Решение № 75189665, 07.06.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року Справа № 804/2821/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить: визнати протиправним рішення Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області № 82 від 18.12.2017р. про відмову у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1, починаючи з 07.10.2009р., як непрацюючому пенсіонеру, інваліду II групи, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст.ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», доплатою до пенсії за понаднормативний стаж відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», надбавкою до пенсії як дитині війни, здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017р.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 11.12.2017р. представник позивача звернувся до Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком, проте, рішенням № 82 від 18.12.2017р. в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 було відмовлено. Позивач вважає рішення Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про відмову ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії, протиправним, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 р., адміністративний позов залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.

У зв’язку з виправленням позивачем вказаних в ухвалі суду від 23.04.2018 р.недоліків позовної заяви, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від11.05.2018 р. у даній справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання та надано відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

На виконання вимог вказаної ухвали суду 11.05.2018 р. на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити. та зазначив, що позивачем недотримано порядку звернення до органу Пенсійного Фонду України щодо поновлення витати пенсії, визначених чинним законодавством.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 258, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що до грудня 1999р. ОСОБА_1, 13.05.1940р.н., проживала в Сумській області в АДРЕСА_1, отримувала пенсію за віком з врахуванням інвалідності II групи, потім виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв’язку з чим, виплату пенсії було припинено.

11.12.2017р. на підставі нотаріально посвідченої довіреності, представник ОСОБА_1 звернувся до Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком.

Рішенням Заводського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області № 82 від 18.12.2017р. в поновленні виплати пенсії позивачу відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення управлінням зазначено, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто, або його законним представником за місцем перебування на обліку, а не за місцем реєстрації довіреної особи. За наданими документами не підтверджено місце проживання (реєстрації) ОСОБА_1 на території України в м. Кам’янське.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 (надалі Закон України №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року (надалі - Закон України №1058-IV).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з статтею 51 цього Закону, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду №25-рп/2009 від 07.10.2009р., пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України №1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Зазначені положення Закону України №1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення №25-рп/2009 від 07.10.2009р.

Також, у Рішенні Конституційного Суду №25-рп/2009 від 07.10.2009р. зазначено, що оспорюваними нормами Закону України №1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, суд зазначає, що проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Однак, суд звертає увагу, що відповідно до відповідно до пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Порядок), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії, у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Таким чином, чинним законодавством передбачено подання заяви про поновлення виплати пенсії особі її представником, проте не за місцем проживання останнього, а за місцем перебування такої особи на обліку як отримувача пенсії.

Судом встановлено, що останнє місце реєстрації позивача та отримання пенсії за віком з урахуванням інвалідності II групи - АДРЕСА_2.

Суд звертає увагу на те, що у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 на обліку як одержувач пенсії, не перебувала.

Позивачем не підтверджено місце проживання (реєстрації) на території України в м. Кам’янське, натомість у заяві ОСОБА_1 від 11.12.2017р. зазначено, що вона мешкає за адресою: Ізраїль, м. Нацерет Іліт, вул. Апсагот, буд. 11. кв. 29.

Крім того, відповідно до абзацу 4 пункту 1.5 Порядку, заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Тобто, у випадку зміни пенсіонером місця проживання подання заяви про поновлення виплати пенсії за новим місцем проживання можливе лише після витребування органом ПФУ за новим місцем проживання пенсійної справи з органу ПФУ, де особа отримувала пенсію до цього. При цьому, заяву про запит на надіслання пенсійної справи пенсіонер повинен подати особисто.

Таким чином, суд доходить висновку про правомірність відмови відповідача у поновленні виплати пенсії, оскільки позивач звернувся до органу, що призначає пенсію, не за місцем перебування на обліку, тобто до неповноважного органу.

Також, суд не вбачає підстав для зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1, починаючи з 07.10.2009 р., оскільки у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивач на обліку як одержувач пенсії, не перебуває.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (паспорт АЕ № 754772, АДРЕСА_3, Ізраїль) – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили 07.06.2018р. Помічник судді З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_3