Решение № 75189566, 23.05.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року Справа № 804/2749/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, на які було нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській провести перерахунок пенсії призначеної ОСОБА_1 із урахуванням усіх складових грошового забезпечення, з яких було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з 13.02.2018 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії та виплати пенсії із урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, при цьому відповідач надав відповідь позивачу із відмовою у перерахунку та виплаті пенсії, у зв’язку з тим, що призначена раніше пенсія відповідно до вимог пенсійного законодавства. Позивач вважає вказану відмову необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим просив суд позовні вимоги задовольнити.

23.04.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін, та встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог ухвали від 23.04.2018 року представником відповідача, було надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечував та у якому зазначено, що вказані позивачем виплати мають бути включені в розрахунок грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія є безпідставними, оскільки визначальним фактором включення додаткових видів грошового забезпечення є їх періодичність та законодавчо визначений перелік.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

ОСОБА_1 з 28.10.2017 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі - Закон № 2262-ХІІ).

13.02.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням при обчисленні всіх складових грошового забезпечення, у тому числі матеріальної допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористану відпустку, на які нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за всі календарні місяці служби, що передували виникненню права на призначення пенсії.

Листом від 02.03.2018 року №І 2412-18 Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області відмовило позивачу у здійсненні перерахунку та виплати пенсії, у зв’язку з тим, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога на оздоровлення, не носять постійного характеру, та не належать до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, з яких обчислюється пенсія, для включення їх до складу грошового забезпечення, а отже позивачу призначено пенсію відповідно до вимог діючого пенсійного законодавства.

Позивач вважає відмову відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Відповідно до п. 1, 3 постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення та затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах, згідно, зокрема, з додатком 25, а п. 5, 6 цієї Постанови визначені умови, та розмір та порядок виплати грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги при звільненні, тощо.

Відповідно до абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення та компенсація за невикористану відпустку, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Згідно правової позиції Верховного Суду України викладеній у постанові від 10.03.2015 року (справа № 21-70а15), грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія лише у разі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з обумовлених виплат, а тому така позиція згідно зіст. 244-2 КАС України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, обов'язковою умовою для включення додаткового виду грошового забезпечення до суми грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія є сплата з цієї суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно довідок Державної установи «Жовтоводська виправна колонія №26» від 26.02.2018 року №23 та №24 про додаткові види грошового забезпечення, вбачається, що за матеріальну допомогу на оздоровлення та компенсацію за невикористану відпустку було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З врахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, на які було нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії призначеної ОСОБА_1 із урахуванням усіх складових грошового забезпечення, з яких було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з 13.02.2018 року, суд зазначає наступне.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Слід зазначити, що Конституційний Суд України в Рішенні від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 ) у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист" (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей, що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.

Згідно з ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до п.4 ст.245 КАС України у випадку прийняття рішення, про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії., суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії призначеної ОСОБА_1 із урахуванням усіх складових грошового забезпечення, з яких було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з 13.02.2018 року.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем – ОСОБА_1 при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в сумі 704,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 229873812 від 11.04.2018 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено, судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню у розмірі 704.80 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (52204, Дніпропетровська область, м.Жовті Води, вул.Я.Мудрого, 5/90, ІНН НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області(49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити певні дії– задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, на які було нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії призначеної ОСОБА_1 із урахуванням усіх складових грошового забезпечення, з яких було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з 13.02.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (52204, Дніпропетровська область, м.Жовті Води, вул.Я.Мудрого, 5/90, ІНН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок), що документально підтверджується квитанцією № 229873812 від 11.04.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_2