Решение № 74871449, 31.05.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12277/17

Провадження № 2/161/587/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді - Крупінської С.С.

при секретарі - Ярмолюк І.С.

з участю представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.04.2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір б/н про надання кредиту на суму 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, кінцевим терміном повернення кредиту, встановлені строком дії картки.

Однак, відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконує взяті на себе зобов’язання за кредитним договором. Станом на 19.07.2017 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі – 68 502 грн. 79 коп.

Просить суд, стягнути з відповідача в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитну заборгованість в розмірі – 68 502 грн. 79 коп., а також понесені судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позов не визнали, просили суд в його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Між сторонами виникли кредитні правовідносини.

Як вбачається із змісту ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що 28.04.2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір б/н про надання кредиту на суму 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Однак, відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконала взяті на себе зобов’язання за кредитним договором. Станом на 19.07.2017 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі – 68 502 грн. 79 коп. (а.с. 7-9).

Як зазначила позивач у своїх поясненнях, то в період часу з 11.07.2016 року по 03.08.2016 року невстановлена особа таємно викрала з її рахунку кошти в сумі 40 000 грн. По даному факту Луцьким районним відділенням поліції Луцького ВП ГУПН у Волинській області 04.08.2016 року внесено відомості до ЄРДР за № 12016030130000703 за ознаками кримінального правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 185 КК України та проводиться досудове розслідування.

Згідно п. 1.1.2.10 Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» клієнт зобов’язаний вжити заходів по запобіганню втрати (крадіжки) карт, PayPass, ПІНа (персонального ідентифікаційного номера) або інформації, нанесеної на карту і магнітну полосу, або їх незаконного використання.

Позивач в судовому засіданні пояснила, що вона вжила всі необхідні заходи, передбачені у випадку викрадення коштів з картки Умовами і правилами надання банківських послуг, а саме: проінформувала банк, а також правоохоронні органи про факт крадіжки її банківської карти, а тому її вини, як підстави цивільної-правової відповідальності не вбачається, що виключає можливість стягнення з неї заборгованості, яка виникла в результаті протиправних дій інших осіб.

Однак, як зазначив представник позивача в своїх поясненнях, то з 11.07.2016 року по 03.08.2016 року кредитні кошти з кредитної карти ОСОБА_2 були переведені на її власну картку за допомогою послуги IVR-меню.

Як встановлено в судовому засіданні, то зняття кредитних коштів з карткового рахунку ОСОБА_2 відбулося за допомогою її фінансового телефону.

Крім того, до моменту повідомлення користувачем (відповідачем) банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Слід зазначити, що наявність кримінального провадження не може свідчити про вчинення злочину стосовно відповідача до винесення вироку, яким такі обставини будуть встановлені.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» слід стягнути заборгованість по тілу кредиту в розмірі 36 478 грн. 21 коп. та 5539 грн. 16 коп. нарахованих відсотків за користування кредитом.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Враховуючи, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Враховуючи викладе, вимога банку про стягнення нарахованої пені задоволенню не підлягає.

Отже, відповідач істотно порушила вимоги ст. ст. 509, 526, 527, 530, 536, 549, 550, 553, 554, 1049, 1050, 1055, 1054 ЦК України, умови Кредитного договору, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, а тому з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню 36 478 грн. 21 коп. - заборгованість за кредитом, 5539 грн. 16 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 3 238 грн. 23 коп. - штраф (процентна складова), а всього 45 755 грн. 60 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 18, 19, 42, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 527, 530, 536, 549, 550, 553, 554, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 28.04.2009 року в розмірі – 45 755 (сорок п’ять тисяч сімсот п’ятдесят п’ять) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір в розмірі – 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду С.С. Крупінська