№ 7467723, 29.10.2008, Київський районний суд м. Донецька

2а-153/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2008 року м.Донецьк

Київський районний суд м. Донецька в складі

Головуючого судді- ОСОБА_1,

при секретарі - С І. БАТУРКІНОЙ,

за участю позивача - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Київського районного суду м. Донецька

справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального

захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про стягнення

недоотриманих грошових виплат у вигляді разової грошової допомоги за 2004-2008

роки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення разової грошової допомоги за 2007 рік встановленої Законом України «Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту», мотивуючи тим, що він є пенсіонером МВС, інвалідом війни III групи, тому за Законом України «Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту» має право на соціальний захист з боку держави, отримання разової щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі сім мінімальних пенсій за віком. Однак відповідачем була здійснена виплата допомоги, яка значно нижче ніж розміру, передбаченого законом. Тому він звернувся о суду за захистом порушених прав і просив суд зобов»язати відповідача вчинити дії пов»язані з нарахуванням виплат у відповідності до закону.

В ході розгляду справи в суді позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та збільшував їх розмір, остаточно він просив суд стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради на його користь недоотримані ним суми грошових виплат у вигляді разової грошової допомоги за 2004-2008 p.p. в загальній сумі 10401,57 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що він є інвалідом війни III групи, перебуває на обліку у відповідача, відповідно до cт. 13 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому щорічно до 5 травня повинна виплачуватись разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, але управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради цей закон не виконує , посилаючись на Закони України «Про державний бюджет » на відповідні роки з 2004 по 2008 включно. Разом з тим, Конституційний суд України своїми рішеннями від 17.03.04 p., 01.12.04 p. , 09.07.07 р. та 27.05.08 p. визнав вказані норми законів неконституційними. Фактично ж ним було отримано за 2004 рік -130 грн., за 2005 p.- 270 грн., за 2006 рік - 270 грн., за 2007 p.- 300 грн., за 2008 р.-350 грн., хоча він мав отримати за законом грошову суму, яка значно перевищує розмір отриманої ним допомоги. За вказані роки загальна сума недоплати соціальної допомоги загалом становить 10401,57 грн., цю суму він просив стягнути з відповідача на свою користь, задовольнивши його позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, а відповідач надав суду заяву про розгляд даної справи без його участі, про час і місце розгляду справи він був повідомлений належним чином. При таких обставинах, суд вважає, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду даної справи.

Вислухав пояснення позивача у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.

Як встановлено судом і таке підтверджується матеріалами справи - позивач є інвалідом війни III групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни \а.с.18\, перебуває на обліку Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради і має статус інваліда війни III групи, у зв»язку з чим фактично отримав щорічну разову грошову допомогу у наступних розмірах: за 2004 р.-130 грн., за 2005 p.- 270 гри., за 2006 р.-270 грн., за 2007 p.- 300 грн. і за 2008 p.- 350 грн. \ а.с. 49, 104, 113\, при цьому відповідач, здійснюючи такі виплати, керувався положеннями Законів України « Про державний бюджет України» на відповідні роки. Ці обставини визнані сторонами у справі, тобто між ними не має розбіжностей щодо встановлених судом обставин, а у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання і сторони не наполягають на їх доказуванні, тому у відповідності до положень ч.3 cт. 72 КАС України наведені вище обставини доказуванню не підлягають, визнаються судом достовірними та приймаються до уваги.

Разом з тим, в своїх письмових поясненнях і запереченнях проти позову, наданих суду відповідач посилався на те, що при виплаті вказаних вище сум позивачу він діяв в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, при цьому підстав для виплат грошових сум у тих розмірах, на які посилається позивач не було.

Відповідно до cт. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією так і Законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення , сприяння формуванню в суспільстві шановливого ставлення до них визначає Закон України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до cт. 13 Закону України № 3551-XIІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ), інвалідам війни 3 групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. У звяязку зі внесенням змін від 28.12.07 р. статтю 13 цього закону частину п»яту викладено у такій редакції: щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень встановлених законом про державний бюджет України.

Статтею 17-1 Закону України № 3551-ХІІ передбачено, що щорічна виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених cт.cт. 12-16 цього Закону, здійснюється органами праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача ) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач є органом владних повноважень на якого чинним законодавством покладений обовяязок по здійсненню виплат, передбачений Законом № 3551-ХІІ, у тому числі й разової грошової допомоги.

Проаналізувавши виниклі правовідносини, встановлені судом обставини у їх сукупності, суд не може прийняти до уваги доводи відповідача щодо правомірності застосування у 2004 році та 2007, 2008 роках розміру виплат , здійснених на користь позивача з посиланням на положення Законів України «Про бюджет України» на відповідні роки, а також на cт. 13 Закону України № 3551-ХІІ оскільки рішеннями

Конституційного Суду України від 01.12.2004р., 09.07.2007р. та 22.05.08 р. було визнано неконституційними відповідні положення Законів про бюджети України на 2004 та 2007, та « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", тому позивачу повинно було провести за 2004, 2007,2008 роки виплати грошової допомоги у відповідності до cт. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у якості разової грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до cт. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії' чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність нарахування позивачу ОСОБА_2 щорічної грошової допомоги протягом 2004, 2007 та 2008 роках.

Вирішуючи питання про задоволення заявлених вимог, суд виходить з того, що відповідно до cт. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до принципу верховенства права та законності - суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз'яснено постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя», - судам необхідно виходити з того, що нормативно - правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови позивачу в виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, в розмірах, встановлених cт. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2004,2007,2008 роки є неправомірними.

Разом з тим, позов в частині стягнення разової грошової допомоги до 5 травня за 2005, 2006 роки задоволенню не підлягає, оскільки здійснення відповідачем виплати у 2005 та у 2006 роках здійснювалось у розмірах, передбачених Законами України «Про Державний бюджет» на відповідні роки, такі дії відповідача є правомірним тому, що вони передбачені вищезазначеними законами, що прямо встановлюють розмір щорічної грошової допомоги до 5 травня і до теперішнього часу неконституційними не визнавались, що підтверджує правомірність їх застосування при виплаті разової грошової допомоги позивачеві у вказані вище роки.

Отже, враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача має бути стягнута недоотримана сума разової грошової допомоги до 5 травня за 2004, 2007, 2008 роки у розмірі 6104, 57 грн. , виходячи з наступного розрахунку : 92,45 грн. х 7 -130 грн.= 517,15 грн; 410,06 грн. х 7 - 300грн. = 2570,42 грн.; 481 грн. х 7- 350 грн.= 3017 грн.; 517,15 грн+2570,42 +3017= 6104, 57 грн.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою , суд вважає за можливе у відповідності до cт. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2,4,8,11,17,71,72,88,158-168 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України , ст.13 . Закону України № 3551-XIІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд,

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про стягнення

недоотриманих грошових виплат у вигляді разової грошової допомоги за 2004-2008 p.p. - задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку ради, розташованого за адресою м.Донецьк, вул. Челюскінців263,МФО 834016, р\р 35214027001472, ЄДРПО 25968659 ГУДКУ у Донецькій області на користь ОСОБА_2 недоотриманий розмір разової грошової допомоги до 5 травня за 2004, 2007, 2008 роки у загальній сумі 6104 ( шість тисяч сто чотири) грн. 57 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана у 10-ти денний строк. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана у 20-ти денний строк після подачі заяви.