Решение № 75225310, 11.07.2018, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 липня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 826/5047/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суд ОСОБА_1, розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної судової адміністрації України до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2018 року з Окружного адміністративного суду м.Києва до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної судової адміністрації України до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 ВП № 55509068 від 02.03.2018 про накладення штрафу.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 позовну заяву Державної судової адміністрації України до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу, - залишено без руху.

26.06.2018 позивачем через канцелярію суду надано уточнену позовну заяву, оформлену з дотриманням статей 160, 161 КАС України.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Державної судової адміністрації України до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 02.03.2018 ВП №55509068 на Державну судову адміністрацію України за невиконання без поважних причин виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 07.09.2016 № 2а-27752/1270, відповідно до якого зобов'язано ДСА України здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_3 надбавки за вислугу років у відповідності з положеннями частини четвертої статті 44 Закону України “Про статус судів” (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) з 22.05.2008 по 31.12.2011, накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.

Постанова мотивована тим, що 11.01.2018 державним виконавцем на підставі виконавчого листа № 2а-27752/1270, виданого Луганським окружним адміністративним судом 07.09.2016, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою Державній судовій адміністрації України встановлено десятиденний строк для добровільного виконання рішення суду (ВП № 55509068).

На думку позивача, вищевказана постанова про накладення штрафу від 02.03.2018 ВП № 55509068 є незаконною і підлягає скасуванню, оскільки Державною судовою адміністрацією України проведено всі можливі дії на виконання судового рішення. Крім того, виконання рішення суду є не можливим, оскільки зобов’язання щодо виконання вищезгаданого судового рішення залежить від виконання іншими суб’єктами владних повноважень.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув у судове засідання, надав через канцелярію суду клопотання відповідно до якого розгляд справи просив проводити без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представники відповідачів, належним чином повідомлені про дату слухання справи, в тому числі шляхом надіслання електронною поштою ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви з додатками та повісток про виклик до суду на 09.07.2018, 11.07.2018. Одночасно ухвалою суду від 02.07.2018 про відкриття провадження у справі запропоновано відповідачам протягом 3 днів з дня вручення ухвали надіслати (надати) суду відзиви на позовну заяву. Однак, представники відповідачів у судове засідання не прибули, причину неявки суду не повідомили, відзиви на позовну заяву не надали.

Відповідно до вимог ст.268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур’єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв’язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Оскільки відповідачі повідомлені про місце, дату та час розгляду справи шляхом надіслання електронною поштою повістки про виклик, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів справи.

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАСУ, суд дійшов такого.

За змістом частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови та порядок примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404 (далі Закон №1404).

В силу частини першої статті 74 Закону №1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Судом встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.07.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010, у справі № 2а-27752/09/1270 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, апеляційного суду Луганської області про визнання незаконною бездіяльності, стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 231341,23 грн, стягнення заборгованості по щомісячному грошовому утриманню у розмірі 208207,11 грн та зобов’язання провести перерахунок розміру заробітної плати і щомісячного грошового утримання та виплачувати їх у визначеному законом розмірі, зобов’язання Міністерства фінансів України профінансувати витрати на виплату заробітної плати і щомісячного грошового утримання.

Зокрема, зазначеним рішенням суду від 22.07.2010 :

- визнано незаконною бездіяльність апеляційного суду Луганської області щодо непроведення перерахунку заробітної плати та грошового забезпечення ОСОБА_3 з 19 серпня 2009 року, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” в редакції станом до 31 грудня 2005 року, та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу та грошового забезпечення ОСОБА_3 із зазначенням розміру заробітної плати та грошового утримання, виходячи із 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку, з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас;

- визнано незаконною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_3 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу та грошового забезпечення в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку, з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас;

- визнано незаконною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_3 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку, з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас;

- зобов’язано апеляційний суд Луганської області провести перерахунок ОСОБА_3 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку, з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року перерахунок заробітної плати, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов’язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу;

- зобов’язано апеляційний суд Луганської області донарахувати та виплатити ОСОБА_3 щомісячне грошове утримання з донарахованих сум заробітної плати;

- зобов’язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати;

- зобов’язано Державну судову адміністрацію України виділити апеляційному суду Луганської області з єдиного рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритого у Державному казначействі України, МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку, з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року заробітної плати, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведених виплат, та щомісячного грошового утримання з донарахованих сум заробітної плати з урахуванням раніше проведених виплат (а.с.77-90).

Постановою Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2015 року у справі № 2а-27752/09/1270 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Луганської області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про визнання незаконною бездіяльності та зобов’язання здійснити перерахунок розміру заробітної плати та надбавки за вислугу років – скасовано, ухвалено нову постанову, згідно якої позов ОСОБА_3 задоволено частково:

- зобов’язано Державну судову адміністрацію України здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_3 надбавки за вислугу років у відповідності з положеннями частини четвертої статті 44 Закону України “Про статус суддів” (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року;

- стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь судді Апеляційного суду Луганської області Парінової Ірини Костянтинівни заборгованість з щомісячного грошового забезпечення за червень-грудень 2005 року (а.с.91-97).

07.09.2016 Луганський окружний адміністративний суд надіслав на адресу ОСОБА_3 оригінали виконавчих листів (в частині стягнення з ДСА України заборгованості з щомісячного грошового забезпечення за червень - грудень 2005 року та забов'язання ДСА України виплатити надбавку за вислугу років з 22.05.2008 по 31.12.2011 у відповідності з положеннями частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус судів» (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та оригінали довідок про розрахунок заробітної плати за 2005 рік від 11.01.2010 № 15, за 2008 рік від 11.01.2010 № 18 та 2009 рік від 11.01.2010 № 19 по адміністративній справі № 2а-27752/09/1270 (а.с.98).

Згідно оскаржуваної постанови, 11.01.2018 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 55509068 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-27752/09/1270 від 07.09.2016.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 02.03.2018 ВП № 55509068 на Державну судову адміністрацію України за невиконання рішення суду накладено штраф на користь держави у сумі 5100,00 грн та зобов’язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів. Вказана постанова отримана позивачем 14.03.2018 (а.с.46, 48-49).

Як вбачається з оскаржуваної постанови державним виконавцем встановлено, що постановою від 11.01.2018 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №55509068 та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, однак, станом на момент накладення штрафу рішення суду залишається невиконаним, будь-якої інформації щодо виконання рішення суду або наявності поважних причин невиконання рішення суду боржником державному виконавцю не надано (а.с.48,49).

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною п’ятою статті 26 Закону № 1404 визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першою статті 75 Закону № 1404 встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З наведених норм Закону країни «Про виконавче провадження» вбачається, що у разі невиконання без поважних причин рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, на боржника – юридичну особу накладається штраф.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою виконання рішення постанови Вищого адміністративного суду від 31.03.2015, ДСА листом від 02.10.2017 за № 10-11331/17 звернулося до апеляційного суду Луганської області з проханням провести розрахунок належних до виплати сум ОСОБА_3 (а.с.41-42).

Листом від 09.10.2017 № 1/601/2017 апеляційний суд Луганської області повідомив ДСА України, про те що у зв’язку з проведенням антитерористичної операції на території м.Луганська та Луганської області надання зазначеної інформації є неможливим у зв’язку з відсутністю доступу до особових рахунків та наказів по особовому складу за період з 22.05.2008 по 31.12.2011 (а.с.45).

Листом від 03.10.2017 № 10-11428/17 позивач повідомив Луганський окружний адміністративний суд про те, що виконання рішень судів здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» Державною казначейською службою України. Отже, виконання постанови суду у справі № 2а-27752/09/1270 потребує списання коштів з державного органу на користь судді, а тому таке списання повинно здійснюватися Державною казначейською службою України при визначенні апеляційним судом Луганської області суми, яка підлягає стягненню (а.с.43-44).

Отже, проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що в даному випадку має місце виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, механізм якого визначається Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 03 серпня 2011 року № 845.

Так, відповідно до статті Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.

Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Пункт 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, передбачає, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

У зв’язку із викладеним, виконання рішення суду здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 051150 "Виконання рішень на судів на користь суддів".

Оскільки виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 31.03.2015 у справі № 2а-27752/09/1270 передбачає списання коштів з державного органу на користь судді, списання має здійснюватись Державною казначейською службою України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" при визначенні апеляційним судом Луганської області суми, яка підлягає такому списанню.

З огляду на вищевказане, на думку суду, виконання рішення суду від 31.03.2015 у справі № 2а-27752/09/1270 має здійснюватися в межах визначеного Кабінетом Міністрів України порядку, що, у свою чергу, виключає відповідальність боржника (позивача) за невиконання даного судового рішення.

Судом також враховується та обставина, що ОСОБА_3 зверталась до суду із заявою про встановлення способу виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 31.03.2015, в задоволенні якої ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03.08.2017 було відмовлено із зазначенням, «виконання постанови Вищого адміністративного суду України потребує звернення позивача до суду для встановлення певної суми заборгованості, що підлягає стягненню на її користь, шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду - КПКВК 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів”, головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України».

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що Державною судовою адміністрацією України було проведено дії з метою виконання судового рішення у справі № 2а-27752/09/1270, проте з незалежних від боржника обставин в даному випадку рішення суду не виконане, що не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.

До того ж, накладення штрафу на боржника жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного суду України: від 24.03.2015 по справі № 21-66а15, від 30.06.2015 по справі № 21-1044а15 та від 30.06.2015 по справі № 21-660а15.

Відтак, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 02.03.2018, винесена у виконавчому провадженні № 55509068 щодо накладення на ДСА України штрафу є протиправною, та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачами не доведено правомірність накладення штрафу вимогам діючого законодавства, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДСА України підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в спірних правовідносинах Державна судова адміністрація не здійснює публічно-владні управлінські функцій як суб’єкт владних повноважень, суд вважає, що на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 268, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державної судової адміністрації України до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 55509068 від 02.03.2018 про накладення штрафу на Державну судову адміністрацію України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001) на користь Державної судової адміністрації України (код 26255795, вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601) судові витрати у розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя ОСОБА_1