Решение № 75165748, 01.06.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2018 року Справа № 804/2220/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засідання ОСОБА_1 ОСОБА_2 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2018 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» (код ЄДРПОУ 33109363, 49080, м. Дніпро, вул. Висоцького, 4) (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) (далі - відповідач) в якому позивач просить суд:

- скасувати податкові повідомлення рішення №00553831238 та №00553841238 від 22.11.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами проведеної камеральної перевірки, оформленої актом від 12.10.2017 року № 16212/04-36-12-38/33109363, відповідачем зроблено висновок про порушення ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» термінів сплати узгоджених сум грошових зобов’язань з орендної плати за землю, згідно декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 23.01.2014 року №9001876233 (за 2014 рік) та від 10.02.2015 року №9012202240 (за 2015 рік), на підставі якого винесено спірні податкові повідомлення-рішення від 22.11.2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків сплати узгоджених грошових зобов’язань. Позивач вважає висновки акту перевірки помилковими, а податкове повідомлення – рішення від 22.11.2017 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 19545,79 грн. таким, що підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 14098,60 грн. у зв’язку із тим, що воно винесено поза межами строків, встановлених ст. 102 Податкового кодексу України. Крім того, зазначає, що в ході планової перевірки підприємства за період 01.01.2013 року по 31.03.2016 року, порушень податкового законодавства щодо термінів сплати узгоджених сум грошових зобов’язань з орендної плати за землю контролюючим органом встановлено не було, у зв’язку із чим, підлягає скасуванню і податкове повідомлення – рішення від 22.11.2017 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2879,33 грн.

Ухвалою суду від 02 квітня 2018 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено до розгляду на 02 травня 2018 року о 13-30 год., яке у зв’язку з викликом ревізора-інспектора було відкладено на 30.05.2018 о 08-00 год.

Представник позивача в судовому засіданні 02.05.2018 року позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити із викладених у ньому підстав.

В судове засідання 30.05.2018 року представник позивача не з’явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із хворобою.

Відповідач - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області проти задоволення позову заперечував. Подав до суду відзив на позовну заяву з якого вбачається, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення були прийняті на підставі висновків камеральної перевірки в ході якої було встановлено порушення позивачем строків сплати узгоджених грошових зобов’язань з орендної плати за землю по деклараціям з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)за 2014 та 2015 роки. За таких обставин, вважають, що контролюючий орган під час винесення податкових повідомлень-рішень від 22.11.2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 діяв у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України, у зв’язку із чим, підстави для їх скасування, відсутні.

В судових засіданнях 02.05.2018 року та 30.05.2018 року представники відповідача просили у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Частиною 1 статті 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 КАС України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки, представником позивача на підтвердження поважності причини неявки в судове засідання 30.05.2018 року будь – яких доказів надано не було, суд вважав за можливе продовжити розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні 30.05.2018 року представники відповідача не заперечували проти продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначене та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частини 4 і 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд при винесенні рішення по справі виходить з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» (код ЄДРПОУ 33109363) зареєстроване як юридична особа та на час виникнення спірних правовідносин перебувало на обліку в Державній податковій інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області .

З матеріалів справи вбачається, що 23.01.2014 року ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ»до контролюючого органу подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014рік №9001876233в якій визначено грошові зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки зі сплатою щомісячно у розмірі 6408,46 грн.

Окрім цього, 10.02.2015 року ТОВ«Дніпропетровський автоцентр МАЗ»до контролюючого органу подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015рік №9023846830 якою визначено грошові зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки зі сплатою щомісячно у розмірі 8004,18 грн.

12 жовтня 2017 року посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» з питань порушення терміну сплати (перерахування) з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за результатами якої було складено Акт №16212/04-36-12-38/33109363 від 12.10.2017 року (далі – Акт перевірки).

Згідно з висновками Акту перевірки, контролюючим органом було встановлено порушення ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» термінів сплати узгоджених грошових зобов’язань з орендної плати, визначених в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014рік № НОМЕР_3 із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, а також про порушення термінів сплати суми грошових зобов’язань, визначених в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік № №9023846830 із затримкою більше 30 календарних днів та затримкою менше 30 календарних днів.

На підставі висновків Акту перевірки Головним управління ДФС у Дніпропетровській області 22.11.2017 року були винесені податкові повідомлення-рішення: №0053831238 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 19545,79 грн. (20% погашеної суми податкового боргу) та № НОМЕР_2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 879,33 грн.(10% погашеної суми податкового боргу) (а.с. 6, 8).

Не погодившись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України,завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб’єктів владних повноважень, суд зобов’язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до статті67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі - ПК) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 36.1 статті 36 ПК України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно зі ст.. 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платою за землю є обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п.269.1 ст.269 ПК України, платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно із п.286.2 ст.286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.3 ст.287 ПК України).

Згідно з положеннями п.288.2 ст.288 ПК України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Пунктом 288.7 статті 288 ПК України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.

Отже, позивач зобов'язаний сплачувати визначені в поданих податкових деклараціях узгоджені податкові зобов'язання.

Разом з цим, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (п.126.1 ст.126 ПК України).

Таким чином, підставою для притягнення платника податків до відповідальності є юридичний факт вчинення останнім податкового правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Згідно з п.116.1 ст.116 ПК України, у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Таким чином, суд зазначає, що ПК України чітко встановлено порядок накладення на платника податків штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства шляхом надсилання останньому податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході камеральної перевірки податкової звітності позивача з орендної плати за землю, відповідачем встановлено несвоєчасну сплату підприємством самостійно визначених грошових зобов'язань, визначених у податкових деклараціях за 2014 рік та за 2015 рік.

Суд відзначає, що такі суми грошового зобов'язання є узгодженими у порядку і на умовах, визначених Податковим кодексом України.

Так, згідно даних камеральної перевірки, результати якої викладені в Акті перевірки №16212/04-36-12-38/33109363 від 12.10.2017 року, позивачем порушено терміни сплати узгоджених сум грошових зобов’язань із земельного податку з юридичних осіб за лютий-грудень 2014 рік, а саме: грошове зобов’язання у розмірі 6408,46 грн. з граничним терміном сплати - 30.03.2014 року було сплачено 18.02.2015 року (платіжне доручення №7735 від 18.02.2015)із затримкою 325 днів;грошове зобов’язання у розмірі 6408,46 грн. з граничним терміном сплати - 30.04.2014 року було сплачено 18.02.2015 року (платіжне доручення №7735 від 18.02.2015 року на суму 1595,75 грн.)із затримкою 290 днів;грошове зобов’язання у розмірі 6408,46 грн. з граничним терміном сплати - 30.04.2014 було сплачено 18.02.2015 року (платіжне доручення №8130 від 24.03.2015 року на суму 4812,75 грн.)із затримкою 324 днів; грошове зобов’язання у розмірі 6408,46 грн. з граничним терміном сплати - 30.05.2014 року було сплачено 24.03.2015 року (платіжне доручення №8130 від 24.03.2015 року на суму 3191,45 грн.) із затримкою 296 днів;грошове зобов’язання у розмірі 6408,46 грн. з граничним терміном сплати - 30.05.2014 року було сплачено 23.04.2015 року (платіжне доручення №8401 від 23.04.2015 року на суму 3217,00 грн.) із затримкою 326 днів;грошове зобов’язання у розмірі 6408,46 грн. з граничним терміном сплати - 30.06.2014 року було сплачено 23.04.2015 року (платіжне доручення №8401 від 23.04.2015 року на суму 4787,15 грн.) із затримкою297 днів; грошове зобов’язання у розмірі 6408,46 грн. з граничним терміном сплати - 30.06.2014 року було сплачено 27.05.2015 року (платіжне доручення №8622 від 27.05.2015 року на суму 1621,30 грн.) із затримкою 331 днів;грошове зобов’язання у розмірі 6408,46 грн. з граничним терміном сплати - 30.07.2014 року було сплачено 27.05.2015 року (платіжне доручення №8622 від 27.05.2015 року на суму 6382,90 грн.) із затримкою на 301 день; грошове зобов’язання у розмірі 6408,46 грн. з граничним терміном сплати - 30.07.2014 року було сплачено 24.06.2015 року (платіжне доручення №591 від 24.06.2015 року на суму 25,55 грн.) із затримкою 329 днів; грошове зобов’язання у розмірі 6408,46 грн. з граничним терміном сплати - 30.08.2014 року було сплачено 24.06.2015 року (платіжне доручення №591 від 24.06.2015 року на суму 6408,46 грн.)із затримкою 267 днів;грошове зобов’язання у розмірі 6408,46 грн. з граничним терміном сплати - 30.09.2014 року було сплачено 24.06.2015 року (платіжне доручення №591 від 24.06.2015 року на суму 6408,46 грн.) із затримкою на 206 днів;грошове зобов’язання у розмірі 6408,46 грн. з граничним терміном сплати - 30.10.2014 року було сплачено 24.06.2015 року (платіжне доручення №591 від 24.06.2015 року на суму 6408,46 грн.) із затримкою 145 днів;грошове зобов’язання у розмірі 6408,46 грн. з граничним терміном сплати - 30.11.2014 року було сплачено 24.06.2015 року (платіжне доручення № 591 від 24.06.2015 року на суму 6408,46 грн.) із затримкою 237 днів; грошове зобов’язання у розмірі 6408,46 грн. з граничним терміном сплати - 30.12.2014 року було сплачено 24.06.2015 року (платіжне доручення №591 від 24.06.2015 року на суму 6408,46 грн.)із затримкою 176 днів;грошове зобов’язання у розмірі 6408,46 грн. з граничним терміном сплати - 30.01.2015 року було сплачено 24.06.2015 року (платіжне доручення №591 від 24.06.2015 року на суму 6408,46 грн.) із затримкою 297 днів.

Водночас, відповідно до вищезазначеного Акту від 12.10.2017 року № 16212/04-36-12-38/33109363 перевіркою також встановлено порушення ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» термінів сплати податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки з юридичних осіб за січень-серпень 2015 року, а саме: грошове зобов’язання у розмірі 8004,18 грн. з граничним терміном сплати - 02.03.2015 року було сплачено 24.06.2015 року (платіжне доручення №591 від 24.06.2015 року на суму 8004,18 грн.) із затримкою 51 день;грошове зобов’язання у розмірі 8004,18 грн. з граничним терміном сплати - 30.03.2015 було сплачено 24.06.2015 року (платіжне доручення №591 від 24.06.2015 року на суму 8004,18 грн.) із затримкою 114 днів;грошове зобов’язання у розмірі 8004,18 грн. з граничним терміном сплати - 30.04.2015 року було сплачено 24.06.2015 року (платіжне доручення №591 від 24.06.2015 року на суму 8004,18 грн.) із затримкою 86 днів;грошове зобов’язання у розмірі 8004,18 грн. з граничним терміном сплати - 30.05.2015 року було сплачено 24.06.2015 року (платіжне доручення №591 від 24.06.2015 року на суму 7273,80 грн.) із затримкою 23 днів; грошове зобов’язання у розмірі 8004,18 грн. з граничним терміном сплати - 30.05.2015 року було сплачено 26.06.2015 року (платіжне доручення №8888 від 26.06.2015 року на суму 730,40 грн.) із затримкою 25 днів;грошове зобов’язання у розмірі 8004,18 грн. з граничним терміном сплати - 30.06.2015 року було сплачено 22.07.2015 року (платіжне доручення №8966 від 22.07.2015 року на суму 4780,80 грн.) із затримкою22 дні;грошове зобов’язання у розмірі 8004,18 грн. з граничним терміном сплати - 30.06.2015 року було сплачено 26.08.2015 року (платіжне доручення №9212 від 26.08.2015 року на суму 3223,40 грн.) із затримкою 57 днів;грошове зобов’язання у розмірі 8004,18 грн. з граничним терміном сплати - 30.07.2015 року було сплачено 26.08.2015 року (платіжне доручення №9212 від 26.08.2015 року на суму 4681,70 грн.) із затримкою 27 днів;грошове зобов’язання у розмірі 8004,18 грн. з граничним терміном сплати - 30.07.2015 року було сплачено 28.08.2015 року (платіжне доручення №9224 від 28.08.2015 року на суму 3322,40 грн.) із затримкою 29 днів;грошове зобов’язання у розмірі 8004,18 грн. з граничним терміном сплати - 30.08.2015було сплачено 16.09.2015 року (платіжне доручення №9383 від 16.09.2015 року на суму 8004,18 грн.) із затримкою 17 днів (а.с. 10-13).

Вказані обставини також підтверджені відомостями, відображеними в інтегрованій картці платника податку, залученій до матеріалів справи (а.с. 21-34).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» не було своєчасно сплачено грошові зобов’язання, визначені ним самостійно в податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік №9001876233 від 23.01.2014 року та за 2015 рік №9023846830 від 10.02.2015 року протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України.

Відповідальність за несплату узгодженої суми податкового зобов’язання передбачена статтею 126 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України,у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого Податковим кодексом України строку сплати узгодженого податкового зобов’язання. Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов’язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Крім того, передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу.

Тобто, правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 Податкового кодексу України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов’язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов’язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

За таких обставин, суд зазначає, що відповідачем правомірно було зроблено висновок про порушення ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» сплати узгоджених грошових зобов’язань із сплати орендної плати за землю за які передбачено відповідальність, встановлена нормами ст. 126 ПК України.

Між тим, надаючи правову оцінку правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень суд зазначає, що не погоджується з нарахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14098,60 грн., визначених податковим повідомленням-рішенням №0053831238 від 22.11.2017 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 19545,79 грн. (20% погашеної суми податкового боргу), виходячи з наступного.

Згідно з п. 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

В ході розгляду справи було встановлено, що камеральна перевірка своєчасної сплати узгоджених грошових зобов’язань, визначених позивачем ув податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік № НОМЕР_3 від 23.01.2014 року була проведена поза межами строку, встановленого п. 102.1 ст. 102 ПК України, а саме, 12.10.2017 року, у той час, коли граничний строк подання податкової декларації сплив – 20.02.2014 року.

Тобто, застосування відповідачем на підставі акту камеральної перевірки, проведеної з порушенням встановлених строків, штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14098,60 (20% суми сплаченого боргу – 70493,06 грн.) у зв’язку із встановленням порушення термінів сплати узгоджених зобов’язань за період лютий – грудень 2014 року на суму 70493,06 грн., є неправомірним, у зв’язку із чим, податкове повідомлення – рішення від 22.11.2017 року №00553831238 підлягає скасуванню на вказану суму.

Суд також зазначає, що в ході розгляду справи було встановлено, що узгоджені грошові зобов’язання, визначені позивачем у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 10.02.2015 року №9012202240, були сплачені позивачем із порушенням встановлених строків із затримкою як на строк до 30 календарних днів так і на строк більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у зв’язку із чим, податкове повідомлення – рішення від 22.11.2017 року № НОМЕР_2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 879,33 грн. (10% погашеної суми податкового боргу), є правомірним і підстави для його скасування, відсутні.

Суд також не приймає до уваги твердження позивача з приводу того, що актом планової перевірки ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» від 19.07.2016 року №364/04/36-14-06-33109363 за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 року відповідачем не було встановлено порушень з боку підприємства строків сплати узгоджених грошових зобов’язань з орендної плати за землю за 2014-2015 роки, у зв’язку із чим, висновки камеральної перевірки, оформленої актом від 12.10.2017 року № 16212/04-36-12-38,які стали підставою для винесення оскаржуваних рішень, є неправомірними, оскільки, у відповідності до положень Податкового кодексу України, контролюючий орган не позбавлений права проведення камеральних перевірок при наявності фактів проведення планових перевірок платників податків.

У відповідності до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України,розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході розгляду справи відповідачем не було доведено правомірність винесення податкового повідомлення – рішення від 22.11.2017 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 14098,60 грн., у зв’язку із чим, вказане рішення підлягає скасуванню на вказану суму.

Розподіл судових витрат слід здійснити з урахуванням вимог ч. 3 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.9, 77-78, 90, 139, 243, 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» (код ЄДРПОУ 33109363, 49080, м. Дніпро, вул. Висоцького, 4) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 22.11.2017 року №00553831238 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14098,60 (чотирнадцять тисяч дев’яносто вісім грн. 60 коп.).

У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» (код ЄДРПОУ 33109363, 49080, м. Дніпро, вул. Висоцького, 4) судові витрати у розмірі 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одна грн. 00 коп.)

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1