№ 74888198, 21.06.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1215/18

Номер справи місцевого суду: 521/18393/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2018 року м. Одеса

Справа №521/18393/16ц

Провадження №22ц/785/1215/18

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Калараш А.А.,

суддів - Таварткіладзе О.М., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання – Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за участю третьої особи – Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Лічмана Л.Г. в м. Одесі 16 серпня 2017 року,

встановив:

У листопаді 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 і Юрія в м. Одесі.

Позивачка,з врахуванням уточнень, посилалася на те, що Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було незаконно проведено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру без вчинення нотаріальних дій. Крім того, 07.06.2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який підлягає застосування до спірних правовідносин. Щодо застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник подає завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланих іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником. Однак вказані документи відсутні та ОСОБА_2 не отримувала письмових вимог, а направлення поштової кореспонденції на її ім’я містить різні дати звернення та дати визначення заборгованості, не додано опису вкладення, а також штрих кодові ідентифікатори в системі взагалі не зареєстровані. У заяві представника ТОВ «Кей-Колект» у переліку документів наявний лише договір іпотеки, інші документи не вказані.

В зв’язку з зазначеним, у відповідача були відсутні правові підстави для реєстрації права власності на належну їй квартиру за ТОВ «Кей-Колект»(Т.1 а.с. 217-221).

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 – задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, індексний номер 27176305 від 16.12.2015 року, яким проведена реєстрація права власності на квартиру за адресою: м. Одеса, вул. Івана і ОСОБА_4 (вул. ОСОБА_5), 39, кв. 6 (реєстраційний номер 807920651101) за ТОВ «Кей-Колект» (ЄДРПОУ 37825968).

Скасовано запис про реєстрацію права власності № 12577224 від 16.12.2015 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, яким проведена реєстрація права власності на квартиру за адресою: м. Одеса, вул. Івана і ОСОБА_4 (вул. ОСОБА_5), 39, кв. 6 (реєстраційний номер 807920651101) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (ЄДРПОУ 37825968).

Скасовано заходи забезпечення позову у виді заборони ТОВ «Кей-Колект» (ЄДРПОУ 37825968, м. Київ, вул. Іллінська, 8 або вул. Межигірська 22) відчужувати та/чи/або обтяжувати у будь-який незаборонений чинним законодавством України спосіб нерухоме майно, а саме кв. № 6 по вул. Івана і ОСОБА_4 (вул. ОСОБА_5), 39, вжиті ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2016 року.

В апеляційній скарзі ТОВ «Кей-Колект», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити рішення, яким залишити без задоволення позовні вимоги позивача у повному обсязі (Том 2, а.с.67-81).

Апеляційна скарга мотивована тим, що: суд прийшов до помилкового висновку про те, що ТОВ «Кей-Колект» не надано доказів укладення з позичальником /іпотекодавцем/ додатково окремого договору про задоволення вимог, який би був нотаріально посвідчений й відповідно надавав би право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі; суд не звернув уваги на те, що Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» введено мораторій на відчуження житлових приміщень, які є предметом іпотеки та забезпечують виконання зобов’язань позичальниками за валютними кредитами, а вданому випадку відчуження майна у вигляді продажу з прилюдних торгів не було; суд не звернув увагу на те, що наказ МЮУ № 607/5 від 02.04.2013 року, застосований судом, суперечить Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який і підлягав застосуванню»; суд прийшов до помилкового висновку про ненадання державному реєстратору всіх необхідних документів, оформлених належним чином для проведення реєстрації; суд порушив правила підсудності та не врахував, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив до суду.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Кей-Колект», підлягає залишенню без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи позов суд першої інстанції посилався на те, що повідомлення про застосування застереження на задоволення вимог іпотекодержателя на адресу позивачки взагалі не направлялося, що свідчить про невиконання і порушення вимог ст.ст. 35-37 Закону України «Про іпотеку» та розділу 5 Іпотечного договору від 02.11.2007 року.

Колегія суддів погоджується з висновками з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.11.2007 року між ОСОБА_2В та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір № 11245715000 на суму 20000,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 101000 грн. зі строком погашення до 02.11.2014 року та сплатою 13,90 відсотків річних за користування кредитними коштами, з рахуванням Додаткової угоди № 1 від 02.11.2007 року / т.1, а.с. 14-17/.

В забезпечення виконання зобов’язань за вищевказаним кредитним договором між ОСОБА_2 та банком 02.11.2007 року було укладено Іпотечний договір, предметом якого є трикімнатна квартира, розташована у м. Одесі по вул. Івана та ОСОБА_4 (колишня вул. Радянська), 39 кв. 6. /т. 1, а.с. 7-9/.

В подальшому ПАТ «Укрсиббанк» на підставі договору факторингу № 4 від 11 червня 2012 року відступило ТОВ «Кей-Колект» право вимоги заборгованості за кредитними договорами /т.1, а.с. 142-146/.

Також, у зв’язку з укладенням вказаного договору факторингу, за Договором відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеному між ПАТ «УкрСиббанк» та «ТОВ «Кей-Колект» від 11.06.2012 року передано право вимоги за договорами іпотеки/ т.1, а.с. 149-159/.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17.09.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26.01.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2016 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 02 листопада 2007 року у розмірі 595 441 грн 80 коп., що за курсом НБУ станом на 11 березня 2015 року становить 27 630,71 доларів США, а саме: 16 128,57 доларів США, що за курсом НБУ становить 347 570 грн. 68 коп. – заборгованість за кредитом; 11 502,14 доларів США, що за курсом НБУ становить 247 871 грн 12 коп. – заборгованість за відсотками /т.1, а.с. 10-11, а.с. 179-180/.

Відповідно до п.п. 2.1.1. та 4.1. Іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов’язань за Кредитним договором Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок Предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами. Звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у випадках, визначених п.п. 2.1.1.-2.1.2. у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов’язання за цим Договором або будь-якого зобов’язання, що забезпечено іпотекою за цим Договором.

Згідно п. 4.2. Іпотечного договору звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя.

За п. 4.3., 4.4. Іпотечного договору у випадках, визначених в п.п. 2.1.1.-2.1.2. Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку». У разі невиконання Іпотекодавцем вимог, зазначених в повідомленні, про яке йдеться в п. 4.3., Іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на Предмет іпотеки.

У розділі 5 Іпотечного договору вказано, що у разі настання обставин, зазначених в п. 4.1. цього Договору іпотеки, Іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом Іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя. В повідомленні, Іпотекодержатель зазначає який зі способів задоволення вимог Іпотекодержателя, що передбачені ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», застосовується Іпотекодержателем для задоволення своїх вимог. У разі застосування передачі Предмету іпотеки у власність Іпотекодержателя як способу задоволення вимог Іпотекодержателя (абз. 2 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку») право власності переходить до Іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення. У разі застосування права Іпотекодержателя від свого імені продати Предмет іпотеки як способу задоволення вимог Іпотекодержателя (абз. 3 ч.3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»), Іпотекодержатель реалізує норми ст. 38 Закону України «Про іпотеку» і повідомлення вважається повідомленням про намір укласти договір купівлі-продажу Предмету іпотеки.

У повідомленні про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 15.12.2014 року № 735202, адресованого ОСОБА_2, вказано, що борг за кредитним договором станом на 15.12.2014 року складає 27630,71 дол. США, з яких 16128,57 доларів США заборгованість за тілом кредиту, 11502,14 доларів США заборгованість по процентам. Враховуючи існуючу заборгованість ТОВ «Кей-Колект» вказало, що має намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від власного імені квартири будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу або зареєструвати право власності на вказаний предмет іпотеки відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Крім того повідомлено, що протягом тридцятиденного строку з дня отримання листа, ОСОБА_2 зобов’язана виконати основне зобов’язання, а також вправі письмово повідомити ТОВ «Кей-Колект» про свій намір купити предмет іпотеки і набути переважне право на його придбання /т. 1, а.с. 134/.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу ОСОБА_2, а саме: 65017, м. Одеса, вул. Івана та ОСОБА_4, 39, кв. 6, ТОВ «УКРБОРГ» направлялось поштове відправлення, яке отримано адресатом 14.04.2014 року, з зазначенням прізвища «Клочкова» та підпису. Вказане відправлення містить календарний штемпель його відправлення «05.04.2014», а також штрих кодовий ідентифікатор «0315042548139» та «6501700533418» /т. 1 а.с. 133/. Надаючи оцінку діям ТОВ «Кей-Колект» щодо повідомлення боржника в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», необхідно зазначити наступне.

Позивач ОСОБА_2 категорично заперечує отримання 14.04.2014 року письмової вимоги про усунення порушення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таке заперечення не спростоване відповідачем та підтверджується іншими доказами, а саме: встановлено, що відправником цього повідомлення значиться ТОВ «УКРБОРГ»; вказане відправлення містить календарний штемпель з датою відправлення «05.04.2014», а дата подання зазначається січнем 2014 року без конкретизації дня подання.

Також у рекомендованому повідомленні вказуються штрих кодові ідентифікатори «0315042548139» та «6501700533418», які в системі взагалі не зареєстрвоані /т. 1 а.с. 133/.

Відповідно до п. 2, 17, 67, 81, 92 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» від 5 березня 2009 року № 270 штриховий кодовий ідентифікатор - штрихова позначка, побудована за певними правилами і призначена для автоматичної ідентифікації реєстрованих поштових відправлень. Внутрішні реєстровані поштові відправлення (крім прямих контейнерів), поштові перекази можуть прийматися для пересилання з рекомендованим повідомленням про їх вручення. Список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список згрупованих внутрішніх рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей засвідчується підписом відповідального працівника цієї особи, список згрупованих внутрішніх листів та бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів, поштових переказів - підписами керівника та головного бухгалтера. Підписи скріплюються відповідними печатками (за наявності). На внутрішніх згрупованих рекомендованих поштових відправленнях також можуть наноситися відмітки, які свідчать про те, що оплату проведено в повному обсязі («Плату стягнено»). Такі відмітки наносяться на зазначені поштові відправлення поряд із штриховим кодовим ідентифікатором за умови нанесення дати приймання. Підлягають доставці додому рекомендовані поштові картки, листи, секограми, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів.

Також необхідно звернути увагу на те, що повідомлення містить визначення заборгованості станом на 15.12.2014 року, а відмітка у рекомендованому повідомленні про відправлення датована 05.04.2014 року, тобто раніше строку визначення заборгованості.

Крім того, рішення суду про стягнення заборгованості ухвалено 17.09.2015 року, тобто після направлення повідомлення боржнику.

Нотаріусом взагалі вказується інформація, що повідомлення боржнику було надіслано Іпотекодержателем 12.08.2014 року, що підтверджується наявністю Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про особисте вручення 15.08.2014 року, однак з огляду на рекомендоване повідомлення вказані нотаріусом дати взагалі відсутні, що свідчить про помилку нотаріуса у зазначенні дати отримання ОСОБА_2 повідомлення.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про невиконання та порушення ТОВ «Кей-Колект» вимог статтей 35-37 Закону України «Про іпотеку» та розділу 5 Іпотечного договору від 02.11.2007 року в їх системному зв’язку, а тому доводи апеляційної скарги щодо неповного з’ясування судом першої інстанції обставин справи не заслуговують на увагу.

16.12.2015 року представник ТОВ «Кей-Колект» звернулася до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з заявою за індексом 630101-30, зареєстровано в реєстрі за № 1272, з проханням зареєструвати за ТОВ право власності на пердмет іпотеки за вищевказаною адресою згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та виключити запис про іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /т. 1, а.с. 128/.

Згідно рішення приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 27176305 від 16.12.2015 року вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру у м. Одесі по вул. Пішеніна Ф. (колишня Івана та ОСОБА_4)АДРЕСА_2 за суб’єктом ТОВ «Кей-Колект» /т.1, а.с. 130/.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію Права власності приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 внесено запис № 12577224, відповідно до якого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 27176305 від 16.12.2015 року право приватної власності на квартиру у м. Одесі по вул. Пішеніна Ф. (колишня Івана та ОСОБА_4)АДРЕСА_2, загальною площею 58,6 кв.м., житловою площею 40,9 кв.м., зареєстровано за ТОВ «Кей-Колект» /т.1, а.с. 129/.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону - ч. 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку».

При цьому, можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку визначені частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку».

Так, за приписами ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно порушенння вимог ст.ст. 3, 15, 16 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження» при реєстрації права власності на належну позивачці квартиру за відповідачем, оскільки вчинена нотаріусом дія не була пов’язаною із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном, з наступного.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов’язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Державна реєстрація прав власності реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Частиною 9 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальних дій проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, яким вчинено таку дію.

Тому, 16.12.2015 року нотаріус мав право виконувати функції державного реєстратора у випадках, коли він при цьому вчинював нотаріальну дію з нерухомим майном і проводити державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої нотаріальної дії.

Вказане підтверджується листом Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 03.11.2016 року № К-5929, яким встановлено, що реєстраційні дії відносно квартири, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Липи Івана та Юрія (вул. ОСОБА_5), 39, кв. 6, здійснювались нотаріусом без вчинення нотаріальної дії /т. 1, а.с. 94/.

Крім того, пунктами 4 і 5-5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачалось, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують і заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

Ст.5 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус зобов’язаний: відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Нотаріус не вчиняла нотаріальної дії, тому встановлене свідчить про те, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект» була здійснена нотаріусом всупереч вимогам ч. 5 ст. 3, ч. 9 ст. 15, ч.1 ст.16, пунктам 4 і 5-5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без вчинення нотаріальної дії, оскільки здійснювати державну реєстрацію права власності на майно на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, міг виключно державний реєстратор, а не нотаріус.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства безпідставні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України / діючого до 15.12.2017 року/ юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб»єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень /нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії/, дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб»єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб»єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень / п.7 ч. 1 ст. 3 КАС/.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України / чинного до 15.12.2017 року/ суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових спорів.

У даній справі спір не є піблічно-правовим, а випливає з договірних відносин тому правильно судом першої інстанції був розглянутий за правилами ЦПК.

За таких обставин, відповідно до ст 375 ЦПК України, апеляційна скарга ТОВ «Кей-колект», підлягає залишенню без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції залишенню без змін, оскільки постановлене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384,390 ЦПК України,суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишити без задоволення.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі оголошення вступної та резолютивної частини постанови зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 23.06.2018 року.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8