, в якому проживає на даний час. Як відомо свідку, працівників заводу «Ситал», на якому працював позивач, які не мали свого житла, постановляли на квартирний облік та згодом безкоштовно забезпечували житлом. Для постановлення на квартирний облік для забезпечення житлом і набуття права на інші пільги, якими могли користуватися працівники заводу та члени їх сімей, необхідно було мати зареєстроване місце проживання у смт. Володимирець, у зв’язку з чим позивач і прописувався у смт. Володимирець.

Із змісту показів свідка ОСОБА_4 слідує, що позивач зі своєю дружиною ОСОБА_6 дійсно в періоді з 13.12.1988 по 21.09.1990 були лише прописані в її будинку за адресою: вулиця Меліоративна, 2, смт. Володимирець, Рівненська область. Фактично за адресою реєстрації місця проживання ні позивач, ні його дружина не проживали, до її будинку вони не заносили жодних особистих речей чи предметів побуту. В її будинку вони не проживали жодного дня за весь період реєстрації. Фактично позивач з сім’єю проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1 та щодня доїжджав на роботу в смт. Володимирець, де працював на заводі «Ситал». Так як новостворена молода сім’я позивача потребувала не просто покращення, а забезпечення житлом, то саме з метою постановлення на квартирний облік для забезпечення житлом і набуття права на інші пільги, якими могли користуватися працівники заводу та члени їх сімей, позивач повинен був мати прописку в смт. Володимирець. Тому у зв’язку потребою в житлі та з метою постановлення на квартирниі облік позивач з сім’єю були прописані в її будинку.

Свідок ОСОБА_5 у своїх показах вказує, що позивач зі своєю дружиною ОСОБА_6 дійсно в період з 13.12.1988 по 21.09.1990 були лише прописані в будинку її нині покійної сусідки ОСОБА_7 за адресою: вулиця Повстанців (колишня назва - Комсомольська) 13, смт. Володимирець, Рівненська область. Фактично за адресою реєстрації місця проживання ні позивач, ні його дружина не проживали, в будинку відсутні були їх особисті речі, предмети побуту. В будинку сусідки ОСОБА_7 вони не проживали жодного дня за весь період реєстрації.

Фактично позивач з сім’єю проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1 та щодня доїжджав на роботу в смт. Володимирець, де працював на заводі «Ситал». Так як новостворена молода сім’я позивача потребувала забезпечення житлом, то саме з метою постановлення на квартирний облік для забезпечення житлом і набуття права на інші пільги, якими могли користуватися працівники заводу та члени їх сімей, позивач повинен був мати прописку в смт. Володимирець. Тому у зв’язку потребою в житлі та з метою постановлення на квартирний облік позивач з сім’єю були прописані в будинку моєї сусідки.

Також, в позовній заяві позивач вказує, що його діти народилися в с. Любахи, відвідували Любахівський дошкільний навчальний заклад, навчалися в Любахівській загальноосвітній школі та медичні послуги вся його сім’я отримувала на фельдшерсько-акушерському пункті с. Любахи.

Згідно з наявними матеріалах справи довідками Любахівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Володимирецької районної ради Рівненської області від 25.04.2018 №7 та №8 ОСОБА_8 (син позивача), ІНФОРМАЦІЯ_9, дійсно навчався в Любахівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів з 1995 року по 2004 рік, а ОСОБА_9 (донька позивача), ІНФОРМАЦІЯ_10, – з 1999 року по 2010 рік.

Крім того, в матеріалах адміністративної справи містять довідки Фельдшерсько-акушерського пункту с. Любахи Володимирецького РЦ ПМСД від 25.04.2018 №13 та №14, якими підтверджується, що діти позивача отримали щеплення в даному фельдшерсько-акушерському пункту згідно з графіком профщеплень, а саме: ОСОБА_8 – 13.01.1989, 08.04.1989, 23.05.1989, 07.07.1989, 30.03.1990, 18.01.1991, 11.04.1991, 21.10.1993, 11.04.1995, 16.01.2001, 22.01.2003, 21.01.2004, 03.08.2004, 31.01.2007, 18.05.2017; ОСОБА_9 – 24.08.1993, 30.06.1994, 22.07.1994, 13.10.1994, 25.01.1995, 26.04.1996, 16.06.1998, 17.05.1999, 03.08.1999, 22.12.2003, 02.03.2004, 03.08.2004, 26.03.2007, 24.03.2008, 17.05.2017.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач та його діти проживали окремо один від одного.

Таким чином, на переконання суду, наданими позивачем доказами та письмовими показами свідків в їх сукупності підтверджується фактичне проживання позивача в с. Любахи Володимирецького райнону Рівненської області з 26.02.1964 по даний час.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, село Любахи Володимирецького району Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

А тому, з урахуванням вимог ст.55 Закону №796, позивач має право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 6 років.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, внаслідок чого порушив гарантоване державою право позивача на пенсійне забезпечення.

З огляду на вказане, позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку згідно з ст.55 Закону №796 - є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Разом з тим, судом лишаються без задоволення позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію, починаючи з 26.02.2018, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 45 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки 54 роки позивачу виповнилося 26.02.2018 та з заявою про призначення пенсії він звернувся до відповідача 12.04.2018, то пенсія зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796 повинна бути призначена йому з 27.02.2018.

Крім того, суд звертає увагу, що у позовній заяві позивачем заявлено лише вимогу зобов’язального характеру.

Однак, статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, в тому числі шляхом визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Статтею 245 КАС України також встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Оскільки, судом встановлений факт наявності бездіяльності з боку відповідача щодо призначення позивачу пенсії на пільгових умовах, то суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинення певних дій.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на вказане, судовий збір у сумі 352,40грн., сплачений позивачем згідно з квитанцією №71 від 24.05.2018, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 263 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Володимирецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 27 лютого 2018 року.

Зобов’язати Володимирецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 27 лютого 2018 року.

В задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання Володимирецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 26 лютого 2018 року – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Володимирецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області судовий збір в сумі 352,40грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 (34362, Рівненська обл., Володимирецький р-н, с. Любахи, вул. Вишнева, 90, РНОКПП НОМЕР_1);

2) відповідач - Володимирецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області (34300, Рівненська обл., смт. Володимирець, вул. Соборна, 28, код ЄДРПОУ 40377142).

Повний текст рішення складено 12 липня 2018 року.

Суддя Комшелюк Т.О.