Решение № 75226364, 21.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21 лютого 2018 року № 826/14366/16

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі колегії суддів: головуючого Донця В.А.; суддів: Костенка Д.А.; Шрамко Ю.Т., секретар судового засідання Сом П.А., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України про визнання протиправним зменшення нарахування грошового забезпечення та стягнення коштів,

за участю: позивач - ОСОБА_1; представник позивача - ОСОБА_2

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.05.2017, прийнятої судом в судовому засіданні 11.12.2017, про: визнання протиправним зменшення суми 21.820,90 грн. МЗС України обсягу нарахованого грошового забезпечення другому секретарю по посаді першого секретаря Посольства України в Сполучених Штатах Америки ОСОБА_1 за період з 07.02.2014 по 07.03.2016 включно; стягнення з МЗС України на користь ОСОБА_1 недонараховану суму грошового забезпечення в сумі 21.820,90 грн. (з урахуванням передбачених законодавством України податкових відрахувань та зборів, а саме - податку на дохід, єдиного соціального внеску та військового збору), а також нараховані, проте не виплачені 242,74 грн. та 117 доларів США.

Ухвалою суду від 19.09.2016 відкрито провадження у справі. На підставі розпорядження керівника апарату та протоколу автоматичного розподілу справу передано судді Донцю В.А. Ухвалою суду від 17.11.2017 справу прийнято до провадження та призначено судовий розгляд колегією суддів. Судом оголошувались перерви в судовому розгляді справи для надання додаткових пояснень та доказів представником відповідача.

Позов мотивовано тим, що МЗС України протиправно занижено суму грошового забезпечення, що підлягала виплаті позивачу в період з 07.02.2014 по 07.03.2016 включно, не виплачено частину нарахованого грошового забезпечення в розмірі 242,74 грн. та 117 доларів США. Як зазначено в позовній заяві, заробітна плата повинна була нараховуватись відповідно до встановлених розмірів мінімальної заробітної плати на 2014-2016 роки, доплати за ранг другого секретаря другого класу в розмірі 90,00 грн. згідно з Додатком 56 до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", надбавки за вислугу років у розмірі 15 відсотків від суми посадового окладу та надбавки за ранг, надбавки за знання та використання у роботі двох і більше іноземних мов у розмірі 25 відсотків від посадового окладу відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 №1223 "Деякі питання оплати праці працівників закордонних дипломатичних установ України".

Позивач та її представник під час судового розгляду справи позов підтримали, просили суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Відповідач участі повноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, представник просила відкласти судове засідання в зв'язку з перебуванням у відпустці, позивач та її представник проти відкладення заперечили. Судом визнано клопотання необґрунтованим, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав доказів неможливості забезпечення участі повноважного представника в судовому засіданні.

Відповідачем подані письмові заперечення, у яких представник зазначає, що доводи позивача про нарахування заробітної плати у національній валюті за час перебування позивача у довготерміновому закордонному відрядженні в розмірі, меншому ніж встановлений розмір мінімальної заробітної плати в Україні, є некоректними, позаяк компенсаційні виплати позивачу в іноземній валюті (доларах США) становили в гривневому еквіваленті біля 91340,00 грн. на місяць. Щодо невиплати позивачу 242,74 грн. за період з 01.03.2016 по 06.03.2016, то сума заробітної плати позивачу нарахована і 29.03.2016 перерахована в "Ощадбанк" на її особовий рахунок. Також представник відповідача зазначив, що відповідно до наказу МЗС України від 25.02.2016 №377-ос "Про відкликання ОСОБА_1", позивач 07.03.2016 була відкликана в Україну в зв'язку з закінченням довготермінового відрядження, відтак останнім днем роботи позивача за кордоном було 06.03.2016, а 07.03.2016 вона мала перетнути український кордон, тому підстави для виплати компенсаційних виплат в іноземній валюті за 07.03.2016 відсутні.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши письмові докази, судом встановлено.

Наказом МЗС України від 24.01.2014 №151-ос ОСОБА_1 переведено з 07.02.2014 з посади другого секретаря по посаді радника відділу перспективного партнерства Політичного департаменту МЗС України на посаду другого секретаря по посаді першого секретаря Посольства України в США на час довготермінового відрядження та відряджено з цього ж дня до посольства України в США (а.с 43).

Наказом МЗС України від 25.02.2016 №377-ос Будько О.С. відкликано в Україну 07.03.2016 у зв'язку з закінченням довготермінового відрядження (а.с. 227).

Позивач вважає, що відповідачем невірно нараховано заробітну плату за час її перебування в закордонному відрядженні в період з 07.02.2014 по 07.03.2016, не виплачено нараховану заробітну плату в розмірі 242,74 грн. та 117 доларів США компенсації за перебування в закордонному відрядженні за 07.03.2016.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Правові засади та порядок організації діяльності дипломатичної служби України як складової частини державної служби, а також особливості правового статусу працівників дипломатичної служби України врегульовані Законом України "Про дипломатичну службу" від 20.09.2001 №2728-III.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про дипломатичну службу" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин з 07.02.2014): заробітна плата працівників дипломатичної служби складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, за науковий ступінь, надбавки за вислугу років, за знання іноземних мов та інших надбавок, передбачених законодавством (частина перша); працівники дипломатичної служби, направлені у довготермінове відрядження, крім заробітної плати, визначеної цією статтею, отримують компенсаційні виплати в іноземній валюті (частина восьма); умови оплати праці працівників дипломатичної служби, розміри їх посадових окладів, компенсаційних виплат, надбавок, доплат і матеріальної допомоги, в тому числі надбавок на непрацюючих членів сім'ї працівника закордонної дипломатичної установи України, визначаються Кабінетом Міністрів України (частина дев'ята).

Статтею 33 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (чинної на час перебування позивача в довгостроковому закордонному відрядженні) встановлювалось, що оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.

Судом зазначалось та не заперечувалось сторонами, що період з 07.02.2104 по 07.03.2016, за який позивач просить стягнути 21.820,90 грн., стосується перебування ОСОБА_1 в довготерміновому відрядженні на посаді другого секретаря по посаді першого секретаря Посольства України в США.

У наказі МЗС України від 24.01.2014 №151-ос ОСОБА_1 (а.с. 43) встановлено: посадовий оклад в національній валюті в розмірі 698 грн. на місяць; надбавка за дипломатичний ранг другого секретаря другого класу та вислугу років на державній службі (станом на 01.02.2014 стаж державної служби становить 7 років 6 місяців); надбавка за знання і використання в роботі іноземних мов (англійської, чеської та португальської) у розмірі 25% від посадового окладу з 07.02.2017 по 30.06.2016; надбавки за знання і використання однієї європейської (чеської) мови у розмірі 10% від посадового окладу з 01.07.2016 по 31.01.2017; встановлено норму відшкодування витрат в іноземній валюті в розмірі 3485 доларів США на місяць. Наведені обставини також сторонами не заперечувались.

Згідно з пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.1999 №1246 "Про упорядкування умов оплати праці працівників закордонних дипломатичних установ України" (в редакції, чинній на час перебування позивача в довготерміновому закордонному відрядженні та нарахування заробітної плати) установлено посадовий оклад у національній валюті працівникам дипломатичної служби, які працюють в закордонних дипломатичних установах України, у розмірі 50 відсотків посадового окладу за посадою згідно з переліком посад працівників дипломатичної служби, які працюють в закордонних дипломатичних установах України, що прирівнюються до відповідних посад державних службовців апарату Міністерства закордонних справ, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.1997 №499. Виплачувати зазначеним працівникам надбавки відповідно за дипломатичний ранг, ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, володіння і застосування в роботі іноземної мови, науковий ступінь у порядку і розмірах, визначених актами Кабінету Міністрів України для працівників дипломатичних представництв і консульських установ України за кордоном.

Отже, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо помилковості вимог позивача про необхідність розрахунку заробітної плати, виходячи з відповідного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на відповідний рік, позаяк постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.1999 №1246 передбачено встановлення посадового окладу в розмірі 50 відсотків від посадового окладу для працівників дипломатичної служби, які працюють за кордоном. У даному випадку суд бере до уваги особливості проходження позивачем дипломатичної служби, яка полягає у тому, що під час перебування у відрядженні позивачу виплачувалась компенсація, яка за відповідний період склала 85448 доларів США. За таких обставин відповідачем не порушувались соціальні гарантії та право позивача на отримання заробітної плати не меншої, ніж встановлено законодавством, що передбачено Законом України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР, оскільки позивачу належно компенсовувалось перебування у закордонному відрядженні та додатково виплачувалась заробітна плата в розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, відповідно правомірно нараховувались встановлені наказом від 24.01.2014 №151-ос надбавки, виходячи з розміру 50 відсотків від посадового окладу. Таке забезпечення оплати праці позивача відповідає критеріям, встановленим статтею 30 "Про державну службу", позаяк забезпечувало достатні матеріальні умови для професійного виконання посадових обов'язків. У позовній заяві відсутні доводи недостатнього грошового забезпечення позивача під час перебування в закордонному відрядженні.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо зменшення відповідачем грошового забезпечення другому секретарю по посаді першого секретаря Посольства України в США ОСОБА_1 за період з 07.02.2014 по 07.03.2016 на суму 21.820,90 грн., відтак у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення 242,74 грн. за період з 01.03.2016-06.03.2016, то відповідачем не заперечувалось право на отримання зазначеної суми, водночас представник відповідача зазначила, що 242,74 грн. перераховано позивачу на відповідний рахунок, тому вимога є безпідставною.

На підтвердження перерахування позивачу 242,74 грн. відповідачем додано витяг з реєстру №51 за березень 2016 року (а.с. 29) про перерахування 242,74 грн. ОСОБА_1 на особистий рахунок НОМЕР_2, лист Публічного акціонерного товариства "Ощадбанк" від 20.12.2017 №74/0160 (а.с. 228), де зазначено про зарахування 29.03.2016 на рахунок ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заробітної плати в розмірі 242,74 грн., до цього листа додано меморіальний ордер від 29.03.2016 (а.с. 229) про перерахування 242,74 грн. ОСОБА_1 (НОМЕР_1), рахунок НОМЕР_2, призначення платежу: зарахування зарплати на картковий рахунок.

Представник позивача заперечив отримання зазначених коштів, оскільки станом на 29.03.2016 відповідний рахунок ОСОБА_1 було закрито. На підтвердження наведеної обставини позивачем надано повідомлення філії ПАТ "Ощадбанку" (а.с.20) про закриття 28.03.2016 рахунку НОМЕР_2 (довідка надана відповідальною особою по роботі з платіжними картками ОСОБА_3). Позивачем також надано виписку по рахунку від 28.03.2016 (а.с. 21), згідно з якою залишок на рахунку на цю дату становив 180,86 грн. При цьому представник позивача зазначив, що отримання коштів за цим картковим рахунком станом на час розгляду справи є неможливим, оскільки він закритий.

Колегія суддів констатує, що наведені докази є суперечливими, оскільки згідно з листом ПАТ "Ощадбанк" від 20.12.2017 №74/0160 та меморіальним ордером від 29.03.2016 кошти в розмірі 242,74 грн. зараховані 29.03.2016 на рахунок НОМЕР_2 ОСОБА_1, водночас у повідомленні філії ПАТ "Ощадбанк" йдеться про закриття цього рахунку 28.03.2016. З урахуванням наведеного та пояснень представника позивача, суд вважає, що лист ПАТ "Ощадбанк" від 20.12.2017 №74/0160 не спростовує доводів представника позивача про закриття рахунку та неможливість отримання коштів.

Враховуючи встановлені судом обставини, недоведеність представником відповідача можливості отримання позивачем, перерахованих коштів станом на час розгляду справи, колегія суддів вважає, що вимога про стягнення 242,74 грн. підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 117 доларів США за 07.03.2016, то суд зазначає, що відповідачем право позивача на отримання вказаної суми заперечується, оскільки позивач відкликана з відрядження з 07.03.2107, тобто останнім днем, за який нараховувались кошти за перебування ОСОБА_1 в закордонному відрядженні було 06.03.2016.

Судом встановлено, що наказом МЗС України від 25.02.2016 №377-ос (а.с. 227) Будько О.С. відкликано в Україну 07.03.2016 у зв'язку з закінченням довготермінового відрядження.

У довідці від 04.03.2016 №6147/36-920-328 (а.с. 42) зазначено про виплату з 07.02.2014 по 07.03.2016 ОСОБА_1 85448 доларів США. Водночас, згідно з листом Посольства України в США від 15.03.2016 №6147/3-912-396 (а.с. 100) ОСОБА_1 виплачено компенсацію по 06.03.2016 (рахунок атестат від 04.03.2016 №1). Невиплата позивачу 117 дол. США за 07.03.2016 відповідачем не заперечувалось.

Відповідно до підпункту "а" підпункту 16.2 пункту 16 "Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1988 №59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 за №218/2658 добові витрати за час перебування у відрядженні відшкодовуються в межах затверджених сум за кожний день перебування у відрядженні, включаючи день вибуття та прибуття, - за нормами, що встановлені для держави, до якої відряджено працівника.

З огляду на те, що наказом МЗС України від 25.02.2016 №377-ос позивача відкликано з відрядження з 07.03.2016, відповідно підлягає задоволенню вимога про виплату компенсації за відрядження за день, в який позивач повинна була відбути з відрядження у розмірі 117 доларів США. Відповідно вимога про стягнення з відповідача 117 доларів США підлягає задоволенню. Належним способом виконання рішення суду в цій частині є виплата позивачу 117 доларів США або відповідної суми, перерахованої в гривню за курсом Національного банку України, встановленим на день виплати (перерахування на рахунок) коштів.

Щодо строків звернення до суду з даним позовом, то суд вважає, що до спірних відносин строки звернення не застосовуються, оскільки йдеться про стягнення частини заробітної плати та компенсації за перебування в закордонному відрядженні. Частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач на час звернення до суду була звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI.

Частиною п'ятою статті 139 КАС України передбачено, що сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. &?е;...&?р;.

Оскільки сторонами не надано доказів понесення судових витрат, такі витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства закордонних справ України на користь ОСОБА_1 242,74 грн. (двісті сорок дві гривні 74 коп.).

Стягнути з Міністерства закордонних справ України на користь ОСОБА_1 117 доларів США (сто сімнадцять доларів США).

У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: 04073, АДРЕСА_1).

Відповідач - Міністерство закордонних справ України (ідентифікаційний код 00026620, місцезнаходження: 01018, м. Київ, Михайлівська площа, будинок 1).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено 09 липня 2018 року.

Головуючий суддя В.А. Донець

Судді Д.А. Костенко

Ю.Т. Шрамко