Решение № 75044772, 19.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 р. Справа№805/2327/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аляб’єва І.Г., секретар судового засідання – Козирєва О.О.,

За участі представників: позивача – ОСОБА_1, відповідача – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селко» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення – рішення,

в с т а н о в и в:

У квітні 2018 року ТОВ «Селко» (далі – Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі – ГУ ДФС) у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 10 квітня 2017 року.

Ухвалою суду від 26 квітня 2018 року відкрито загальне провадження у справі. Цією ж ухвалою Позивач відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою суду від 19 червня 2018 року закінчено підготовче провадження у справі та за погодженням із сторонами вирішено у цей же день провести розгляд справи по суті.

До судового засідання представники сторін з’явилися. Позивач наполягав на задоволенні позову, Відповідач проти задоволення позову заперечив.

ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Позивач зазначає, що до 2017 року знаходився на спеціальному режимі оподаткування як сільськогосподарський виробник.

Після скасування спеціального режиму оподаткування, в лютому 2017 року у Товариства виникла необхідність уточнення податкової декларації з ПДВ за грудень 2016 року.

В уточнюючій декларації Товариство визначило податкові зобов’язання за правилами податкового законодавства, яке діяло до скасування спеціального режиму оподаткування.

ГУ ДФС провело камеральну перевірку вказаної декларації та донарахувало Позивачу податкових зобов’язань і штрафних санкцій, виходячи з того, у 2017 році Товариство не мало право застосовувати відповідні пільги в оподаткуванні.

Позивач вважає такі дії та рішення ГУ ДФС протиправними, оскільки у податковому періоді, який уточнювався, діяла податкова пільга, відтак Товариство правомірно нею скористалося.

ГУ ДФС подало до суду відзив на позов та просить у його задоволенні відмовити з огляду на те, що після втрати чинності статтею 209 Податкового кодексу (далі - ПК) України, підстави для застосування пільгового режиму оподаткування відсутні.

Також посилається на те, що спеціальні рахунки для пільгового режиму оподаткування на момент подання Товариством уточнюючої декларації були закриті, відтак Позивач на мав права ними скористатися.

Крім того, Відповідач зазначає, що Товариство використало формудекларації, яка не була чинною на момент її подання, що є порушенням пункту 50.1 статі 50 ПК України.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ТОВ «Селко» зареєстроване за адресою: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Радянська, буд. 2А, код ЄДРПОУ 30013443.

ГУ ДФС зареєстроване за адресою: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028.

З 01 січня 2009 року по 01 січня 2017 року ТОВ «Селко» було зареєстровано як суб’єкт спеціального режиму оподаткування в сферах сільського та лісового господарства.

17 лютого 2017 року Товариство надіслало засобами електронного зв’язку уточнюючу податкову декларацію № НОМЕР_2 за звітний період грудень 2016 року, якою донараховано податкових зобов’язань з ПДВ на загальну суму 61 089 983 грн (з них спрямовано: до бюджету - 12 219 396 грн; на спеціальний рахунок суб’єкта спеціального режиму оподаткування - 48 871 967 грн) та самостійно обчислено штраф у розмірі 1 832 699 грн.

За результатами проведення камеральної перевірки вказаної декларації ГУ ДФС складено акт від 17 березня 2017 року № 307/05-99-12-01 05-21/30013443. У акті фіскальний орган дійшов висновку про безпідставне заниження Товариством податкового зобов’язання, яке підлягає сплаті до державного бюджету, на суму 48 870 587 грн.

На підставі висновків акта, Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2017 року № 000271200, яким збільшено Товариству податкове зобов’язання з ПДВ на суму 48 870 587 грн та застосовано штраф, передбачений пунктом 123.1 статті 123 ПК України, в розмірі 24 435 293,50 грн.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Статтею 209 ПК України (в редакції, чинній до 01 січня 2017 року) передбачався спеціальний режим оподаткування для осіб, які провадять підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства.

За змістом цієї статті позитивна різниця між сумою податкових зобов’язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту сплачувалася частково до державного бюджету та частково – на спеціальний рахунок платника податку, де, фактично, залишалися у розпорядженні платника.

На підставі підпункту 4 пункту 2 розділу XIX ПК України стаття 209 ПК України виключена з 01 січня 2017 року.

Відповідно до пункту 30.3. статті 30 ПК України платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Судом встановлено що , Товариством застосовані правила статті 209 ПК України у лютому 2017 року – тобто після її виключення. Водночас, податкові зобов’язання, обчислені Позивачем на підставі цієї статті, виникли у звітному періоді грудня 2016 року, коли стаття 209 ПК України була чинною.

Сторонами вказані обставини не заперечуються.

Відповідно до статті 33 ПК України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Згідно із пунктом 202.1 статті 202 ПК України звітним (податковим) періодом ПДВ є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Відповідно до статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

За правилами пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Враховуючи принцип дії нормативних актів в часі, суд зазначає, що порядок обчислення податкових зобов’язань, які виникли у грудні 2016 року, визначається редакцією ПК України, чинною на момент виникнення таких податкових зобов’язань.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, як це передбачено пунктом 187.1. статті 187 ПК України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, здійснюючи декларування податкових зобов’язань за грудень 2016 року у січні 2017 року, суб’єкт спеціального режиму оподаткування має керуватися правилами обчислення податків, які діяли станом на грудень 2016 року.

Задля практичного забезпечення такої можливості, пунктом 48 розділу XX ПК України установлено, що рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що додатково відкриті відповідно до пункту 200-1.2 статті 200-1 цього Кодексу платникам - сільськогосподарським підприємствам, які обрали спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, закриваються з дня, наступного за граничним строком сплати податкових зобов’язань за грудень 2016 року, для платників, які обрали квартальний податковий період, - за четвертий квартал 2016 року.

З викладеного вбачається, що втрата чинності статтею 209 ПК України не перешкоджає її застосуванню до відносин з обчислення податкових зобов’язань за грудень 2016 року (попри те, що станом на момент декларування таких зобов’язань відповідна норма є виключеною).

Аналогічний принцип має місце і в тому випадку, коли йдеться про уточнення податкової звітності. Податкове законодавство не містить застережень щодо спеціальних правил обчислення податкових зобов’язань у випадку їх уточнення.

Так, пунктом 50.1. статті 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати

Посилання Відповідача на те, що уточнюючий розрахунок , поданий Товариством, не відповідає формі, чинній на час його подання, є необґрунтованими.

Форма уточнюючого розрахунку передбачена наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (далі – Наказ № 21).

Суд звертає увагу, що уточнюючий розрахунок, поданий Товариством 17 лютого 2017 року, заповнений за шаблоном, що визначений редакцією Наказу № 21, чинною на момент подання уточнюючого розрахунку.

Вказаний шаблон, зокрема, містив у собі рядок 18.2 «сума податку, що спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства».

Твердження Відповідача щодо пропущення Товариством граничного строку для подання уточнюючого розрахунку також є необґрунтованими і не знаходить свого законодавчого підтвердження.

Суд зазначає, що Відповідачем помилково ототожнені правила подання уточнень до податкової декларації та розрахунків коригування до податкових накладних (складених платниками - сільськогосподарськими підприємствами, що до 1 січня 2017 року застосовували спеціальний режим оподаткування).

Реєстрація розрахунків коригування до податкових накладних, дійсно, згідно з пунктом 49 розділу XX ПК України, має бути здійснена не пізніше 15 січня 2017 року. Водночас, Податковий кодекс не містить додаткових обмежень щодо правил уточнення податкових декларацій суб’єктів спеціального режиму оподаткування.

Посилання ГУ ДФС на закриття спеціальних рахунків суб’єктів спеціального режиму оподаткування також не приймаються до уваги з огляду на таке.

Пунктом 48 розділу XX ПК України установлено, що рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що додатково відкриті відповідно до пункту 200-1.2 статті 200-1 цього Кодексу платникам - сільськогосподарським підприємствам, які обрали спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, закриваються з дня, наступного за граничним строком сплати податкових зобов’язань за грудень 2016 року, для платників, які обрали квартальний податковий період, - за четвертий квартал 2016 року.

Порядок функціонування відповідних рахунків унормований постановою Кабінет Міністрів України від 12 січня 2011 р. № 11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів».

За змістом цього Порядку, суми податку на додану вартість, що підлягають перерахуванню на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні відповідного сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2017 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

З аналізу наведених норм вбачається, що на спеціальних рахунках обліковувалися суми ПДВ, які, фактично, є власністю платника податку, а після скасування спеціального режиму оподаткування - направлені на поточні рахунки такого платника.

Таким чином, спеціальний рахунок є механізмом обліку та акумулювання тієї частини сум ПДВ, які є податковою пільгою.

Суд вважає, що право на пільговий режим оподаткування операцій у грудні 2016 року не може нівелюватися самою лише ліквідацією механізму акумулювання пільгових коштів, враховуючи, що в будь-якому разі відповідні кошти залишаються в розпорядженні платника податку.

Суд додатково зауважує, що закриття відповідних рахунків пов’язане законодавчо із останнім днем подання звітності за останній пільговий період. При цьому, законодавець не унормував ситуацію, за якої подання податкової звітності здійснюється не у загальному порядку, а шляхом її уточнення.

Пунктом 4.1.4 ПК України передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі ВАТ «Нефтяная компания ЮКОС» проти Росії (заява №14092/04), у зазначив, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу №2 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в безперешкодне користування власністю повинне бути законним, тобто втручання має відповідати національному законодавству і бути достатньо зрозумілим, щоб дозволити заявнику передбачати наслідки своїх дій.

У справі «Корецький та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що вислів «передбачений законом» у п.2 ст.11 конвенції не тільки вимагає, аби дія, яка оскаржується, була передбачена національним законодавством, а й також містить вимогу щодо якості закону. Закон має бути доступний для конкретної особи і сформульований достатньо чітко для того, щоб вона могла передбачити в розумних межах, виходячи з обставин справи, ті наслідки, які може спричинити дія.

З аналізу наведених правових позицій ЄСПЛ, а також враховуючи, що:

а) за загальним правилом податкові зобов’язання визначаються за правилами ПК України, чинними на момент їх виникнення;

б) законодавець не унормував ситуацію, за якої подання податкової звітності після скасування податкової пільги здійснюється не у загальному порядку, а шляхом її уточнення;

в) враховуючи принцип презумпції правомірності рішень платника податку, -

суд приходить до висновку, що Товариство правомірно застосувало спеціальний режим оподаткування при поданні уточнюючої декларації.

Це означає, що оскаржуване податкове повідомлення – рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 133 КАС України судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з ГУ ДФС підлягають стягненню: на користь Позивача – 1762,00 грн сплачених Товариством витрат на сплату судового збору; на користь Державного бюджету – 614 938,00 грн судового збору, сплату якого відстрочено до ухвалення судового рішення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Селко» (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Радянська, буд. 2А, код ЄДРПОУ 30013443) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028) про скасування податкового повідомлення – рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області форми «Р» № НОМЕР_1 від 10 квітня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селко» 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп витрат на оплату судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 614 938 (шістсот чотирнадцять тисяч дев’ятсот тридцять вісім) грн 00 коп (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 19 червня 2018 року.

Повний текст рішення складено та підписано 02 липня 2018 року.

Суддя Аляб'єв І.Г.