Решение № 74565244, 07.06.2018, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

606/583/18

Рішення

Іменем України

07 червня 2018 року м. Теребовля Теребовлянський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Малярчук В.В.

при секретарі Зіньковській Н.Д.

розглянувши письмово у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Теребовля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, в якій просить визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що у с. Папірня, по вул. Ровиська, 27, Теребовлянського району Тернопільської області, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, померлої 23 квітня 2015 року, мотивуючи тим, що вона не може отримати у нотаріальній конторі свідоцтва про право власності на дане майно, а тому змушена звернутися з позовом до суду.

Позивачка в судове засідання не з’явилася, однак у позовній заяві вказала про те, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовільнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради в судове засідання не з’явився, однак подав до суду заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги визнав та проти задоволення позовних вимог не заперечував.

У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва на право власності на право особистої власності на жилий будинок, виданого виконкомом Теребовлянської районної Ради народних депутатів Тернопільської області Української РСР від 30 квітня 1991 року, цілий житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований у с. Папірня, по вул. Ровиська, 27, Теребовлянського району Тернопільської області, дійсно належав колгоспному двору, що складається з одного члена, головою якого була ОСОБА_3, яка померла 23 квітня 2015 року.

Як вбачається з довідки виданої виконкомом ОСОБА_2 сільської ради № 199 від 12 лютого 2018 року про те, що ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала одна в житловому будинку, що відноситься до колгоспного двору за адресою с. Папірня, по вул. Ровиська, 27.

Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності вказаного Закону (до 1 січня 2004 року), застосовуються норми, що діяли раніше.

Так, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про власність", майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до підпункту “а” та “б” пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності”, положення статей 17, 18 Закону України "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відповідно до частини 1 статті 120 Цивільного кодексу України (редакція 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Враховуючи вище наведене слідує, що власником домоволодіння, що на с. Папірня, по вул. Ровиська, 27, Теребовлянського району Тернопільської області, була ОСОБА_3.

Відповідно до свідоцтва про смерть, серія І-ИД № 187323 ОСОБА_3, померла 23 квітня 2015 року і на її майно, відкрилась спадщина.

Відповідно до спадкування за законом (першої черги) ст. 1261 ЦК України право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно свідоцтва про народження серії ІV-УР № 816474 ОСОБА_4 народилася 31 серпня 1961 року, її батьками записано: ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

Згідно свідоцтва про шлюб від 04 травня 1985 року ОСОБА_6 04 травня 1985 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_4, після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила своє прізвище з «Гиба» на «Галінська».

У справах приватного нотаріуса Теребовлянського районного нотаріального округу Тернопільської області ОСОБА_7 знаходиться спадкова справа № 61-2015, заведена 12 жовтня 2015 року щодо майна померлої 23 квітня 2015 року ОСОБА_3. Іншим спадкоємцем за законом є син померлої ОСОБА_8 котрий відмовся від прийняття спадщини за законом в користь ОСОБА_1, подавши нотаріусу відповідну заяву.

Відповідно до постанови виданої приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Тернопільської області ОСОБА_7 № 297/02-31 від 12 березня 2018 року було відмовлено ОСОБА_3 у вчинені нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що в Папірня, вул.. Ровиська, 27, Теребовлянського району Тернопільської області, після смерті ОСОБА_3 померлої 23 квітня 2015 року, у зв’язку з тим, що домоволодіння є колгоспним двором, складається з одного члена, головою якого була ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі викладеного, суд дійшов до переконання, що позовні вимоги слід задовільнити, визнавши за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що в с. Папірня, по вул. Ровиська, 27, Теребовлянського району Тернопільської області після смерті ОСОБА_3, яка померла 23 квітня 2015 року (свідоцтво про смерть серія 1-ИД № 187323).

Керуючись ст. 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 120, 123 ЦК Української РСР, ст. 392, 1223, 1268 ЦК України від 16 січня 2003 року, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що в с. Папірня, по вул. Ровиська, 27, Теребовлянського району Тернопільської області після смерті ОСОБА_3, яка померла 23 квітня 2015 року (свідоцтво про смерть серія 1-ИД № 187323).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Тернопільської області протягом тридцяти днів через Теребовлянський районний суд.

Розяснити учасникам справи, що інформацію щодо справи що розглядалася вони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://tr.te.court.gov.ua.

Головуючий В.В.Малярчук