Решение № 74780042, 07.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.06.2018Справа № 910/4056/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова

компанія»

про стягнення 7.413,47 грн.

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

03.04.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення виплаченого страхового відшкодування в сумі 7.413,47 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів Серія АМ № 106938 від 07.04.2016 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Nissan Leaf, державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Fiat Grande Punto, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АЕ/7043558), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 відкрито провадження у справі № 910/4056/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 05.04.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103045737970 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 05.04.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 05.04.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 11.04.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103045737970, а отже відповідач мав подати відзив до 26.04.2018 включно.

Відповідачем 26.04.2018 до відділу діловодства суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог повністю та зазначає, що у відповідача існує обов'язок відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Положеннями пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майну України № 142/5/2092 від 24.11.2003, передбачено, що значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісного транспортного засобу, крім виробництва країн СНД, строк експлуатації яких не перевищує 7 років. Водночас, згідно пункту 7.39 Методики встановлено винятки щодо використання вимог пункту 7.38 Методики, згідно яких: коефіцієнт фізичного зносу, застосовується зокрема, якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 (таксі). В даному випадку пошкоджений автомобіль Nissan Leaf, державний номер НОМЕР_1 використовувався у вигляді таксі та надавав послуги з перевезення пасажирів та їх багажу в індивідуальному порядку, отже визначення й застосування коефіцієнту фізичного зносу (Ез) до розміру страхової виплати є обов'язковим. Аварійним комісаром відповідача виконано дослідження по визначенню коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ Nissan Leaf, державний номер НОМЕР_1, який складає 65%, а вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 7.173,62грн. Відповідач зазначає, що полісом АЕ/7043558 встановлена франшиза в розмір 500,00 грн., у зв'язку з чим розмір страхового відшкодування становить 6.673,62 грн., які сплачено відповідачем позивачу. З огляду на викладене, відповідач вважає, що свої зобов'язання ним виконано в повному обсязі, а позивачем необґрунтовано заявлено позовні вимоги у завищеному розмірі - 7.413,47 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 30.09.2017 у справі № 752/14966/16-п вбачається, що ОСОБА_1 12.09.2016 приблизно о 15 годині 30 хвилин керуючи транспортним засобом Fiat Grande Punto, державний номер НОМЕР_2 в м. Києві по вул. Саксаганського, 31/77 (перехрестя вулиці Антоновича), перебудовуючись, не переконався, що це буде безпечно, в результаті чого спричинив зіткнення з транспортним засобом Nissan Leaf, державний номер НОМЕР_1, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Даною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним за вчинене правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.

Автомобіль марки Nissan Leaf, державний номер НОМЕР_1 застрахований ТОВ «Дробак Анлімітед КО» (страхувальник) у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (страховик) на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів Серія АМ № 106938 від 07.04.2016.

Відповідно до звіту № 2973/16 від 26.09.2016 матеріальний збиток завданий внаслідок пошкодження автомобіля Nissan Leaf, державний номер НОМЕР_1, складає 7.922,38 грн.

Згідно виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон» рахунку № ІВР0001572 від 29.09.2016 вартість ремонтних робіт Nissan Leaf, державний номер НОМЕР_1 становить 7.413,47 грн.

На підставі договору добровільного страхування позивачем було складено страховий акт № UA2016091200038/L07/04 від 03.11.2016, а також розраховано суму страхового відшкодування.

Вказаним страховим актом позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 7.413,47 грн.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Матеріали справи свідчать, що кошти в розмірі 7.413,47 грн. були перераховані позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон» згідно платіжного доручення № 47471 від 03.11.2016.

Згідно матеріалів справи цивільна відповідальність транспортного засобу Fiat Grande Punto, державний номер НОМЕР_2 відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7043558 застрахована у Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія».

Відповідно до умов договору (полісу) № АЕ/7043558 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 50.000 грн.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 7.413,47 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Fiat Grande Punto, державний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7043558, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Якщо дії третьої особи, якими страхувальнику спричинені збитки, є страховим випадком, то у такого потерпілого (страхувальника за договором страхування) є дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди; за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. Право вибору належить самому потерпілому.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала транспортного засобу Fiat Grande Punto, державний номер НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

В матеріалах справи наявна вимога № 1029-04/17 від 24.04.2017 на виплату страхового відшкодування в сумі 7.413,47 грн. Дана вимога отримана відповідачем згідно поштового повідомлення про вручення відправлення 03.05.2017.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідач отримавши вимогу позивача у визначений строк не виплатив суму страхового відшкодування та не надав відповіді.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Положеннями пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майну України № 142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика), передбачено, що значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких що не перевищує:

5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових КТЗ;

3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів;

5 років - для мототехніки.

Згідно з п. 7.39. Методики винятком стосовно використання зазначених вимог є:

а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний);

б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації;

в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4, зокрема автомобіль легковий, експлуатувався в режимі таксі, що передбачає надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.

Додатковою угодою № 01 від 07.04.2016 до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів Серія АМ № 106938 від 07.04.2016 сторони погодились, що застрахований на умовах договору транспортний засіб (Nissan Leaf, державний номер НОМЕР_1) використовується страхувальником в якості ТАКСІ.

Отже, в даному випадку пошкоджений автомобіль Nissan Leaf, державний номер НОМЕР_1 використовувався у вигляді таксі та надавав послуги з перевезення пасажирів та їх багажу в індивідуальному порядку, отже визначення й застосування коефіцієнту фізичного зносу (Ез) до розміру страхової виплати є обов'язковим.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку аварійного комісара коефіцієнт фізичного зносу складових до КТЗ Nissan Leaf, державний номер НОМЕР_1 складає 0,65.

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування до страхового акту № UA2016091200038/L07/04 від 03.11.2016 вартість страхового відшкодування в сумі 7.413,47 грн. включає: 4.704,48 грн. - виконані роботи, 2.708,99 грн. - використані матеріали, 0,00 грн. - франшизи. При цьому коефіцієнт зносу транспортного засобу (Ез) визначено - 0,0%.

Отже, вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту зносу становить 7.413,47 грн. (1-0,65) = 7.173,62 грн.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Статтею 11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Згідно до п.п. 2.1.2. п. 2.1. Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Положення) страховики - члени МТСБУ в обов'язковому порядку здійснюють збір та постачання до бази даних МТСБУ такої інформації за формою, встановленою додатком 1 до цього Положення, зокрема відомості про укладені та достроково припинені внутрішні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п.п. 17.2. ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом суворого обліку, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання, обліку якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Згідно до п.п. 2.1.3, 2.1.4 Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, при укладанні внутрішнього договору страхування страховик зобов'язаний дотримуватися такого, зокрема, посвідчувати факт укладання внутрішнього договору страхування шляхом надання поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зразок якого затверджено Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, у паперовій формі або шляхом надсилання візуальної форми страхового поліса з відображенням даних електронними засобами у формі, придатній для сприйняття його змісту людиною та відтворення на папері; заповнювати поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до порядку заповнення поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який встановлюється МТСБУ.

Відповідно до п.п. 55.1. ст. 55 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з метою організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням створюється єдина централізована база даних, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників.

Враховуючи вищезазначені норми, обов'язок щодо реєстрації полісу, заповнення бланку покладається на страховика, тобто на Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія».

З наявної в матеріалах справи копії полісу № АЕ/7043558, виданого Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» вбачається, що в рядку 5. «Розмір франшизи, грн.» розмір франшизи не встановлений, а отже не відповідають дійсності твердження відповідача про те, що даним полісом встановлена франшиза в розмірі 500,00 грн.

Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Оскільки умовами полісу № АЕ/7043558 розмір франшизи не встановлено, тому страхове відшкодування не підлягає зменшенню.

Суд дійшов висновку, що Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», виходячи із вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, зобов'язаний був відшкодувати позивачу страхове відшкодування у розмірі 7.173,62 грн.

Відповідачем подано копії платіжних доручень № 16028 від 16.04.2018 на суму 1.000,00 грн., № 16047 від 17.04.2018 на суму 1.000,00 грн., № 16090 від 18.04.2018 на суму 1.000,00 грн., № 16101 від 19.04.2018 на суму 1.000,00 грн., № 16138 від 20.04.2018 на суму 1.673,62 грн., що свідчать про перерахування відповідачем позивачу страхового відшкодування в загальному розмірі 6.673,62 грн.

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Надані докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення страхового відшкодування в розмірі 6.673,62 грн., що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою закриття провадження у справі в цій частині.

З огляду на те, що відповідач частково сплатив суму страхового відшкодування в сумі 6.673,62 грн. то сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 500,00 грн. (7.173,62 грн. - 6.673,62 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В позові в частині стягнення 239,85 грн. не врахованого позивачем при здійсненні розрахунку розміру вартості матеріального збитку коефіцієнту фізичного зносу слід відмовити, оскільки в силу Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» він не відшкодовується.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При розподілі судового збору судом прийнято до уваги той факт, що відповідач сплатив частково суму основного боргу після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 231, 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 6.673,62 грн. страхового відшкодування закрити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), 40, код ЄДРПОУ 20782312) 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. страхового відшкодування, 1.704 (одна тисяча сімсот чотири) грн. 99 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова