Постановление суда № 75109756, 27.06.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

27 червня 2018 року справа № 804/4645/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

21 червня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через свого представника адвоката ОСОБА_3 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просять суд зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити позивачам виплату пенсії за віком з 01.05.2018 року, з виплатою всієї суми заборгованості, що утворилась, з урахуванням індексації та із забороною припинення її виплати у зв’язку з виїздом позивачів на непідконтрольну територію України.

Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши позовну заяву на відповідність зазначеним вимогам закону, судом встановлено, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 КАС України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги, довіреність, ордер, доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

З наведеного вбачається, що ордер виписується на підставі договору про надання правової допомоги, яким і визначається перелік повноважень, наданих адвокату як представнику.

В порушення зазначених вимог закону, позовну заяву від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано адвокатом ОСОБА_3, яким на підтвердження своїх повноважень як представника позивачів у справі надано лише ксерокопію ордеру, що не відповідає вимогам Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У зв’язку з чим, представнику позивачів адвокату ОСОБА_3 необхідно належним чином підтвердити свої повноваження на подання від імені позивачів адміністративного позову та на представництво їх інтересів у даній справі, шляхом надання договору про надання правової допомоги та оригіналу ордеру.

Крім того, згідно з приписами ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних і юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Пунктом 9 ч. 5 ст. 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві у справі щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

З наведеного вбачається, що особливістю адміністративного судочинства є те, що у спорах з суб’єктом владних повноважень первісною є вимога щодо оскарження рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності такого відповідача. Відповідно, вимога про зобов’язання відповідача вчинити певні дії є похідною від такої первісної вимоги.

Водночас, представником позивачів у позовній заяві заявлено лише похідну вимогу про зобов’язання відповідача вчинити певні, тоді як первісну вимогу про визнання протиправними конкретних дій, рішень або бездіяльності суб’єкта владних повноважень не заявлено, що не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Крім того, представником позивачів не конкретизовано, яку саме заборгованість (розмір, період) та з урахуванням якого розміру індексації він просить суд зобов’язати відповідача їм виплатити.

У зв’язку з чим, позивачам шляхом складання та подання до суду позовної заяви в новій редакції необхідно сформулювати заявлені позовні вимоги у відповідності до вимог закону, з урахуванням специфіки розгляду публічно-правових спорів адміністративним судом, а також конкретизувати ці вимоги шляхом зазначення розміру заборгованості та розміру індексації, про зобов’язання виплати якої заявляється позовна вимога, окремо по кожному з позивачів.

Також, в порушення ч.4 ст. 161 КАС України, відповідно до якої позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, до матеріалів позовної заяви не долучено копію рішення (листа, розпорядження, відповіді) або іншого документа, на підставі якого позивачам припинено виплату пенсію.

Крім того, відповідно до ч. 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Представником позивачів до позовної заяви долучено клопотання про звільнення обох позивачів від сплати судового збору. Водночас, документів на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору (окремо по кожному з позивачів) ним не надано, що позбавляє суд можливості вирішити заявлене клопотання по суті.

Крім того, п. 11 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Судом встановлено, що у матеріалах адміністративного позову відсутнє власне письмове підтвердження позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що ними не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, у зв’язку з чим позивачам необхідно надати таке підтвердження.

Частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 – залишити без руху.

Надати позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі, а саме: надання передбачених законом документів на підтвердження повноважень на підписання позовної заяви від імені позивачів та на представництво їх інтересів у даній справі адвокатом ОСОБА_3; шляхом складання та подання до суду тексту позовної заяви в новій редакції, привести зміст заявлених позовних вимог у відповідність до вимог КАС України (щодо оскарження конкретних рішень, дій або бездіяльності відповідача, та конкретизації заявлених позовних вимог в частині розміру заборгованості, періоду її виникнення, розміру індексації, тощо); надання до суду документів на підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору (окремо по кожному з позивачів); надання власного письмового підтвердження позивачів (кожного окремо) про те, що ними не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, - протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз’яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_4