Постановление суда № 74716807, 15.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову в задоволенні заяви про перегляд

судового рішення за нововиявленими обставинами

15 червня 2018 року м. Київ № 826/15678/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів : головуючого Арсірія Р.О., суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П., розглянувши в письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна група» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2013 по справі № 826/15678/13-а у справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" до третя особаМіністерства культури України Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стрітенський 3/15»про скасування постанови №02 від 23.08.2013 В С Т А Н О В И В:

04.04.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2013 по справі № 826/15678/13-а.

Судом викликано сторін та третю особу в судове засідання на 13.07.2016 о 13:00 год. задля розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2013 по справі № 826/15678/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2016 заяву залишено без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" - задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.09.2016 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2016 прийнято до розгляду справу № 826/15678/13-а та призначено судове засідання.

Представник позивача просив суд здійснювати розгляд заяви про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2013 в порядку письмового провадження, про що подав відповідну заяву.

Представники відповідача та третьої особи заперечували щодо задоволення вказаної заяви та просили суд залишити заяву представника позивача про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2013 по справі № 826/15678/13-а без задоволення.

Враховуючи неприбуття у судове засідання 12.04.2017 представника позивача, відповідно до ч. 2 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), в редакції станом на 12.04.2017, не перешкоджає розгляду заяви про перегляд і перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, судом прийнято рішення про подальший розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд не погоджується із доводами заявника щодо наявності підстав для задоволення заяви про перегляд, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Тобто, з вище викладених норм вбачається, що судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення конкретної справи; юридичний акт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу, оскільки, якби нововиявлена обставина була відома суду під час постановлення судового рішення, вона б обов'язково вплинула на остаточні висновки суду.

Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.

Обставини, що виникли чи змінилися після прийняття судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Істотність обставини означає те, що якби суд її міг врахувати при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення. Ознаку «не були і не могли бути відомі особи» потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов.

Тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.

В ході розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, судом встановлено, що, як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник посилається на те, що з листа Міністерства культури України від 17.03.2016 № 796/10/13-16 позивач дізнався про існування наказу Міністерства культури і мистецтв України від 24.05.2005 № 329 (затверджений в Міністерстві юстиції України від 09.06.2005 за № 647/10927, яким затверджено форми дозволу на проведення археологічних розвідок, розкопок, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою та дозволу на проведення земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" від 18.02.2016 № 1802/2 звернулося до Мінкультури з питанням чи була встановлена типова форма дозволу на проведення робіт на пам'ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів в період з 2006 по 2014 роки. Також, яким чином до 2014 року оформлювався дозвіл на проведення робітна пам'ятках національного значення, їхніх територіях на в зонах охорони, охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів.

Мінкультури листом від 17.03.2016 № 796/10/13-16 повідомило, що дозвіл на проведення земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць за запитуваній у листі 18.02.2016 № 1802/2 період оформлюється наказом Міністерства культури і мистецтв України від 24.05.2005 № 329 (затверджений в Міністерстві юстиції України від 09.06.2005 за № 647/10927).

Форма дозволу на проведення інших робіт на пам'ятках національного значення не затверджена. Такий дозвіл оформлюється письмово у вигляді листа Міністерства культури України.

В свою чергу, наказ Міністерства культури і мистецтв України від 24.05.2005 № 329 (затверджений в Міністерстві юстиції України від 09.06.2005 за № 647/10927), офіційно оприлюднений в Офіційному віснику України 01.07.2005 та розміщений у вільному обігу на офіційному сайті Верховної Ради України http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0647-05.

Отже, позивач під час розгляду справи № 826/15678/13-а міг знати про існування вказаного наказу.

Доводи позивача про те, що погодження є тотожне отриманню дозволу компетентного органу охорони культурної спадщини спростовується положеннями Закону України "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", в якому чітко встановлено, що компетентним органом на підставі Закону України "Про охорону культурної спадщини" видається дозвіл на проведення робіт на пам'ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів.

Відтак, суд приходить до висновку, що заявник не навів жодної істотної обставини, на підставі якої постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2013 по справі №826/15678/13-а мала б переглядатися, а обставини, наведені ним у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не є нововиявленими в розумінні КАС України.

Також суд зазначає, що згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст.6 § 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.

Новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження, сам по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій він використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі ст. 6 Конвенції.

Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata…, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи (рішення у справі «Правєдная проти Росії», №. 69529/01; у справі «Рябих проти Росії», № 52854/99, п.52; у справі «Брумареску проти Румунії», № 28342/95, п. 61).

Тому, суд додатково зазначає, що в контексті п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України підставою для перегляду судового рішення можуть слугувати лише ті фактичні обставини, які мали істотне значення і які об'єктивно існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі усім особам, які брали участь у справі та суду. Ініціювання перегляду судового рішення лише з метою нового слухання і вирішення справи суперечить принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права.

Згідно п. 4 ст. 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

З огляду на викладене суд зазначає, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою, наведені в ній обставини не є нововиявленими в розумінні положень ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2013 у суду відсутні, а заява задоволенню не підлягає.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 241-243, 248, 256, 368, 369 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2013 в адміністративній справі №826/15678/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" до Міністерства культури України, третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стрітенський про скасування постанови - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2013 в адміністративній справі №826/15678/13-а - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду у випадку, передбаченому п.5 ч. 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Р.О. Арсірій

Судді В.А. Кузьменко

О.П. Огурцов