Решение № 7492024, 18.01.2010, Хозяйственный суд города Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"18" січня 2010 р. справа № 5020-5/375           За позовом: Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

          до Відкритого акціонерного товариства „Озеленитель” (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 24-А, 99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-А)

Про стягнення заборгованості в розмірі 144383,28 грн. , розірвання договору оренди та спонукання повернути орендоване майно

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач (ФКМ СМР) - Ігнатенко Валерія В`ячеславовна, головний спеціаліст відділу, довіреність б/н від 11.01.2010, ;

Відповідач (ВАТ "Озеленитель") - Ломберг Антон Георгійович, представник, довіреність № 18/01 від 18.01.2010

Суть спору:

Позивач, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, звернувся до суду з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Озеленитель”, про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості в розмірі 144383,28 грн. та повернення орендованого майна.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо внесення орендної плати.

У судовому засіданні 18.01.2010 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, та просить стягнути з відповідача лише заборгованість в розмірі 144383,28 грн.

Відповідач надав відзив, згідно якого визнає суму основного боргу та просить звільнити його від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов’язань, оскільки відсутня його вина у порушенні строків розрахунків та прострочення сталося з незалежних від позивача причин.

Представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

07.12.2005 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством „Озеленитель” (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 438-05 (далі–договір № 438-05) (а.с. 9-10).

Відповідно до умов договору № 438-05 Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно –вбудовані приміщення цокольного поверху, загальною площею 195,80 кв.м., розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-А, для використання під офіс. Строк дії договору до 10.10.2006.

Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації припинено на підставі Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 312р „Про ліквідацію управління з питань майна комунальної власності”, його повноваження з управління комунальним майном передані Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, який є його належним правонаступником.

Відповідно до п. 4.2 договору даний договір є новою редакцією договору оренди № 334-01 від 20.12.2001.

Протоколом узгодження змін від 01.11.2006 до договору № 438-05 розмір орендної плати (п. 3.2 договору) склав 4827,63 грн. щомісячно. Строк дії договору встановлений до 09.10.2007.

Протоколом від 24.10.2007 узгодження змін до договору № 438-05 розмір орендної плати (п. 3.2 договору) склав 7631,52 грн. щомісячно. Строк дії договору встановлений до 08.10.2012.

Станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача з орендної плати складає 81721,55 грн. за період з січня 2009 року по 31 жовтня 20009 року.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Об'єктом оренди можуть бути:

·          державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

·          нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

·          інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Згідно з п. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ані три проценти річних, ані індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 782,53 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Згідно з пунктом 3.5. Договору орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з січня 2009 року по 31 жовтня 20009 року в розмірі 2506,10 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, пунктом 6.1 Договору передбачено, що за невиконання або за неналежним виконання зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність у вигляді штрафу у п’ятикратному розмірі місячної орендної плати.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 59373,10 грн.

Відповідно до ст. 218, 233 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В силу ст. 83 ГПК України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Таким чином, суд приймає до уваги невеликий термін затримки сплати орендної плати, значне важке фінансове становище відповідача, надмірно великий розмір штрафу порівняно із збиткам позивача, а тому вважає, що розмір суми штрафних санкцій підлягає зменшенню до 15000,00 грн.

Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 1443,82 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Озеленитель” (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-А, ідентифікаційний код 03358334, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) заборгованість в розмірі 100010,18 грн., перерахувавши з яких: 97% - 97009,87 грн. на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 33213870700001 ГУДК м. Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 2208044, 3% - 3000,31 грн. на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 31516933700001 ГУДК м. Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 50110007., витрати по оплати державного мита в розмірі 1443,82 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. перерахувати на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, п/р 37188003000416 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 25750044

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В частини стягнення штрафу в розмірі 44373,10 грн. відмовити.

Суддя І.В. Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

18.01.2010