Постановление суда № 75214908, 29.05.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Cправа № 760/257/17

Провадження № 2/760/3322/18

У Х В А Л А

/про повернення позовної заяви/

29 травня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі судді Лазаренко В.В., розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовною заявою до відповідача про стягнення боргу в розмірі 98 000, 00 грн.

Ухвалою судді від 20.10.2017 позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху з підстав не виконання вимог, визначених ст.ст. 119, 120 ЦПК України в редакції до 15.12.2017, а позивачу надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Зазначена ухвала вручена позивачу 14.05.2018.

24.05.2018 на адресу суду від позивача надішли додаткові матеріали подані на виконання ухвали від 20.10.2017.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 належить повернути з таких підстав.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює гарантію на справедливий суд, основу якої складає принцип верховенства права, який визнається і діє в Україні (стаття 8 Конституції України).

У відповідності до положень ст. 55 Конституції України, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Ческьої Республіки), § 49).

Право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежено рішеннями суду (Golder v. the United Kingdom, § 38; Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §§ 230). Теж саме застосовується у справах щодо критеріїв прийнятності заяви, що за своїм характером регулюються державою, яка користується певною свободою розсуду у цьому питанні (Luordo v. Italy (Луордо проти Італії), § 85).

Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини щодо реалізації пункту 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити перетворення судового процесу у безладний рух.

На момент звернення позивача до суду Цивільним процесуальним кодексом України в редакції до 15.12.2017 у статті 119 визначались вимоги щодо форми і змісту позовної заяви; статтею 120 на позивача покладався процесуальний обов`язок щодо подання копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Згідно ухвали судді від 20.10.2017 позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху з підстав невідповідності її вимогам ст. 119, 120 ЦПК України в редакції до 15.12.2017, а саме:

1)у зв`язку з ненаданням позивачем документу, що підтверджує сплату судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі;

2)у зв`язку з ненаданням позивачем суду копії документів, про які зазначено в позовній заяві: копії розписки, копії посвідчення; а також копії позовної заяви та копії всіх документів, що додані до неї, для відповідача.

Відповідно до змісту ухвали судді від 20.10.2017 позивачеві для усунення недоліків та виконання вимог ст. 119, 120 ЦПК необхідно було:

1)надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 980,00 грн.;

2)надати суду копії документів, які зазначені в додатках до позовної заяви, а також копію позовної заяви, з та копії всіх документів, що додані до неї.

Недоліки необхідно було усунути у строк п`ять днів, з дня отримання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, у даному випадку до 22.05.2018.

Однак, станом на 29.05.2018 вимоги ст.ст. 119, 120 ЦПК відповідно до ухвали судді від 20.10.2017 позивачем не виконані.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що позивачем на виконання ухвали судді про залишення позовної заяви без руху в частині надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 980,00 грн., надано дві квитанції: 1) від 31.08.2015 №0.0.428934797.1 видану ПАТ КБ «Приватбанк» на суму 248, 00 грн.; 2) від 19.05.2018 №0.0.1040934441.1 видану ПАТ КБ «Приватбанк» на суму 818,18 грн.

Разом з цим, квитанція від 31.08.2015 №0.0.428934797.1 видану ПАТ КБ «Приватбанк» на суму 248, 00 грн. не є належним доказом сплати судового збору, оскільки за даними автоматизованої системи документообігу суду відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.

Як свідчать матеріали справи, дані автоматизованої системи документообігу суду, за вказаним платіжним документом позивач сплачував судовий збір за подання заяви у іншій справі, а саме, №760/14260/13-ц (провадження 6/760/627/15).

Ухвалою суду від 18.04.2016 зазначена сума судового збору повернута позивачеві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не виконано відповідно до ухвали суду від 20.10.2017 вимоги ст. 119 ЦПК, оскільки не надано платіжного документу, який підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі (фактично позивачем сплачено 818, 18 грн. з 980, 00 грн.).

Судом також встановлено, що позивачем на виконання ухвали судді про залишення позовної заяви без руху в частинінадання суду копії документів, які зазначені в додатках до позовної заяви, а також копії позовної заяви, та копії всіх документів, що додані до неї, надано копії розписки та посвідчення в двох примірниках, чим частково усунуто недоліки, на які вказала суддя.

Разом з цим, копії позовної заяви для відповідача позивачем суду не представлено.

Натомість позивачем надано суду два примірники позовної заяви в новій редакції, в якій змінено підстави позову (порушення зобов`язання в інший період), змінено позовні вимоги, тобто фактично пред`явлено новий позов, що позивач не позбавлений можливості зробити в порядку визначеному процесуальним законом (шляхом подання позовної заяви до відповідного суду першої інстанції).

Відповідно до ухвали суду від 20.10.2017 суддею не зазначалось, що для виконання вимог ст. 119 ЦПК позивачеві необхідно надати суду позовну заяву в новій редакції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не виконано відповідно до ухвали суду від 20.10.2017 вимоги ст. 120 ЦПК, оскільки не надано копії позовної заяви від 31.12.2016 для вручення її відповідачеві.

Від так, невиконання вимог ст. 119, 120 ЦПК відповідно до ухвали суду від 20.10.2017 зумовлене власною поведінкою позивача.

Правові наслідки невиконання зазначених вимог відповідно до ухвали суду на момент розгляду судом матеріалів позовної заяви визначені у статті 185 ЦПК України у редакції від 15.12.2017.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно п.п. 6,7 ч. 2 ст. 43, ч. 4 ст. 12 ЦПК України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, враховуючи вищенаведене, суддя дійшла висновку, що позовну заяву ОСОБА_3 слід вважати неподаною та повернути позивачу з усіма додатками.

За таких обставин, керуючись ст. 185 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - вважати не поданою та повернути позивачеві з усіма додатками.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя В.В.Лазаренко