Постановление суда № 74609139, 11.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

11 червня 2018 року м. Київ№ 826/24511/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Чудак О.М., суддів Пащенка К.С., Шейко Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

02.11.2015 ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у місті Києві (ГТУЮ у м. Києві), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування рішення від 27.11.2014 №7855321, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артемом Миколайовичем (Дахно А.М.) про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме, квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У заяві від 10.12.2015 позивач змінила предмет позову та просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.11.2014 №17539717, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно А.М., яким право власності на нерухоме майно, а саме, квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_2;

- зобов'язати ГТУЮ у м. Києві скасувати запис №7855321 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2

В обґрунтування позову зазначила, що відповідач прийняв спірне рішення щодо реєстрації права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 в порушення вимог статей 9, 15, 17, 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV та статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 №898-IV. Так, у матеріалах реєстраційної справи, відсутній належний доказ наявності письмової вимоги про усунення порушень, надісланий іпотекодержателем іпотекодавцеві та документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2015 відкрито провадження і адміністративну справу призначено до розгляду.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2017 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

На підставі заявленого всіма учасниками справи відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) клопотання розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Так, в ході розгляду справи судом встановлено заявлені ОСОБА_1 підстави позову, взаємовідносини із третіми особами, обґрунтування порушеного права та фактичні обставини, які власне і спонукали позивача звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС України (в редакції до 15.12.2017) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким внесено зміни до КАС України та викладено його в новій редакції.

Відповідно підпунктом 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України у новій редакції врегульовано, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Аналогічні положення пункту 1 частини першої статті 157 КАС України в редакції до 15.12.2017, містяться в пункті 1 частини першої статті 238 КАС України в редакції з 15.12.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2013 між ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 надає позичальнику 63994 грн на строк до 10.09.2013.

Водночас, 10.07.2013 між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки №288330, відповідно до умов якого іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку об'єкт нерухомого майна, а саме, квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 45,50 кв.м., житловою 30,50 кв.м.). Розділом V договору іпотеки передбачено підстави та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, а також застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Крім того, 06.11.2013 між ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін до договору позики від 10.07.2013. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 надає позичальнику 143874 грн на строк до 10.12.2013.

06.11.2013 між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель) укладено договір про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 10.07.2013 приватним нотаріусом за реєстровим №3081, яким змінено суму заборгованості позивача та строк виконання зобов'язань.

27.11.2014 державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно А.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №17539717, яким право власності на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_2

При цьому, в провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває справа №757/4579/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору іпотеки від 10.07.2013.

Тобто, судом встановлено, що оскаржуваним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема, про зміну права власності спірних приміщень.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В той же час, згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №29458/04 та №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява №7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &?р;…&?є; фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Так, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. У свою чергу, публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

В той же час, згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Тому, проаналізувавши вказані норми, в контексті викладених у даній справі фактичних обставин, суд дійшов висновку, що питання, пов'язані з реєстрацією права власності на квартиру за ОСОБА_2 є похідними від вимог у приватноправовому спорі про розірвання договору іпотеки з ОСОБА_1, а тому спір, що розглядається адміністративним судом у даній справі, не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного суду від 14.03.2018 у справі №396/2550/17, від 21.03.2018 у справі №802/1792/17-а та від 17.04.2018 у справі №815/6956/15.

Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, проаналізувавши вказані обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем та третьою особою) у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартири позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України, а відтак, наявні підстави для закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 248 КАС України,

ухвалив:

Закрити провадження у справі №826/24511/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Головуючий суддя О.М. Чудак

Суддя К.С. Пащенко

Суддя Т.І. Шейко