Решение № 75142374, 06.07.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 липня 2018 року № 826/2761/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (надалі також - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що з 22.02.2012 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 - в органах поліції. Наказом ГУ НП у м. Києві від 01.12.2016 №773о/с позивача звільнено із служби в поліції згідно пункту 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" на підставі свідоцтва про хворобу № 124/зв, виданого військово-лікарською комісією Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по місту Києву" від 12.02.2016.

Згідно Висновку службового розслідування нещасного випадку, що стався 09.09.2014, позивачем отримано травму в період проходження служби - під час виконання службових обов'язків, а захворювання пов'язане саме з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, проте, отримав лист від відповідача від 12.12.2017 №29/К-1172 про відмову у виплаті з підстав пропущення ним шестимісячного строку для подачі такої заяви.

Відмову відповідача позивач вважає протиправною та стверджує, що відповідно до чинного законодавства у тому разі, коли одержувач одноразової грошової допомоги одночасно має право на її отримання і за Законом України "Про Національну поліцію", і за нормами інших актів законодавства України, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав, за вибором одержувача одноразової грошової допомоги. Саме тому ним, як підставу для отримання зазначеної допомоги, обрано постанову Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності.

Відповідачем на адресу суду надійшов відзив відповідача, у якому, зокрема, зазначено, що позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до органу поліції, визначений пунктом 3 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", а крім того нарахування та виплата допомоги, здійснюється за Законом України "Про Національну поліцію" та Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.10.2016 №4, відповідно до положень яких та оскільки позивач звільнений з органів поліції 01.12.2016, у нарахуванні та виплаті йому зазначеної допомоги правомірно відмовлено.

Оцінивши у письмовому провадженні подані сторонами документи і матеріали, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 що з 22.02.2012 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 - в органах поліції.

09.09.2014, позивач перебуваючи на службові у форменому одязі, з табельною вогнепальною зброє, рухаючись на службовому автомобілі ВАЗ 2101 д.н.з. 10 0675, на підставі п.3 ч.2 ст.40, ст.41 КПК України виконуючи доручення слідчого Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області лейтенанта міліції Шутої М.Д., потрапив у дорожньою-транспорту пригоду, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, забою грудної клітини, рваної рани чола та був госпіталізований до Броварської ЦРЛ.

Відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що стались в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.01.2002 за №83/7404, після проведення розслідування нещасного випадку встановлено, що нещасний випадок (поранення) стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьби зі злочинністю, що відображено у висновку службового розслідування від 17.09.2014 та актах за формою Н-1 та Н-5 до висновку.

Постановою Кабінету Міністрів України №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ліквідовано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та Броварський міський відділ (з обслуговування міста Бровари та Броварського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та створено Головне управління Національної поліції у Київській області.

Наказом від 07.11.2015 №1 о/с позивача прийнято на службу до Головного управління Національної поліції в Київській області.

12.02.2016 Військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Київській області» позивачеві видано Свідоцтво про хворобу №124/зв, яким підтверджено причинний зв'язок захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва) з виконання службових обов'язків.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення із служби в поліції через хворобу на підставі свідоцтва про хворобу №124/зв від 12.02.2016.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.02.2016 №83о/с позивача звільнено зі служби в поліції у запас (з постановкою на військовий облік) за пп.5 п.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (через службову невідповідність).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 №810/1029/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.02.2016 № 83 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-171085) з посади старшого інспектора Броварського відділу поліції зі служби в поліції у запас (з постановкою на військовий облік) за статтею 77 п. 1 пп.5 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність). Поновлено ОСОБА_1 (М-171085) на посаді старшого інспектора Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Київській області від 29.09.2016 №574 о/с поновлено позивача на посаді старшого інспектора Броварського відділу поліції з 23.02.2016.

01.12.2016 наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Київській області №773 о/с звільнено позивача із служби в поліції у запас (з постановкою на військовий облік) за п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (через хворобу).

18.04.2016 Київською обласною МСЕК №1 позивачеві встановлено ІІІ групу інвалідності, причиною інвалідності згідно довідки МСЕК серія АВ №0198369 стала травма пов'язана з виконанням службових обов'язків.

Позивач звернувся до Головного управління Національної поліції у Київській області із заявою від 23.05.2016 про призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми отриманої під час виконання службових обов'язків, а також подано необхідні додатки (медичні та інші документи).

ГУ НП у м. Київській області 10.06.2016 надано відповідь, оформлену листом №29/К-327 про відсутність правових підстав для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.05.2017 №361/688316-а визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Київській області у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Київській області призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме на 18 квітня 2016 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.05.2017 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Київській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у звя'зку із встановленням інвалідності. Зобов'язано Головне управління Національної поліції у Київській області розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, як інваліду ІІІ групи, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків та прийняти рішення за його заявою.

Позивач 01.12.2017 повторно звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травим під час виконання службових обов'язків. Також подано необхідні додатки (медичні та інші документи).

Листом ГУ НП в Київській області від 12.12.2017 №29/К-1172 відмовлено позивачеві у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки група інвалідності встановлена раніше звільнення та у зв'язку з пропущенням ним шестимісячного строку після звільнення з поліції, як визначено у п.4 ч.1 ст.97 Закону України "Про Національну поліцію", а тому підстави для також виплати відсутні.

Отже, відповідач не заперечує обставин отримання позивачем інвалідності, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, та захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, встановлених медичними установами, а відмовляє у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги виключно з підстав пропущення позивачем шестимісячного строку для подачі відповідної заяви після його звільнення зі служби у поліції.

Розглядаючи справу по суті, суд входить з наступного.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-XII, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи, - в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (надалі - Порядок № 850).

Пунктом 3 Порядку №850 визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктами 7 - 9 Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги. МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Разом з тим, з 07.11.2015 набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII.

Згідно з ч.2 ст.97 Закону України "Про Національну поліцію", порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Частиною 3 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону України "Про Національну поліцію", наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений (надалі - Порядок №4, тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Пунктом 3 Розділу ІІІ Порядку №4 визначено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.

Відповідно до п. 5 розділу III Порядку №4, для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Пунктом 1 Розділу IV Порядку №4 передбачено, що фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.

Згідно з п.2 Розділу IV Порядку №4, керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

Відтак, Положеннями Порядку №850 та Порядку №4 передбачено, що одноразова грошова допомога у разі встановлення інвалідності виплачується за останнім місцем служби. Отже, заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги має бути подана працівником за останнім місцем служби, тобто у даному разі до відповідного органу Національної поліції України, що і було зроблено позивачем у справі, а також подано усі необхідні документи.

При цьому, у силу ч.5 ст.100 Закону України "Про Національну поліцію України", якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, визначених цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, визначених з різних підстав іншими законами та нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права (ч.6 ст.100 Закону України "Про Національну поліцію України").

Позивач, вважаючи одночасно наявність у себе права на отримання одноразової грошової допомоги як працівник міліції та як працівник поліції, обрав отримання одноразової грошової допомоги з підстав, визначених ст.23 Закону України "Про міліцію" та постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015.

Як вже зазначалося судом днем виникнення права на отримання грошової допомоги, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, відповідно до Порядку №850 є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії, тобто для позивача такою датою є 18.04.2017 (дата видачі довідки).

До Головного управління Національної поліції у Київській області із заявою про нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням третьої групи інвалідності позивач звернувся 23.05.2017, тобто через 1 місяць 5 днів після отримання довідки, що підтверджує встановлення йому інвалідності.

Наведене свідчить про дотримання позивачем порядку звернення із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності.

Аналогічна правова позицій викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 03.02.2017 у справі №357/8433/16-а (К/800/2898/17)

Суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести дії по нарахуванню та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності отриманої при проходженні служби в органах внутрішніх справ України, в розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, визначеному чинним законодавством України

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані ст. 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 7) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно та протиправно відмовлено позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІІ групи інвалідності. Суд зазначає, що позивачем у свою чергу обрано вірний спосіб захисту порушеного права, через що суд знаходить підстави для задоволення позову у межах заявлених позивачем позовних вимог.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 43, 243-246, 255, 257-263 КАС України, Окружний адміністративний суд м.Києва -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Київській області у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Київській області призначити та виплатити ОСОБА_1, реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1, одноразову грошову допомогу у зв'язку із визначенням поліцейському інвалідності ІІІ групи внаслідок причини, зазначених в пункті 3 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій