Решение № 75142158, 27.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2018 року № 826/15293/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенка В.П., суддів: Кармазіна О.А., Скочок Т.О., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»до треті особи: проДержавної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Денисової Людмили Леонтіївни Міністерство фінансів України, Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики, Кабінет Міністрів України, Громадська спілка «Підтримка діяльності Ради бізнес-омбудсмена», Рада бізнес-омбудсмена, Уповноважений з питань підприємництва при Державній фіскальній службі України визнання незаконною бездіяльності, визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити діїза участю:

від позивача - Антохов Я.С.;

від відповідачів (органів ДФС) - Павленко С.О.;

від відповідача (Уповноважений) - не з'явився;

від третьої особи (КМУ) - Якименко А.О.;

від третіх осіб - не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" (далі - ТОВ "Нікея-ЛТД") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому, з урахуванням уточнень (том 2 а.с. 215-224) просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі) від 25.05.2016 № 485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Нікея-ЛТД";

- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) від 23.06.2016 № 14028/10/26-15-12-01-09 про результати розгляду скарги;

- визнати незаконною бездіяльність Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), яка полягає у нерозгляді протягом встановленого пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України 20-денного строку з дня отримання скарги ТОВ "Нікея-ЛТД" від 07.07.2016 № 217;

- визнати незаконною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яка полягає у невиконанні жодної з передбачених статтею 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" дій після одержання звернення ТОВ "Нікея-ЛТД" від 03.07.2016 в особі власника товариства ОСОБА_7 та директора товариства Терещенка К.А.;

- зобов'язати ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві відновити у реєстрі платників податку на додану вартість запис про реєстрацію ТОВ "Нікея-ЛТД" (код за ЄДРПОУ 33546858, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 335468526557, свідоцтво № 100342672 про реєстрацію платника ПДВ).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що систематично та своєчасно у 2015-2016 роках подавало до територіальних органів Міндоходів та ДФС податкові декларації з податку на додану вартість, а ці територіальні органи підтверджували факти подання ним цих податкових декларацій. На переконання позивача, подані ним до територіальних органів ДФС України митні декларації, відповідно до абзацу 2 пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (далі - ПК України) прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань, а тому висновок ДПІ про неподання позивачем податкових декларацій до контролюючого органу є необґрунтованим. Пояснює, що рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ містить недостовірну інформацію в частині відсутності обсягів постачання та послуг, що додатково свідчить про протиправність останнього. Обґрунтовуючи протиправність рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, позивач звертає увагу, що останнє заповнено з порушенням затвердженої форми, зокрема, останнє підписано без зазначення імені та по батькові начальника ДПІ Датій О.А. Крім того, на переконання позивача, на даний час в Україні не існує жодного контролюючого органу, який би підпадав під визначення, наведене у пункті 41.1 статті 41 ПК України, тому вважає, що у відповідача не було повноважень для прийняття рішення про анулювання реєстрації свідоцтва платника ПДВ. Крім того, стверджуючи про відсутність у ДПІ у Печерському районі підстав для прийняття спірного рішення, позивач вказує, що не подавав жодних заяв на виконання пункту 184.2 статті 184 ПК України. Незаконність рішення ГУ ДФС у м. Києві, на думку позивача, полягає у невмотивованості у зв'язку з неврахуванням останнім наданих позивачем доказів. Протиправну бездіяльність ДФС позивач пояснює ігноруванням останнім положень ПК України щодо строків розгляду скарг платників податків. Обґрунтовуючи позовні вимоги до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, позивач зазначає, що всупереч положенням статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" відповідь не підписана відповідачем та не містить ані відомостей про відкриття провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина, ані роз'яснень заходів, що має вжити ОСОБА_7 для захисту проголошених Конституцією України прав на підприємницьку діяльність та володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї діяльності.

Ухвалою суду від 31.10.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/15293/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

07.03.2017 до суду надійшли письмові заперечення проти позову від Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Лутковської В.В., у яких остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та розглядати справу без її участі. Пояснила, що розгляд звернення позивача Уповноваженою Верховної Ради України з прав людини було доручено представнику Уповноваженого з питань дотримання соціально-економічних та гуманітарних прав Ляху Д.О. Зазначила, що Представником Уповноваженого під час розгляду звернення позивача було встановлено, що порушені у зверненні питання стосуються безпосередньо спірних відносин між позивачем - юридичною особою та ДПІ у Печерському районі з приводу неприйняття останнім податкової звітності та анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Пояснила, що питання щодо реалізації права ОСОБА_7 на підприємницьку діяльність не може розглядатись окремо від діяльності ТОВ "Нікея-ЛТД". Крім того, процедура розв'язання відносин, які виникли між позивачем та ДПІ у Печерському районі, визначена статтею 56 Податкового кодексу України та не належить до сфери застосування Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" та Уповноваженого. Також зазначила, що в ході розгляду звернення позивача було встановлено, що вищевказані спірні відносини між позивачем та відповідачем є предметом судового розгляду (том 2 а.с. 240-254).

17.03.2017 представником ДПІ у Печерському районі Сперкач С.В. подано суду заперечення на позовну, у яких останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що підставою для прийняття спірного рішення стало неподання позивачем протягом 12 послідовних податкових місяців податкової звітності з податку на додану вартість. Зазначив, що з картки особового рахунку позивача за 2015 та 2016 року вбачається відсутність формування останнім податкових зобов'язань та податкового кредиту.

17.03.2017 представник Міністерства фінансів України Олійник Н.Л. подала до суду заперечення, у яких просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог (том 2 а.с. 284-287).

У судовому засіданні 22.03.2017 до матеріалів справи було залучено заперечення, подані представником ДФС та ГУ ДФС у м. Києві Сваток І.Г., у яких останній просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржувані дії ДФС та рішення ГУ ДФС у м. Києві не створюють для позивача жодних правових наслідків, тому права останнього не порушені.

04.10.2017 представником позивача були подані суду письмові пояснення, у яких останній навів доводи в спростування поданих сторонами заперечень.

Відповідно до ухвали суду від 04.12.2017 адміністративну справу № 826/15293/16 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено справу до судового розгляду.

Листами від 12.02.2018 № 04-27/10-88 (30286), від 18.05.2018 № 04-27/10-353/105833 Комітет з питань податкової та митної політики Верховної Ради України повідомив суд, що відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України останній не може бути стороною у будь-якій судовій справі, позаяк складається з 32 членів комітету народних депутатів, не є юридичною особою і не відноситься до жодного з суб'єктів, передбачених в наведеній статті Кодексу адміністративного судочинства України.

22.05.2018 представником Кабінету Міністрів України Дудник А.О. подано суду пояснення, на спростування яких позивачем подано пояснення 27.06.2018.

У судовому засіданні 27.06.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідачів - ДФС, ГУ ДФС у м. Києві та ДПІ у Печерському районі у судовому засіданні 27.06.2018 заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Представник Кабінету Міністрів України у судовому засіданні 27.06.2018 заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 27.06.2018 допущено процесуальне правонаступництво відповідача - Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лутковської Валерії Володимирівни на Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денисову Людмилу Леонтіївну.

Представники Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Денисової Людмили Леонтіївни, Міністерства фінансів України, Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики, Громадської спілки "Підтримка діяльності Ради бізнес-омбудсмена", Рада бізнес-омбудсмена, Уповноваженого з питань підприємництва при Державній фіскальній службі України у судове засідання 27.06.2018 не прибули.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 27.06.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.05.2016 ДПІ у Печерському районі прийнято рішення № 485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника податку, яким на підставі підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 ПК України з 25.05.2016 анульовано реєстрацію ТОВ "Нікея-ЛТД" як платника податку на додану вартість (том 2 а.с. 145-146).

Не погодившись з рішенням ДПІ у Печерському районі, 04.06.2016 позивач звернувся до ГУ ДФС у м. Києві зі скаргою № 0406-1 про перегляд і скасування рішення (том 2 а.с. 154-166).

За результатами розгляду скарги від 04.06.2016 № 0406-1, ГУ ДФС у м. Києві було прийнято рішення від 23.06.2016 № 14028/10/26-15-12-01-09, яким залишено без змін рішення ДПІ у Печерському районі від 25.05.2016 № 485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (том 2 а.с. 167-168).

07.07.2016 позивач звернувся до ДФС зі скаргою № 217, у якій просив скасувати рішення ДПІ у Печерському районі від 25.05.2016 № 485/26-55-12-05 та рішення ГУ ДФС у м. Києві від 23.06.2016 № 14028/10/26-15-12-01-09 (том 2 а.с. 175-190).

Листом від 23.09.2016 № 20751/6/99-99-12-03-01-15 ДФС повідомила позивача про залишення без змін оскаржуваних рішень, а скарги ТОВ "Нікея-ЛТД" - без задоволення (том 2 а.с. 194).

Крім того, 03.06.2016 засновник ТОВ "Нікея-ЛТД" ОСОБА_7 разом з директором ТОВ "Нікея-ЛТД" Терещенком К.А. звернулись до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зі зверненням, у якому просили:

- відкрити провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина України;

- захистити проголошені Конституцією України права власника ТОВ "Нікея-ЛТД" ОСОБА_7 на підприємницьку діяльність та володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї діяльності;

- втрутитись у відносини, що виникли між ДПІ у Печерському районі як юридичною особою публічного права та ТОВ "Нікея-ЛТД" як юридичною особою приватного права щодо анулювання реєстрації ТОВ "Нікея-ЛТД" платником податку на додану вартість (том 2 а.с. 172-174).

Листом від 05.07.2016 № 8.2.3/9-267674.16/26-105 Представник Уповноваженого з питань дотримання соціально-економічних та гуманітарних прав повідомив ТОВ "Нікея-ЛТД" про відсутність підстав для вжиття заходів реагування Уповноваженого з прав людини за зверненням ТОВ "Нікея-ЛТД" (том 2 а.с. 192-193).

Не погодившись з діями та рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Перевіряючи рішення ДПІ у Печерському районі від 25.05.2016 № 485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Нікея-ЛТД" на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення став висновок ДПІ у Печерському районі про неподання ТОВ "Нікея-ЛТД" податкових декларацій з податку на додану вартість протягом періоду з 01.04.2015 до 01.04.2016.

Позивач, стверджуючи про незаконність оскаржуваного рішення, як на одну з підстав позову посилається на те, що у ДПІ у Печерському районі не було повноважень для його прийняття.

Надаючи правову оцінку доводам учасників справи, суд зазначає наступне.

За визначенням пункту 41.1 статті 41 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

Згідно з Положенням про Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві остання є територіальним органом Державної фіскальної служби України, який підпорядковується ДФС та Головному управлінню ДФС у м. Києві.

Враховуючи наведене та те, що ДПІ у Печерському районі є територіальним органом ДФС, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо відсутності у останнього повноважень для прийняття спірного рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

З'ясовуючи обставини, що передували прийняттю спірного рішення, суд виходить з наступного.

Так, довідкою Управління податків і зборів з юридичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців від 25.05.2016 № 485/26-55-12-05 зафіксовано, що з квітня 2015 року по березень 2016 року ТОВ "Нікея-ЛТД" не було подано до ДПІ у Печерському районі податкові декларації з податку на додану вартість (том 2 а.с. 147).

У свою чергу, позивач, обґрунтовуючи протиправність наведеного висновку відповідача, стверджує, що систематично подавав податкову звітність з податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до ДПІ у Печерському районі наступні декларації з податку на додану вартість разом з додатковими письмовими поясненнями, а саме: за січень 2015 року, за лютий 2015 року, за березень 2015 року, за квітень 2015 року, за травень 2015 року, за червень 2015 року, за липень 2015 року, за серпень 2015 року, за вересень 2015 року, за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року, за грудень 2015 року, за січень 2016 року, за лютий 2016 року, за березень 2016 року, за квітень 2016 року (том 1 а.с. 112-123, 125-140, 142-162, 164-180, 182-197, 199-215, 217-234, 236-252, 254-270, 272-280, том 2 а.с. 1-8, 10-16, 28-44, 46-61, 63-83, 85-106, 108-124).

Разом з тим, жодна з перелічених декларацій не була визнана контролюючим органом податковою звітністю, що підтверджується листами ДПІ у Печерському районі "Про відмову у прийнятті звітності" від 14.02.2015 № 10478/10/26-55-18-04, від 02.03.2015 № 16496/10/26-55-18-04, від 15.04.2015 № 23936/10/26-55-18-04, від 12.05.2015 № 625/10/26-55-11-02, від 11.06.2015 № 4443/10/26-55-11-02, від 10.07.2015 № 9975/10/26-55-11-02, від 11.08.2015 № 14646/10/26-55-11-02, від 11.09.2015 № 19121/10/26-55-11-02, від 13.10.2015 № 23658/10/26-55-11-02, від 12.11.2015 № 27716/10/26-55-11-02, від 11.12.2015 № 31914/10/26-55-11-02, від 18.01.2016 № 936/10/26-55-08-03, від 18.02.2016 № 6181/10/26-55-08-03, від 15.03.2016 № 9892/10/26-55-08, від 19.04.2018 № 15925/10/26-55-08-05, від 17.05.2016 № 19144/10/26-55-08-05(том 1 а.с. 124, 141, 163, 181, 198, 216, 235, 253, 271 том 2 а.с. 9, 27, 45, 62, 84, 107, 125).

Згідно з пунктом 49.12 статті 49 ПК України у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

У судовому засіданні представник позивача не заперечував, що ТОВ "Нікея-ЛТД» після відмови у прийнятті звітності не подавало податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.04.2015 по 01.04.2016.

Також, позивачем не надано суду доказів існування судових рішень про скасування перелічених рішень контролюючого органу, якими відмовлено у прийнятті податкової звітності.

Таким чином, податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року, за лютий 2015 року, за березень 2015 року, за квітень 2015 року, за травень 2015 року, за червень 2015 року, за липень 2015 року, за серпень 2015 року, за вересень 2015 року, за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року, за грудень 2015 року, за січень 2016 року, за лютий 2016 року, за березень 2016 року, за квітень 2016 року, відповідно до перелічених листів ДПІ у Печерському районі вважаються неподаними.

Згідно з підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Відповідно до пункту 184.2 статті 184 ПК України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є неподання останнім протягом 12 послідовних податкових місяців контролюючому органу декларації з податку на додану вартість.

Враховуючи наведене та те, що ТОВ "Нікея-ЛТД" протягом 12 послідовних податкових місяців не подавало до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість, ДПІ у Печерському районі правомірно анулювало реєстрацію останнього платником податку на додану вартість.

При цьому, суд критично оцінює доводи представника позивача щодо невідповідності спірного рішення встановленій формі та зазначає наступне.

Пунктом 5.6 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 N 1130, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за N 1456/26233 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою N 6-РПДВ (додаток 5). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов'язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.

Дата підписання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається днем прийняття такого рішення. Рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у день підписання реєструються у журналі обліку рішень про анулювання реєстрації платників ПДВ за формою N 6-РЖ (додаток 6). Номер рішення відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі.

Один примірник рішення зберігається в обліковій справі (реєстраційній частині) платника податків. Документи чи копії документів, на підставі яких контролюючий орган прийняв рішення про анулювання реєстрації, мають бути додані до цього примірника рішення.

Суд звертає увагу, що наведеними нормами не передбачено зазначення повного імені керівника контролюючого органу.

У свою чергу, спірне рішення містить підпис керівника ДПІ у Печерському районі із зазначенням прізвища та ініціалів останнього, а тому, на думку суду, не суперечить встановленій формі.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 25.05.2016 № 485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Нікея-ЛТД" та необґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Враховуючи, що вимога про зобов'язання ДПІ у Печерському районі відновити у реєстрі платників податку на додану вартість запис про реєстрацію ТОВ "Нікея-ЛТД" є похідною, суд не вбачає підстав для її задовлення.

Перевіряючи рішення ГУ ДФС у м. Києві від 23.06.2016 № 14028/10/26-15-12-01-09 про результати розгляду скарги на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

&? ;...&?б; поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

В контексті наведених правових норм суд зазначає, що рішення про результати розгляду скарг не відповідає критерію юридичної значимості, не створює для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, оскільки за своєю суттю, у даному випадку, лише підтверджує підстави прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" про визнання незаконними та скасування рішення ГУ ДФС у м. Києві від 23.06.2016 № 14028/10/26-15-12-01-09 про результати розгляду скарги, а тому відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

При цьому, суд звертає увагу, що доводи про відсутність у відповідача повноважень щодо розгляду скарг та прийняття за результатами їх розгляду рішень спростовуються наведеними вище положеннями ПК України та Положенням про ДФС.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності ДФС, суд зазначає наступне.

Як уже було з'ясовано судом, позивач оскаржив рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість в адміністративному порядку.

Пунктом 56.2 статті 56 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до пункту 56.3 статті 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Матеріалами справи підтверджено, що лише 07.07.2016 ТОВ "Нікея-ЛТД" було направлено до ДФС скаргу на рішення ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду скарги від 23.06.2016, тобто поза межами строків подання, встановлених пунктом 56.3 ПК України.

Пунктом 56.7 статті 56 ПК України встановлено, що у разі порушення платником податків вимог пунктів 56.3 і 56.6 подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ДФС не було допущено бездіяльності щодо порушення строків розгляду скарги позивача.

Також, відсутність бездіяльності відповідача у даному випадку підтверджує надання останнім відповіді позивачеві у листі від 23.09.2016 № 20751/6/99-99-12-03-01-15.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яка полягає у невиконанні жодної з передбачених статтею 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" дій після одержання звернення ТОВ "Нікея-ЛТД" від 03.07.2016 в особі власника товариства ОСОБА_7 та директора товариства Терещенка К.А., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) сферою застосування Закону є відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини і громадянина між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами.

Дія цього Закону також поширюється на відносини, що виникають між юридичними особами публічного та приватного права, а також фізичними особами, які перебувають на території України, у випадках, передбачених окремим законом.

Частиною другою статті 4 Закону передбачено, що Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

Згідно з частинами другою-п'ятою статті 17 Закону звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.

При розгляді звернення Уповноважений:

1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;

2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;

3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;

4) відмовляє в розгляді звернення.

Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду.

Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.

Суд критично оцінює доводи представника позивача щодо невжиття Уповноваженою особою жодних дій після отримання звернення, позаяк останні спростовуються змістом листа від 05.07.2016 № 8.2.319-267674.16/26-105, яким не встановлено підстав для вжиття заходів реагування за зверненням засновника та директора ТОВ "Нікея-ЛТД".

При цьому, суд звертає увагу, що згідно статті 10 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється Секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка. Положення та кошторис секретаріату затверджуються Уповноваженим у межах кошторису витрат, пов'язаних із діяльністю Уповноваженого. Призначення на посаду та звільнення працівників секретаріату здійснюються Уповноваженим.

Згідно статті 11 наведеного Закону Уповноважений має право призначати своїх представників у межах виділених коштів, затверджених Верховною Радою України. Організація діяльності та межі повноважень представників Уповноваженого регулюються Положенням про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яке затверджується Уповноваженим.

Пунктом 7 Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого Уповноваженим від 20.06.2012 № 4/8-12, передбачено, що за дорученням Уповноваженого працівники Секретаріату мають право діяти від імені Уповноваженого та представляти його інтереси з усіма правами, що надані чинним законодавством України.

Підпунктом 5.4 пункту 5 Положення про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого від 26.07.2012 № 7/8-12 передбачено, що Представник за дорученням Уповноваженого розглядає звернення громадян.

Отже, надаючи відповідь засновнику та директору ТОВ "Нікея-ЛТД", Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини діяв в межах повноважень, передбачених Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", Положенням про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Положенням про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову і у цій частині позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» (03133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, код ЄДРПОУ 33546858) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п.п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.

Головуючий суддя СуддіВ.П. Катющенко О.А. Кармазін Т.О. Скочок Повний текст рішення складено та підписано 06.07.2018.