Постановление суда № 74851859, 22.06.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/4917/17

Провадження № 6/442/11/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі судді Нагірної О.Б.,

за участю секретаря Харіва І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дрогобичі заяву виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області про визнання виконавчого листа №442/1172/14 ц від 06.03.2014р. таким, що не підлягає виконанню, стягувач Гентош Тарас Йосифович,

заінтересовані особи КП «Туристичний комплекс «Дрогобич», головний державний виконавець ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області Тетюк Рома Миронович,

учасники справи

представник заявника ОСОБА_1,

стягувач ОСОБА_2,

представник стягувача ОСОБА_3,

представник КП «Туристичний комплекс «Дрогобич» ОСОБА_4,

представник ДВС ОСОБА_5,

суд -

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просить визнати виконавчий лист №442/1172/14-ц від 06.03.2014 року таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви посилається на те, що на виконанні у відділі примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції перебуває виконавче провадження №43089586 з виконання виконавчого листа №442/1172/14-ц, що виданий 06.03.2014 року Дрогобицьким міськрайонним судом, яким визнано незаконним розпорядження міського голови Дрогобича №531 від 13.10.2008 року «Про звільнення з посади директора комунального підприємства готель «Тустань» ОСОБА_2 та скасовано його. Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора КП готель «Тустань». Вважає, що такий виконавчий лист видано з грубим порушенням норм процесуального права, оскільки такий видано на підставі ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.02.2014 року, якою вирішено поновити ОСОБА_2 пропущений строк для пред’явлення виконавчого листа №2-3334/08, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області на підставі рішення суду від 29.12.2008 року за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, Комунального підприємства готель «Тустань», третьої особи ОСОБА_6 про визнання протиправним і скасування розпорядження міського голови, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яким позов задоволено, визнано незаконним розпорядження міського голови Дрогобича №531 від 13.10.2008 року «Про звільнення з посади директора комунального підприємства готелю «Тустань» ОСОБА_2 та скасувати його, поновити ОСОБА_2 на посаді директора КП готель «Тустань», стягнути з КП готель «Тустань» в користь ОСОБА_2 7174,20 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 71,74 грн. судового збору в дохід держави та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи. Відтак, суд помилково видав ще один виконавчий лист з виконання рішення Дрогобицького міcькрайонного суду Львівської області від 29.12.2008 року. За таких обставин просить суд заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Представник заявника в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з мотивів викладених письмово, просив таку задовольнити.

Стягувач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви.

Представник заінтересованої особи Комунального підприємства «Туристичний комплекс Дрогобич» в судове засідання не з’явився, просив слухання справи вдруге відкласти, однак суд в задоволенні клопотання відмовив зважаючи на строки розгляду заяви та неповажність причин неявки в судове засідання.

Представник ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області – виконавець ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що на його виконанні перебуває лише один виконавчий лист, виданий Дрогобицьким міськрайонним судом №442/1172/14-ц про поновлення стягувача на роботі. Інших виконавчих листів на виконанні не має. Виконавчий лист №2-3334/08, виданий Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області на підставі рішення суду від 29.12.2008 року, повернуто до суду згідно постанови про закінчення виконавчого листа і повторно до виконання не пред’являвся.

Оглянувши матеріали заяви, матеріали виконавчого провадження, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити.

Ст. 431 ЦПК України передбачено,що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції..

Зі змісту ч.3 ст.431 ЦПК України вбачається, Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Судом встановлено, що ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.02.2014 року поновлено ОСОБА_2 пропущений строк для пред’явлення виконавчого листа №2-3334/08, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області на підставі рішення суду від 29.12.2008 року за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, Комунального підприємства готель «Тустань», третьої особи ОСОБА_6 про визнання протиправним і скасування розпорядження міського голови, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яким позов задоволено, визнано незаконним розпорядження міського голови Дрогобича №531 від 13.10.2008 року «Про звільнення з посади директора комунального підприємства готелю «Тустань» ОСОБА_2 та скасувати його, поновити ОСОБА_2 на посаді директора КП готель «Тустань», стягнути з КП готель «Тустань» в користь ОСОБА_2 7174,20 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 71,74 грн. судового збору в дохід держави та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи.

На підставі вищевказаної ухвали суду видано виконавчий лист №442/1172/14-ц.

24.04.2014 року головним державним виконавцем відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа.

В інформаційному листі ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року» звернути увагу судів, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред’явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред ‘явлення цього листа до виконання.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов’язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов’язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п’ятої ЦК України.

Так, зобов’язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обовязку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобовязань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

пред’явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред’явлення цього листа до виконання.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 49 Закону «Про виконавче провадження», скасування рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, є самостійною підставою для закінчення виконавчого провадження. У зв’язку з цим у разі, якщо виконавчий лист вже пред’явлено до виконання, необхідності звертатися до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, немає. Виконавче провадження в цьому випадку буде закінчене на підставі зазначеного.

Отже, виконавчий лист №442/1172/14-ц від 06.03.2014 року за своїм змістом є дублікатом виконавчого листа №2-33-34/08, що був виданий на виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2008 року у справі №2-3334/08. Однак, як встановлено в судовому засіданні і не оспорюється сторонами, оригінал (перший) виконавчого листа був виданий судом не за заявою стягувача та ним не отримувався, такий є в матеріалах цивільної справи, яка перебуває на Верховному Суді.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Статтею 14 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

У пілотному рішенні «ОСОБА_7 проти України» Суд визначив системні проблеми (тривале невиконання остаточних рішень національних судів та відсутність на національному рівні ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цим), указав на наявність порушення Конвенції в силу цих проблем та надав вказівки щодо заходів загального характеру, які слід вжити відповідно до статті 46 Конвенції з метою належного виконання пілотного рішення. У зв'язку з цим ЄСПЛ дійшов висновку, що він фактично виконав свою функцію за статтею 19 Конвенції. Відповідно до принципу субсидіарності, який лежить в основі всієї Конвенції, питання, що розглянуте в пілотному рішенні у справі «ОСОБА_8 проти України», у тому числі забезпечення відшкодування потерпілим від системного порушення Конвенції, констатованого в цій справі, є питанням виконання відповідно до статті 46 Конвенції (пункт 197 Рішення).

ЄСПЛ зазначив, що продовження розгляду справ типу ОСОБА_8 є не найкращим засобом досягнення мети Конвенції. Тому, з урахуванням положень пункту 1 статті 37 Конвенції дійшов висновку, що продовження розгляду справи буде не виправданим (пункт 202 Рішення). Суд наголосив на тому, що питання, порушені в заявах, повинні бути вирішені в контексті загальних заходів, що вимагаються від держави для виконання пілотного рішення у справі «ОСОБА_7 проти України», у тому числі й надання належного та достатнього відшкодування за порушення Конвенції, встановлені у цій справі. Нагляд за виконанням цих заходів покладено на Комітет ОСОБА_9 Європи (пункт 204 Рішення).

Рішенням від 12 жовтня 2017 року, ухваленим у справі «Бурмич та інші проти України», ЄСПЛ приєднав до п'яти заяв зазначеної справи 12 148 заяв, визначених у додатках І та ІІ до цього рішення, серед яких і заява ОСОБА_3; постановив, що вказані заяви повинні розглядатися відповідно до зобов'язань, які випливають з пілотного рішення у справі «ОСОБА_7 проти України», вилучив ці заяви з реєстру та передав їх Комітету ОСОБА_9 Європи з метою їх розгляду в рамках вжиття заходів загального характеру для виконання вищезазначеного пілотного рішення, у тому числі щодо надання відшкодування за невиконання або тривале виконання рішень національних судів та сплати боргу за рішенням національного суду.

Відповідно до статті 46 Конвенції та статті 2 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV) держава Україна зобов'язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, у якій вона є стороною.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 3477-IV виконанням рішення є: а) виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

Заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді. Заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема: а) внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування; б) внесення змін до адміністративної практики; в) забезпечення юридичної експертизи законопроектів; г) забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Суду прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, працівників імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов'язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи; д) інші заходи, які визначаються - за умови нагляду з боку Комітету міністрів ОСОБА_9 Європи - державою-відповідачем відповідно до Рішення з метою забезпечення усунення недоліків системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень (стаття 13 Закон № 3477-IV).

Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні. Відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, з

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 41 рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним стосовно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 63 рішення від 28 липня 1999 року в справі «ОСОБА_10 проти Італії»).

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від 11 грудня 2008 року в справі «Антонюк проти України» зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_9 України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Згідно з частиною шостою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» боржник повинен утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду.

Відповідно до частини першої та другої статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення немайнового характеру у двомісячний строк. Виконавчі дії з виконання рішення суду державний виконавець проводить до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід’ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов’язання адміністративних органів виконувати рішення (п.40 рішення від 19.03.97 у справі «Горнсбі проти Греції»).

Згідно з ст.1 закону «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

З огляду на зазначене, те, що рішення суду про поновлення стягувача на роботі не виконано і на даний час, питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перешкодою для завершення судового провадження, оскільки це унеможливить виконання такого рішення в принципі.

Аналогічний висновок зробив ВСУ в постанові №755/6665/15-ц

На підставі викладеного, керуючись ст.432 ЦПК України, суд-

постановив:

В задоволенні заяви виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області про визнання виконавчого листа №442/1172/14 ц від 06.03.2014р. таким, що не підлягає виконанню -відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлено ті підписано 22.06.2018 року.

Суддя О.Б.Нагірна