№ 7470621, 15.07.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 2.26

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2009 року Справа №2а-20673/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чернявської Т.І.,

при секретарі судового засідання Ігнатович О.А.,

за участю сторін:

від позивача провідний юрисконсульт департаменту правової роботи

Павлюченко І.В. (довіреність від 01.01.2009 № 9)

від відповідача помічник прокурора м. Луганська

Петрова Г.В. (довіреність від 13.07.2009 №06/116 вих)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання»

до прокурора м. Луганська Рєдіна І.О.

про визнання протиправним та скасування припису прокурора

від 09 лютого 2009 року № 07/278 вих,

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до прокурора м. Луганська Рєдіна І.О. про визнання протиправним та скасування припису прокурора від 09 лютого 2009 року № 07/278 вих «Про усунення порушень Закону України «Про теплопостачання».

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що припис прокурора не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме, - нормативно-правові акти, які б містили положення про пряму заборону енергопостачальникам відключати обєкти теплопостачання від систем енергозабезпечення в опалювальний період не прийняті, а відтак механізм реалізації задекларованого у ст. 6 Закону України від 02 червня 2005 року № 2633-IV «Про теплопостачання» принципу щодо заборони відключення в опалювальний період обєктів теплопостачання від систем енерго-, газо-, водопостачання як обєктів життєзабезпечення та стратегічного призначення відсутній. Право енергопостачальника за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу передбачено ч. 2 ст. 24 Закону України від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР «Про електроенергетику». Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2001 року № 133-р «Про систему заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для розвитку електроенергетичної галузі» заборонено міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям втручатися в діяльність енергопостачальних компаній, повязану з відключенням від джерел енергопостачання споживачів, які мають заборгованість з оплати електричної енергії. Крім цього, заначив в позовній заяві позивач, припис прокурора не відповідає вимогам ст. 22 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру», оскільки дії позивача з відключення ЛМКП «Луганськтеплокомуненерго» від електропостачання відповідають закону, і винесений з порушенням вимог до змісту цього акта прокурорського реагування, встановлених ст. 25 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру», оскільки в приписі не зазначено, які саме повинен вжити директор товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» «вичерпні заходи» до усунення порушень вимог Закону України від 02 червня 2005 року № 2633-IV «Про теплопостачання».

Відповідач позовні вимоги не визнав, про що подав суду заперечення проти позову від 13.07.2009 № 06/123 вих. В запереченнях проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю за необґрунтованістю. Зокрема, в обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що, на думку прокурора, всі питання, що виникли між товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» та ЛМКП «Луганськтеплокомуненерго», повинні вирішуватися у відповідності із ст. 12 ГПК України в судовому порядку, у звязку з чим товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» не має права проводити відключення котельних ЛМКП «Луганськтеплокомуненерго» від електропостачання, оскільки відключення зазначених обєктів може призвести до порушення прав споживачів, які здійснюють своєчасний та й повному обсязі розрахунок за житлово-комунальні послуги. У даному випадку прокурор діяв у межах наданих йому повноважень. Припис підписаний уповноваженою особою і відповідає вимогам чинного законодавства по формі та змісту (арк. справи 42-43).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, надав заперечення, аналогічні викладеним в заперченнях проти позову від 13.07.2009 № 06/123 вих.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Повноваження органів прокуратури визначені Законом України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру».

Статтею 1 цього Закону передбачено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

У відповідності із ст. 19 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам, додержання законів, що стосуються економічних відносин. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Тобто, відповідач у спірних правовідносинах є субєктом владних повноважень, на якого Конституцією та Законами України покладені обовязки щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів.

Повноваження прокурора щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів передбачені ст. 20 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» . При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції має право, у тому числі, давати приписи про усунення очевидних порушень закону.

Згідно із ст. 22 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.

Таким чином, припис прокурора про усунення порушень норм діючого законодавства, що оспорюється позивачем, може бути предметом розгляду в суді в порядку ст. 17 КАС України.

Згідно із ст. 25 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» в приписі прокурора обов'язково зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення.

Суд погоджєується з доводами позовної заяви про невідповідність припису прокурора м. Луганська від 09 лютого 2009 року № 07/278 вих «Про усунення порушень Закону України «Про теплопостачання» вимогам ст. 25 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру», оскільки в порушення зазначеної норми в оскаржуваному приписі не зазначено, що конкретно має вжити директор товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» з метою усунення порушень вимог Закону України від 02 червня 2005 року № 2633-IV «Про теплопостачання», а зазначено абстракте положення «вжити вичерпних заходів».

Відповідно ч. 2 ст. 24 Закону України від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР «Про електроенергетику» енергопостачальники мають право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу.

Згідно із Порядком обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 року № 93, енергопостачальники, електропередавальні організації або Держенергонагляд не пізніше ніж за 3 робочих дні до дати обмеження або припинення електропостачання відповідно до своїх функціональних обов'язків надсилають споживачам письмове попередження, в якому зазначаються підстава, дата і час, з якого буде запроваджено обмеження або припинення електропостачання.

Таким чином, дії товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» щодо направлення ЛМКП « Луганськтеплокомуненерго » письмового попередження від 02.02.2009 №2439 про повне припинення електропостачання відповідють вимогам чинного законодавства та умовам п. 6.1.4 укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії від 01.03.2005 № 313 (арк. справи 28-34).

Відключення котельних ЛМКП « Луганськтеплокомуненерго » від електроенергії, що було б порушенням ст. 6 Закону України від 02 червня 2005 року № 2633-IV «Про теплопостачання», товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» не проводилось. Тобто, позивачем не було порушено ст. 6 Закону України від 02 червня 2005 року № 2633-IV «Про теплопостачання».

У звязку з відсутністю порушення закону зі сторони товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання», у прокурора м. Луганська не було правових підстав для винесення оскаржуваного припису.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2001 року № 133-р «Про систему заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для розвитку електроенергетичної галузі», яким Кабінет Міністрів України підтвердив, що в енергопостачальних компаній відсутні обмеження права відключення від джерел енергопостачання споживачів, які мають заборгованість з оплати електричної енергії, а тому вони мають право припиняти постачання електричної енергії усім споживачам, які своєчасно не розраховуються за спожиту електроенергію, в обгрунтування права на відключення ЛМКП « Луганськтеплокомуненерго » від електропостачання, судом визнаються безпідставними та необґрунтованими, оскільки вказаний нормативно-правовий акт носить підзаконний характер і суперечить ст. 6 Закону України від 02 червня 2005 року № 2633-IV «Про теплопостачання».

Також суд зазначає, що дії прокурора по внесенню припису не можна вважати втручанням у господарську діяльність позивача, тому що вносячи припис, прокурор виконує покладену на нього державою функцію прокурорського нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв в межах наданих йому законом повноважень, але не довів суду правомірність своїх дій та рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 15 липня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис прокурора м. Луганська від 09 лютого 2009 року № 07/278 вих «Про усунення порушень Закону України «Про теплопостачання».

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» (ідентифікаційний код 31443937, місцезнаходження: м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35-А) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 20 липня 2009 року.

Суддя Т.І. Чернявська