Приговор № 74798622, 20.06.2018, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/1100/18

Провадження № 1-кп/576/182/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.18 Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого – судді Колодяжного А.О.,

за участю секретаря – Терені Л.О.,

прокурорів – Пашкіна С.В., Чередниченка М.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2,

потерпілого – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду в м. Глухів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018200070000207 від 03.04.2018 р. про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 краю РФ, росіянина, особи без громадянства, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, судимого вироком Глухівського міськрайонного суду від 23.06.2010 р. за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 187 КК України до 4-х років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, постановою Глухівського міськрайонного суду від 02.06.2011 р. скасовано звільнення з випробовуванням,

у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

встановив:

ОСОБА_1 03.04.2018 р. близько 16 години 30 хвилин, знаходячись у стані алкогольного сп’яніння у будинку № 235 по вул. Шевченка в смт. Шалигине Глухівського району Сумської області, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, умисно завдав ОСОБА_3 один удар ножем в область лівого стегна, спричинивши потерпілому тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани стегна, що має ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, та один удар ножем в живіт, спричинивши потерпілому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення живота з ушкодженням лівої долі печінки, яке є небезпечним для життя та здоров’я в момент заподіяння і має ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину в інкримінованому злочині не визнав. Він зазначив, що тілесні ушкодження потерпілому спричинив у стані необхідної оборони та показав про таке. 03.04.2018 р. він був у гостях у свого знайомого ОСОБА_4, де вони разом випивали горілку. Після обіду до них завітав добряче випивший ОСОБА_3, з яким він був раніше знайомий. Вони втрьох продовжили вживати алкоголь на кухні. Через деякий час ОСОБА_4 вийшов в іншу кімнату дивитись телевізор, а він з ОСОБА_3 продовжував пити. В ході спілкування ОСОБА_3 розпочав словесну сварку з приводу його колишньої жінки. Під час сварки ОСОБА_3 встав та рукою вдарив його в ніс. Він схопив ОСОБА_3 за руки, але той вирвався та взяв біля грубки дерев’яне поліно довжиною 50-60 см, яким став його бити по голові. Але точно куди бив і скільки ударів наніс, не пам’ятає. Можливо це було 3-4 удари. По очах і виразу обличчя ОСОБА_3, він зрозумів, що той його вб’є, а тому відвернувся від нього і побачив на столі ніж. Він схопив цей ніж у праву руку і коли розвернувся, наніс ОСОБА_3 ножем удар у ліву ногу, а коли той став присідати наніс удар ножем у живіт. Коли ОСОБА_3 похилився на підлогу, він, перелякавшись кинув ніж у піч і побіг до ОСОБА_4 та розповів йому, що вдарив ножем ОСОБА_3. Той викликав «швидку».

Потерпілий ОСОБА_3 у суді показав, що особливо нічого не пам’ятає. Пам’ятає лише те, що 03.04.2018 р. прийшов у гості до свого знайомого ОСОБА_4, у якого в гостях також був ОСОБА_1. Вони разом пили горілку на кухні. Через деякий час ОСОБА_4 вийшов. Далі він невиразно пам’ятає, що в нього з ОСОБА_1 зав’язалась сварка, яку він же й спровокував. Причину конфлікту не пам’ятає. Також він хватав якусь дровину, але що було далі також не пам’ятає. Не пам’ятає і як наносились йому тілесні ушкодження та чи наносив він тілесні ушкодження ОСОБА_1. Отямився у лікарні.

Свідок ОСОБА_4 показав, що 03.04.2018 р. до нього в гості прийшов ОСОБА_1. Вони з ним стали випивати горілку. У другій половині дня також прийшов вже випивший ОСОБА_3, з яким вони продовжили випивати на кухні. Далі, він пішов у іншу кімнату дивитись телевізор і через 30-40 хв. після цього почув як ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розмовляють на підвищених тонах. Потім до нього в кімнату прибіг ОСОБА_1 та сказав, що пирнув ножем ОСОБА_3. Обличчя у ОСОБА_1 було в крові, в нього була розсічена брова чи перенісся. ОСОБА_1 казав, що його вдарив ОСОБА_3 і був в істериці від того, що накоїв. Також ОСОБА_1 казав, що ніж викинув у піч. Він пішов подивитись і побачив в прихожій лежачого ОСОБА_3 з бурою плямою на футболці в області живота, після чого викликав «швидку». Також свідок повідомив, що обстановка на кухні не була порушена. ОСОБА_3, коли випивший дійсно може словесно чіплятись, але вбити він навряд чи когось би зміг.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, кожен окремо, у суді показали, що весною 2018 року вони працювали у складі невідкладної медичної допомоги. Їм поступив виклик про ножове поранення на вул. Шевченка в смт. Шалигине. Приїхавши на місце їх зустрів господар будинку та інший чоловік, у якого було розбите обличчя. На питання про те, що сталось, господар будинку сказав, що відбулась сварка між гостями і один ударив іншого ножем. Пройшовши у будинок, вони у прихожій побачили чоловіка із ножовим пораненням та розбитим обличчям. Слідів бійки чи безладу на кухні та у прихожій, вони не бачили.

Суд також дослідив надані стороною обвинувачення наступні письмові докази.

Протокол огляду місця події від 03.04.2018 р., в якому зафіксовані результати огляду будинку № 235 по вул. Шевченка в смт. Шалигине. Під час огляду на підлозі у коридорі були виявлені сліди крові, на стіні у кухні також зафіксовано сліди крові. На столі у кухні виявлено три чарки з характерним запахом самогону. У печі знайдено ніж, довжиною леза 13,5 см. Також вилучено хустку з речовиною бурого кольору. Дозвіл на огляд був санкціонований ухвалою слідчого судді (а.с.61-80, 83).

Протокол добровільної видачі від 03.04.2018 р. у якому зафіксовано передачу потерпілим поліції одягу, в якому він знаходився, а саме спортивних брюк та футболки зі слідами речовини бурого кольору (а.с.84).

Висновок експерта № 53 від 08.05.2018 р., яким стверджується, що потерпілому спричинені тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани лівого стегна, що має ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, та проникаюча колото-різана рана живота з ушкодженням лівої долі печінки, яке є небезпечним для життя та здоров’я в момент заподіяння і має ознаки тяжких тілесних ушкоджень. На тілі потерпілого маються не менше двох ділянок прикладання травмуючого предмету з колюче-ріжучими властивостями (а.с.85-86).

Висновки експертів № 408 від 05.05.2018 р., № 409, 410, 411 від 11.05.2018 р., згідно яких встановлено групову належність крові потерпілого ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1 та зазначено, що на вилучених у ОСОБА_1 куртці, а також на вилучених під час огляду місця події хустці, змивах з підлоги у коридорі, килимовій доріжці – знайдено сліди крові людини, походження яких можливе як від потерпілого, так і від обвинуваченого (а.с.90-92, 94-96, 98-100, 102-104).

Висновок експерта № 147 від 16.05.2018 р., відповідно до якого на футболці і брюках потерпілого виявлені колото-різані пошкодження, утворені від дії плоского колюче-ріжучого знаряддя з середньою гостротою леза (а.с.106-112).

Протокол слідчого експерименту від 06.04.2018 р., у якому зафіксовано, що ОСОБА_1 з участю захисника продемонстрував за яких обставин він заподіяв ОСОБА_3 тілесні ушкодження (а.с.119-123).

Висновок експерта № 54 від 08.05.2018 р., яким стверджується, що механізм виникнення тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого не виключає можливості його утворення за обставин вказаних та продемонстрованих обвинуваченим під час слідчого експерименту (а.с.87-88).

Висновок лікаря від 03.04.2018 р., відповідно до якого обвинувачений у цей день на час огляду лікарем знаходився у стані алкогольного сп’яніння (а.с.145).

Висновок експерта № 234 від 07.05.2018 р., згідно якого ОСОБА_1 на момент вчинення інкримінованого йому злочину, і на даний час, не виявляв і не виявляє ознак тимчасово хворобливого розладу психіки та міг і може усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с.113-193).

Фотознімок ОСОБА_1 зроблений слідчим 04.04.2018 р. на якому зображено обвинуваченого з тілесними ушкодженнями на обличчі (а.с.162).

Стороною захисту не висувалося претензій до жодного з перелічених вище доказів ні на одному з етапів розгляду справи. Відтак у суду немає підстав для визнання цих доказів недопустимими.

Аналіз цих доказів вказує на те, що факт нанесення ОСОБА_1 двох ударів ножем у стегно та груди потерпілого під час сварки між ними, є достовірно встановленим. Зокрема, про це свідчать дані огляду місця події, віднайдене знаряддя злочину, висновки судово-медичних та криміналістичних експертиз, а також покази допитаних по справі потерпілого та свідків.

Крім того, вказану обставину підтверджує і сам обвинувачений. Проте версія сторони обвинувачення та версія сторони захисту щодо обставин завдання цих тілесних ушкоджень відрізняється. Так, сторона обвинувачення наполягала на тому, що ОСОБА_1 навмисно наніс удар ножем у груди потерпілого, тоді як ОСОБА_1 не заперечував цього, але стверджував, що це сталося внаслідок захисту від посягання на нього самого потерпілого.

З об’єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України характеризується діянням у вигляді посягання на здоров’я іншої людини, наслідком у вигляді тяжкого тілесного ушкодження та причинним зв’язком між вказаними діянням та наслідком, а з суб’єктивної сторони – умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.

Такі самі ознаки об’єктивної та суб’єктивної сторони характерні і для умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (стаття 124 КК). Проте, обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони цього злочину, є мотив діяння – захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.

Згідно із ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК України).

Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.

Аналізуючи докази у цій справі суд доходить до висновку, що обвинувачений не зазнавав суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого, яке створювало реальну загрозу заподіяння шкоди його здоров’ю.

Зокрема, що і обвинувачений, що потерпілий разом вживали спиртні напої і обидва знаходились у стані алкогольного сп’яніння. В подальшому між ними виникла сварка. Виходячи із показів обвинуваченого, під час сварки потерпілий дерев’яним поліном декілька разів вдарив обвинуваченого в область голови. Об’єктивно висновком експерта не було підтверджено будь-яких тілесних ушкоджень у обвинуваченого. Але якщо такі і були, то з фотознімку вбачається, що вони не могли мати та об’єктивно не мали якихось наслідків, щоб свідчили про реальну загрозу для здоров’я чи життя обвинуваченого з боку потерпілого.

Крім того, конфлікт між потерпілим і обвинуваченим тривав незначний час і останній не був позбавлений можливості відійти від потерпілого або ж покликати на допомогу ОСОБА_4 для того, щоб уникнути конфліктної ситуації, а замість цього він наніс удар ножем у ногу потерпілого, а коли той вже похилився, він вдарив його ще раз ножем у живіт.

Наведені обставини свідчать, що мотивом дій обвинуваченого були особисті неприязні стосунки, які виникли під час сварки, а не захист від суспільно-небезпечного посягання.

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведеною, а його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання за скоєний злочин, суд приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_1 злочину. Зокрема суд враховує, що обвинувачений на ґрунті пияцтва вчинив тяжкий злочин. В ході вчинення цього злочину, він використав ніж, яким цілеспрямовано заподіяв потерпілому серйозні тілесні ушкодження. ОСОБА_1 раніше судимий, за місцем проживання характеризується негативно, не має власної сім’ї, не працює, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а згідно досудової доповіді органу пробації має високий ризик вчинення повторних злочинів та дуже високий рівень небезпеки для суспільства у зв’язку з чим орган пробації вважає можливим виправлення обвинуваченого лише в умовах ізоляції.

Підсумовуючи наведене, з урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків, даних про особу обвинуваченого, з метою захисту прав і законних інтересів особистості, суспільства і держави, з урахуванням вимог справедливості і цілей правосуддя, суд приходить до висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання і вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства, з призначенням йому покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.

Суд визнає обґрунтованим заявлений прокурором цивільний позов, оскільки відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину.

За змістом ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речового доказу вирішується судом тільки тоді, коли ці докази були надані суду. Оскільки під час судового провадження встановлено, що будь-які речові докази власне суду не передавались, так як і не передавалась відповідна розписка чи квитанція про їх зберігання, суд позбавлений можливості вирішити питання про їх долю.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого слід залишити попередній до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і призначити йому покарання за цим законом у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років.

Строк покарання обчислювати з 04.04.2018 р.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний – тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь фінансового управління Глухівської міської ради (рахунок № 31419544700007, одержувач – місцевий бюджет м. Глухів Сумської області, код доходів 24060300, банк одержувача – ГУДКСУ у Сумській області, код 37437431, МФО 837013) 3137,60 грн. витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3

Вирок суду може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Сумської області через Глухівський міськрайонний суд і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя А.О. Колодяжний