Постановление суда № 74809898, 19.06.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/20/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

19.06.2018 справа № 908/424/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.,

при секретарі судового засідання Чубар М.В.,

за позовом фермерського господарства “Сателіт” (71240, Запорізька область, Чернігівський район, с. Богданівка, вул. Трудова, буд. 39)

до відповідача фермерського господарства “Житні гори” (71240, Запорізька область, Чернігівський район, с. Богданівка, вул. Шкільна, буд. 1)

про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно

учасники справи:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 07/03-01 від 07.03.2018

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 7 від 02.04.2018

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу № 06/11-01 від 06.11.2017 та визнання права власності на нерухоме майно. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що договором № 06/11-01 купівлі-продажу 1/2 нежитлової будівлі (корівника), що належав відповідачу, сторони домовились щодо всіх його істотних умов, відбулось повне виконання договору, але відповідач ухилився від нотаріального його посвідчення, що є підставою для визнання зазначеного договору дійсним.

Позов заявлено на підставі ст. 220 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

Ухвалою від 16.03.2018 позовну заяву фермерського господарства “Сателіт” залишено без руху. Господарським судом Запорізької області 21.03.2018 отримано заяву фермерського господарства “Сателіт” про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 22.03.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі № 908/424/18, присвоєно справі номер провадження 18/20/18, призначено підготовче судове засідання на 11.04.2018; оголошувались перерви у підготовчому засіданні до 15.05.2018, 12.06.2018, 19.06.2018; строк підготовчого провадження продовжувався на тридцять днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України.

В судовому засіданні 19.06.2018 представник позивача надав клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача – Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області. Обґрунтовуючи свою заяву позивач посилався на лист ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області № 27-8-0.301-4244/2-18 від 06.06.2018, яким надано відповідь, що якщо колективне сільськогосподарське підприємство «Чернігівський» ліквідовано до 2002 року, то земельна ділянка відноситься до земель державної власності сільськогосподарського призначення, якщо ні, то це землі колективної власності та їх розпорядження відбувається в порядку ст. 30 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 1 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Враховуючи те, що на час розгляду клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідача суду не надано достатніх доказів на підтвердження статусу спірної земельної ділянки, підстави вважати розпорядником вказаної земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області відсутні, тому суд вважає за необхідне у задоволенні зазначеного клопотання відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову та клопотання позивача не заперечив.

В судовому засіданні 19.06.2018 судом постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті.

Залишення позову без розгляду - це одна з форм закінчення провадження у справі без винесення судового рішення. Залишення позову без розгляду - це закінчення розгляду справи, викликане недотриманням позивачем установлених законом умов відкриття і нормального розвитку судового процесу.

Здійснюючи підготовче провадження у цій справі суд виходив з того, що відповідно до вимог ст. 13 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Предметом заявлених вимог є визнання дійсним договору № 06/11-01 купівлі-продажу 1/2 нежитлової будівлі (корівника), загальною площею 2191,3 кв.м. (корівник, літери Б, б), розташованого за адресою: Запорізька область, Чернігівський район, с. Богданівка, вул. Степова, буд. 6, укладений фермерським господарством “Сателіт та фермерським господарством “Житні гори”, та визнання права власності позивача на зазначене майно.

Статтею 316 Цивільного Кодексу визначено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, яке охороняється законом. Згідно цієї норми правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на майно. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання є підтвердження позивачем своїх прав на майно.

Право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Вимоги статті 392 Цивільного кодексу України передбачають, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Богданівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області № 97 від 09.09.2003 вирішено оформити право власності на чотирьохрядний корівник, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Чернігівський район, с. Богданівка, вул. Степова, буд. 6, на ФГ “Сателіт та ФГ “Житні гори”. Фермерським господарствам видані відповідні свідоцтва про право власності.

В подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу № 06/11-01 від 06.11.2017 фермерським господарством “Житні гори” належну йому частку майна передано у власність фермерського господарства “Сателіт”.

З метою встановлення розпорядника земельної ділянки, на якій знаходиться спірний об’єкт нерухомості, судом зобов’язано позивача направити запит до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області. Листом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області № 27-8-0.301-4244/2-18 від 06.06.2018 надано відповідь, що якщо колективне сільськогосподарське підприємство «Чернігівський» ліквідовано до 2002 року, то земельна ділянка відноситься до земель державної власності сільськогосподарського призначення, якщо ні, то це землі колективної власності та їх розпорядження відбувається в порядку ст. 30 Земельного кодексу України.

Земельна ділянка за адресою: Запорізька область, Чернігівський район, с. Богданівка, вул. Степова, буд. 6, розташована за межами населеного пункту, та відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ЗП № 00295 від 30.06.1995, увійшла до земель колективної власності КСП «Чернігівський».

Відповідно до ст. 30 діючого Земельного кодексу України при ліквідації сільськогосподарських підприємств, несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). Разом з тим, статтею 5 Земельного кодексу України в редакції від 18.12.1990 зазначено, що землі загального користування (внутрішні шляхи, полезахисні лісосмуги та інші ґрунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо) колективних сільськогосподарських кооперативів та акціонерних товариств, що ліквідуються або збанкрутували, передаються у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012 № 5245-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» встановлено, що у державній власності залишаються землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об’єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.

Статтею 122 ЗК України розмежовано повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Згідно із ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до повноважень, визначених зазначеною нормою, ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області є розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Запорізької області.

Разом з тим, згідно розпорядження Кабінету міністрів України № 60-р від 31.01.2018 “Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад” Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 01.02.2018 вказано забезпечити формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризацій земель сільськогосподарського призначення держаної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об’єднаних територіальних громад згідно зі ст. 117 Земельного кодексу України. Відповідно до інформації, наданої територіальною громадою, передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад відбудеться протягом червня-липня 2018 року.

Відсутність документальних доказів ліквідації колективного сільськогосподарського підприємства «Чернігівський» не надає можливості встановити до земель якої власності відноситься земельна ділянка, на якій розташовано об’єкт нерухомості, визнання дійсним договору купівлі-продажу та права власності на який є предметом заявлених вимог. Надані позивачем копії виписки з протоколу загальних зборів уповноважених трудових колективів КСП «Чернігівський» та довідки з єдиного державного реєстру щодо реєстрації ПП агрофірма «Промінь» не свідчать про правонаступництво зареєстрованої агрофірми.

Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд позбавлений можливості встановити законність вимог позивача про визнання дійсним договору № 06/11-01 від 06.11.2017 купівлі-продажу 1/2 нежитлової будівлі (корівника), загальною площею 2191,3 кв.м. (корівник, літери Б, б), розташованого за адресою: Запорізька область, Чернігівський район, с. Богданівка, вул. Степова, буд. 6, укладений фермерським господарством “Сателіт та фермерським господарством “Житні гори”, та визнання права власності позивача на зазначене майно.

У зв’язку з наведеним, суд виходить з того, що із наданої ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області не можливо встановити статус земельної ділянки, на якій розташовано об’єкт нерухомості, що є предметом розгляду у даній справі, визначення якого є необхідними для розгляду справи по суті та прийняття судом законного та обґрунтованого рішення.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Суд визнав необхідним зазначити, що у відповідності з ч. 4 ст. 226 ГПК України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право звернутися до суду повторно.

Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч. 2 ст. 226 ГПК України).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, господарський суд виходить з того, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

З огляду на встановлення судом поважності причин неподання позивачем додаткових доказів, судовий збір в розмірі 3524,00 грн. на підставі відповідної ухвали господарського суду Запорізької області про повернення суми судового збору підлягає поверненню позивачу - за наявності відповідної заяви.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 185, п. 4 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов фермерського господарства “Сателіт” до фермерського господарства “Житні гори” про визнання договору дійсним та визнання права власності залишити без розгляду.

Ухвалу постановлено в судовому засіданні 19.06.2018.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.06.2018.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили (ст.ст. 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Носівець