Постановление суда № 74757455, 13.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

13 червня 2018 року м. Київ № 826/17523/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про залишення позову без розгляду, у адміністративній справі

за позовом Державної екологічної інспекції в м. Києві

до Приватного акціонерного товариства "Фанплит",

про тимчасове зупинення діяльності,

(у судовому засіданні 13.06.2018, відповідно до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, проголошено вступну та резолютивну частини ухвали),

В С Т А Н О В И В:

Державна екологічна інспекція в м. Києві звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Фанплит" про тимчасове зупинення діяльності ПАТ "Фанплит", що здійснюється з порушенням умов та вимог дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та без висновку щодо оцінки впливу на навколишнє середовище до їх усунення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.01.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено до судового розгляду.

12 лютого 2018 року через канцелярію до суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, в якому останній просить суд застосувати до позовних вимог Державної екологічної інспекції у м. Києві строки давності та залишити позов у справі № 826/17523/17 без розгляду. В обґрунтування клопотання заявник відмітив, що підставою до вимоги позивача, як зазначається у позовній заяві, виступають результати перевірки, проведеної з 17 жовтня 2016 року до 25 жовтня 2016 року, на підставі якої складено акт № 05/117а. Надалі, як зазначається самим позивачем, ним двічі проводилися позапланові перевірки (у період з 11 квітня 2017 року до 21 квітня 2017 року (акт № 05/117а) та з 01 листопада 2017 року до 10 листопада 2017 року (акт № 05/363 а), однак предметом зазначених позапланових перевірок виступало з'ясування питань, чи усунуто відповідачем порушення, виявлені в ході первісної перевірки, проведеної з 17 жовтня 2016 року до 25 жовтня 2016 року (акт № 05/117а). За таких обставин відповідач вважає, що підстави звернення до адміністративного суду виникли в Державної екологічної інспекції у місті Києві з дати наступної за днем складення акту перевірки № 05/117а, тобто 26 жовтня 2016 року. Також відповідач вказує, що поважні причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду відсутні. У той же час, намагання позивача шляхом складання якихось додаткових беззмістовних актів обійти пропуск ним строку позовної давності, розцінюється відповідачем як заборонений КАС України елемент зловживання правом.

У судовому засіданні 13.06.2018 суд поставив на обговорення питання щодо залишення позову без розгляду.

Представник позивача надав пояснення щодо клопотання, з аргументами відповідача не погодився.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача просив клопотання задовольнити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд зазначає наступне.

Підставами заявленого позову є, по-перше, здійснення відповідачем господарської діяльності з порушенням умов Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 8036600000-004 виданий 15.08.2013, а також, здійснення останнім викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря з перевищенням затверджених граничнодопустимих меж, тобто з порушенням вимог природоохоронного законодавства, а зокрема: ст.ст. 10, 11, 12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та Наказу № 7 від 10.02.1995 Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України «Про затвердження інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві. По-друге, не розроблення відповідачем оцінки впливу на навколишнє природне середовище та не отримання ним висновку державної екологічної експертизи на монтаж лінії подачі деревної тріски до термомасляної установки «Конус Кесселя» для нагрівання термомасла для календарного пресу та парафіну, що є частиною виробничого процесу та відноситься до п. 14 Переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 808 від 28.08.2013. При обґрунтуванні підстав позову має місце посилання позивачем на акти №№: 05/759а, 05/117а та 05/363а, що є обставинами позову, які, при цьому ж, є одночасно невід’ємними елементами його підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є верховенство права.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов’язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред’являється особі.

Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6§ 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв’язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Згідно з ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, виходячи з норм Конституції України, а також з норм Міжнародного права, з урахуванням підстав заявленого позову в їх сукупності, приймаючи до уваги, що складання позивачем актів №№: 05/759а, 05/117а та 05/363а пов’язано із здійсненням останнім повноважень згідно чинного законодавства України, зважаючи, що відповідні акти є чинними, що, на думку суду, не вказує, по суті, про елемент зловживання позивачем процесуальними правом в контексті викладених відповідачем в клопотанні обставин, суд приходить до висновку, що залишення позовних вимог позивача без розгляду унеможливить доступ останнього до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

За викладеного, судом відхиляється відповідне клопотання відповідача.

Керуючись ст.ст. 122, 241-243, 248 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду Приватного акціонерного товариства "Фанплит" відмовити.

Ухвала, відповідно до ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 18.06.2018.

Суддя К.С. Пащенко