Решение № 74511045, 07.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2018 року № 826/6192/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до третя особа:Міністерства оборони України Івано-Франківський обласний комісаріатпровизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі-позивач/ ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач-1/ МОУ), за участю третьої особи - Івано-Франківський обласний комісаріат, в якій просить суд:

- визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року і відповідно до Закону України «Про соціальний і правий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року -2017 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2018 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачам строк для надання відзиву на позов.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачами протиправно відмовлено в призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановлення інвалідності від поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із участю в бойових діях на території інших держав.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що інвалідність позивачу встановлена у 2017 році, тобто більше ніж через три місяці після звільнення, вказана позиція підтримана і третьою особою у поданому відзову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно довідки Городенківського районного військового комісаріату від 03.11.2017 №186, ОСОБА_1 проходив службу в армії з 14.10.1984 по 06.02.1987в тому числі в країнах, де велися бойові дії з 08.02.1985 по 06.02.1987 у в/ч пп 39678.

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 23.05.2017 №1509, підтверджено наявність у ОСОБА_1 захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 26.07.2017 серії АВ №0790328, довідки до акта МСЕК ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності з 12.07.2017, причина інвалідності -мінно-вибухова травма/контузія, пов'язані з участю в бойових діях при перебуванні на території інших країн.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Військового комісару ОВК в із заявою від 09.11.2017 про виплату одноразової грошової дороги, у зв'язку із встановлення інвалідності.

Поряд з цим, листом Івано-Франківського обласного військового комісаріату від 09.11.2017 11/7808 повідомлено ОСОБА_1., що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, відтак, вказане дія по виплаті грошової допомоги на позивача не поширюється.

Позивач, вважаючи таку відмову у виплаті протиправною, а своє право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності порушеним, звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві

Згідно з приписами статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;

3) загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;

4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

9) отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності. (частина друга статті 16 Закону)

Як вбачається з матеріалів справи, відмова у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги обґрунтована тим, що інвалідність встановлена після спливу 3-х місячного строку з дня звільнення з військової служби.

Поряд з цим, відповідно до п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі - Порядок), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 10.03.2015 (справа №21-563а14), право на отримання допомоги виникає у військовослужбовця з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби. Крім того, визначено, що одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Крім того, суд звертає увагу, що в своїй постанові від 27.02.2018 у справі №816/978/16 (провадження №К/9901/11637/18) колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду дійшла висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, саме з моменту настання інвалідності у позивача, а не з моменту звільнення з військової служби.

Таким чином, позивач, як військовослужбовець, отримав захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.

Поряд з цим, перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності подає уповноваженому органу зазначений у п. 11 Порядку № 975.

Такими документами відповідно до п. 11 Порядку № 975 є: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Відповідно до п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Проаналізувавши наведені положення законодавства в контексті встановлених обставин справи наявним є висновок про те, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), однак у даному випадку таке рішення Міністерством оборони України не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.

Так, в постанові від 10.04.2018 у справі №822/6069/15 Верховним Судом зазначено: «прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є виключною компетенцією Міністерства оборони України, а не Департаменту фінансів Міністерства оборони України, на який покладено обов'язок по проведенню відповідних процедурних дій по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (Міністерства оборони) розпорядниками нижчої ланки.

За таких обставин, коли розгляд заяви позивача відбувся без дотримання процедури, визначеної Порядком № 975 та Наказом № 530, оскільки будь-яке рішення з даного питання Міністерством оборони України не приймалося, а лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 29.09.2015 № 248/3/6/2649/2575 не можна розцінювати як рішення Міністерства оборони України про результати розгляду звернення позивача, колегія суддів вважає за необхідне захистити право позивача шляхом зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення одноразової грошової допомоги.»

Отже, з фактичні обставини справи свідчать, що відповідач не вирішив заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, в порядку передбаченому чинним законодавством та нормативно-правовими актами, при цьому, лист Івано-Франківського обласного комісаріату від 09.11.2017 №11/7808 не мітить ознак рішення, а містить лише повідомлення про певні обставини, що дає правові підстави суду вважати такі дії Міністерства оборони України є протиправними.

Відповідно до пункту 70 рішення у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

В той же час, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

З огляду на наведене, суд, з метою повного та належного захисту порушених прав позивача, вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом зобов'язання відповідача розглянути питання призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до статей 9, 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі, встановленому Законом, з урахуванням висновків суду, наведених в даному рішенні.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України, щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до статей 9, 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі, встановленому Законом, з урахуванням висновків суду, наведених в мотивувальній частині даного рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.К. Каракашьян