Постановление суда № 74697357, 25.12.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9422/14 Справа № 191/1803/14 Головуючий у 1 й інстанції - Бондаренко Г. В. Доповідач - Колодяжна Н.Є.

Категорія 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Колодяжної Н. Є.

суддів - Баранніка О.П., Лисичної Н.М.

при секретарі - Надтока А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за поданням ВДВС Синельниківського МУЮ про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання боргових зобов'язань, -

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі відділ державної виконавчої служби Синельниківського МУЮ просить скасувати ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2014 року, посилаючись на її необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з того, що ВДВС не надано доказів, що боржник проживає та зареєстрований за вказаною адресою, відсутній акт державного виконавця про вихід на місце проживання боржника, відсутні докази про виклик боржника до ВДВС та їх отримання, відсутні докази того, що вживались заходи щодо розшуку боржника, що боржник постійно виїжджає за межі України, існування у нього такої можливості та взагалі отримання ним закордонного паспорту.

Апеляційний суд вивчивши матеріали справи вважає скаргу необґрунтованою, а ухвалу законною, такою, що відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.

У поданні державний виконавець вказує, що боржник ОСОБА_2 має невиконані зобов'язання, покладені на неї судовим рішенням, що є підставою для обмеження її у праві виїзду за кордон, в зв'язку з чим, просить суд керуючись ст. 377-1 ЦПК України, ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" та на підставі ст. 6 Закону України "Про порядок в'їзду в Україну та виїзду з України громадян України" обмежити боржника у праві виїзду за межі України до моменту фактичного виконання своїх зобов'язань.

Згідно ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Вжиття забезпечувального заходу у вигляді обмеження боржника на пересування може бути застосоване судом виключно за наявності вагомих підстав вважати, що за умови його невжиття рішення суду залишиться невиконаним, зокрема, за наявності доказів того, що боржник буде переховуватись за межами України.

В обґрунтування подання на підтвердження ухилення боржника від виконання судового рішення, державний виконавець зазначив, що боржник викликався до відділу ДВС, але заходи щодо відшкодування заборгованості не вживає, що на думку державного виконавця свідчить про те, що боржник ухиляється від сплати боргу, існує можливість виїзду боржника за наявності невиконаних зобов'язань покладених рішенням суду, за межі України.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів належного сповіщення боржника про відкриття виконавчого провадження, а також доказів, які б свідчили про те, що боржник вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, що він ухилявся від виконання своїх боргових зобов'язань або безпідставно не з'являвся на виклики державного виконавця, які він отримував.

Факт відсутності інформації про отримання боржником пенсії, перебування на обліку у центрі зайнятості, не може свідчити про умисне ухилення від виконання рішення суду.

Враховуючи зазначені обставини та відсутність доказів, які б свідчили про факти умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав, передбачених діючим законодавством, для задоволення подання державного виконавця, оскільки право ВДВС на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань

Доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали суду, порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути взяті до уваги, оскільки зазначені доводи не спростовують висновки суду про відсутність підстав для обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні даного питання дотримався вимог процесуального закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.

Керуючись ст. 307, п. 1 ч. 1 ст.312 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції - відхилити.

Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.Є. Колодяжна

Судді: О.П. Бараннік

Н.М. Лисична