Решение № 74545596, 07.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2018 року № 826/2980/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправною та скасування Постанови №1 від 07.02.2018 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив суд визнати протиправною та скасувати Постанову №1 від 07 лютого 2018 року про застосування санкцій за порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаним злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та розповсюдження зброї масового знищення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що оскаржувана постанова про застосування санкцій є протиправною, такою, що прийнята без врахування фактичних обставин справи, порушує права і законні інтереси позивача. Зокрема, за посиланням позивача, підставою для застосування санкцій до адвоката ОСОБА_1 стало порушення вимог пункту 13 частини другої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а саме ненадання на запит Міністерства юстиції України, інформації, документів, копій документів або витягів з документів, необхідних для виконання функцій з державного регулювання і нагляду за суб'єктами первинного фінансового моніторингу, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки 07 лютого 2018 року адвокат ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_1 на підставі Договору про надання правової допомоги №1-28/15 від 28 квітня 2015 року, особисто з'явився на 10:00 годину до приміщення Міністерства юстиції України та надав відповідь на запит та копії відповідних документів, необхідних для проведення перевірки.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив, посилаючись на те, що на засіданні Комісії дійсно був присутній представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який діяв відповідно до договору про надання правової допомоги від 28.04.2015 № 1-28/15, який повідомив Комісії, що суб'єкт перевірки знаходиться за межами України та надав фотокопії документів Суб'єкта. Проте за результатами розгляду матеріалів справи про невиконання (неналежне виконання) Суб'єктом вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу, зокрема, пункту 13 частини другої статті 6 Закону Комісією прийнято рішення про накладення на Суб'єкта штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме - 3 400 грн.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Постановою Комісії Міністерства юстиції України №1 від 07 лютого 2018 року про застосування санкцій за порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаним злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та розповсюдження зброї масового знищення (далі - Постанова) застосовано до суб'єкта первинного фінансового моніторингу - адвоката ОСОБА_1 санкцію у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн.

Постанова прийнята на підставі абз.6 ч.3 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у зв'язку з неподанням суб'єктом перевірки - адвокатом ОСОБА_1 на запит інформації, документів, копій документів або витягів з документів, що є порушенням вимог п. 13 ч. 2 ст. 6 названого Закону.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Як вбачається з преамбули Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 1702-VII від 14.10.2014р. (далі - Закон № 1702-VII) він спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також формування загальнодержавної багатоджерельної аналітичної бази даних для надання правоохоронним органам України та іноземних держав можливості виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов'язані з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями.

Згідно з підпунктом «г» пункту 7 частини другої статті 5 Закону № 1702-VII, зокрема, адвокати є спеціально визначеними суб'єктами первинного фінансового моніторингу.

На підставі пункту 5 частини першої статті 14 Закону № 1702-VII державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення щодо, зокрема, адвокатів здійснює Міністерство юстиції.

Відповідно до частини другої ст. 5 Закону №1702-VІІІ суб'єктами первинного фінансового моніторингу є: банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи; платіжні організації, учасники чи члени платіжних систем; товарні та інші біржі, що проводять фінансові операції з товарами; професійні учасники фондового ринку (ринку цінних паперів); оператори поштового зв'язку, інші установи, які проводять фінансові операції з переказу коштів; філії або представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які надають фінансові послуги на території України; спеціально визначені суб'єкти первинного фінансового моніторингу: суб'єкти підприємницької діяльності, які надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна; суб'єкти господарювання, які здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них; суб'єкти господарювання, які проводять лотереї та азартні ігри, у тому числі казино, електронне (віртуальне) казино; нотаріуси, адвокати, адвокатські бюро та об'єднання, аудитори, аудиторські фірми, суб'єкти господарювання, що надають послуги з бухгалтерського обліку, суб'єкти господарювання, що надають юридичні послуги (крім осіб, що надають послуги в рамках трудових правовідносин); інші юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1702-VII виконання обов'язків суб'єкта первинного фінансового моніторингу забезпечується в тому числі адвокатами у разі, якщо вони задіяні у фінансовій операції для свого клієнта щодо: купівлі-продажу нерухомості; управління активами клієнта; управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах; залучення коштів для утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності та управління ними; утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності (включаючи аудит) чи управління ними, а також купівлі-продажу юридичних осіб (корпоративних прав).

Порядок проведення перевірок Міністерством юстиції України та його територіальними органами суб'єктів первинного фінансового моніторингу, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 13.05.2015 № 673/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.05.2015 за № 528/26973 (далі - Порядок).

Згідно із пунктом 2 розділу І Порядку дія Порядку поширюється на суб'єктів первинного фінансового моніторингу, державне регулювання і нагляд за якими у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення відповідно до пункту 5 частини першої статті 14 Закону здійснюється Мін'юстом, зокрема, до адвокатів, у випадках, передбачених статтями 6 і 8 Закону.

Пунктом 3 розділу II Порядку передбачено, що планова перевірка передбачає перевірку відповідності діяльності суб'єкта та/або його відокремленого підрозділу вимогам законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення протягом періоду, який підлягає перевірці. Планова перевірка проводиться за весь або певний період діяльності суб'єкта та/або його відокремленого підрозділу. Питання, охоплені плановою перевіркою за певний період, не можуть стати об'єктом наступної перевірки. До плану проведення перевірок на відповідний квартал включаються суб'єкти первинного фінансового моніторингу, які на дату його формування перебувають на обліку у Держфінмоніторингу.

З урахуванням наведеного суд вважає необґрунтованим твердження позивача про те, що стаття 14 Закону № 1702-VII обмежує повноваження суб'єктів первинного фінансового моніторингу із здійснення державного регулювання і нагляду щодо адвокатів виключно в частині фінансового моніторингу і за умови юридичного і фактичного віднесення їх до суб'єктів первинного фінансового моніторингу.

Як вбачається з матеріалів справи, планова безвиїзна перевірка адвоката ОСОБА_1 проведена робочою групою згідно посвідчення на право проведення планової безвиїзної перевірки № 5 від 21.04.2017р.

Листом Мін'юсту від 04.04.2017 № 87/19.6/38-17 позивача було повідомлено про проведення 24-25.04.2017 планової безвиїзної перевірки щодо дотримання ним вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та про необхідність надання документів для проведення перевірки відповідно до запиту. Надіслання та отримання позивачем зазначеного листа та запиту підтверджується конвертом та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як зазначає відповідач у відзиві, 21.04.2017р. електронною поштою до Департаменту надійшов лист від позивача щодо перебування його за межами України на момент проведення перевірки. Крім того, позивач повідомив, що після повернення із-за кордону ним буде надана відповідна інформація згідно з вимогами чинного законодавства. Проте жодних документів Міністерству юстиції України позивачем так і не було надано.

25.04.2017р. за результатами перевірки членами робочої групи було складено акт про відсутність суб'єкта перевірки.

У зв'язку з ненаданням Міністерству юстиції України будь-яких документів та інформації щодо здійснення позивачем діяльності, Мін'юстом було заплановано провести перевірку позивача у IV кварталі 2017 року.

Листами Міністерства юстиції України від 26.10.2017 № 277/19.6-35/17, № 278/19.6-35/17 позивача повідомлялось про проведення 07-08.12.2017 планової безвиїзної перевірки. До зазначених листів також були додані запити про надання документів необхідних для проведення перевірки. Проте зазначені листи із додатками повернулися до Мін'юсту без вручення Суб'єкту із зазначенням причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання». Вказані листи Мін'юсту про проведення вищезазначених планових перевірок позивачу були направлені у строк, встановлений пунктом 5 розділу II Порядку та за адресами Суб'єкта відповідно до офіційних даних, розміщених в Єдиному реєстрі адвокатів України, та інформації, наданої Держфінмоніторингом.

Суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами повідомлення.

У зв'язку з відсутністю позивача на момент проведення перевірки 08.12.2017р. членами робочої групи було складено акт про відмову суб'єкта від проведення перевірки

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 6 Закону № 1702-VII суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі подавати (оформлювати, засвідчувати) у порядку, встановленому відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, який відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду за суб'єктом первинного фінансового моніторингу, на запит цього суб'єкта державного фінансового моніторингу достовірну інформацію, документи, копії документів або витяги з документів, необхідних для виконання відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу функцій з державного регулювання і нагляду за суб'єктами первинного фінансового моніторингу, у тому числі для перевірки фактів порушень вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, здійснення контролю за виконанням суб'єктами первинного фінансового моніторингу рішень суб'єктів державного фінансового моніторингу про застосування санкцій, письмових вимог.

Враховуючи той факт, що позивачем не надано Мін'юсту жодних документів для проведення зазначених перевірок, у Міністерстві юстиції України 07.02.2018 року відбулося засідання Комісії.

На засіданні Комісії був присутній представник Суб'єкта - ОСОБА_2, який діяв відповідно до договору про надання правової допомоги від 28.04.2015 № 1-28/15, який повідомив, що позивач знаходиться за межами України та надав фотокопії документів Суб'єкта, зокрема: свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 14.05.2004 № НОМЕР_1, виданого на ім'я ОСОБА_1, форми обліку № 1-ФМ від 25.03.2015, повідомлення про результати обробки форми Суб'єкта № 3-ФМ від 27.03.2015 № 2124/0530-07-3, податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2014-2016 роки, довідки про взяття на облік платника податків Форма № 4 - ОПП від 16.05.2014 № 1720, листа Суб'єкта до Мін'юсту від 21.04.2017р.

Отже, твердження позивача, що розгляд справи про порушення відбувався без представника Суб'єкта та з порушеннями законодавства не відповідають дійсності.

Відповідно до абз.6 ч.3 ст. 24 Закону № 1702-VII у разі невиконання (неналежного виконання) суб'єктом первинного фінансового моніторингу вимог цього Закону, інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, до нього застосовуються такі штрафні санкції, зокрема, за порушення обов'язків, визначених цим Законом та/або нормативно-правовими актами у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та не зазначених в абзацах другому - шостому цієї частини, - у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для суб'єктів первинного фінансового моніторингу, які не є юридичними особами, - у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Враховуючи невиконання позивачем вимог пункту 13 частини другої статті 6 Закону № 1702-VII щодо своєчасного та в повному обсязі надання на запит суб'єкта державного фінансового моніторингу достовірної інформації, документів, копій документів або витягів з них, необхідних для виконання відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу функцій з державного регулювання і нагляду за суб'єктами первинного фінансового моніторингу, відповідачем було правомірно застосовано до позивача штрафні санкції на підставі абз.6 ч.3 ст. 24 Закону № 1702-VII.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій