№ 74486421, 05.06.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 723/1195/18

Головуючий у 1-й інстанції: Дедик Н.П.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

05 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2018 року (ухвалене вм.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі про порушення митних правил в частині стягнення судового збору з позивача за подання адміністративного позову,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови від 28.03.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 481 МК України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на незаконність винесення митним органом постанови у справі про порушення ним митних правил, оскільки вважає що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 481 МК України, а тому просив суд скасувати постанову про порушення митних правил №1238/30500/18 від 28.03.2018 року.

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не було в повній мірі з'ясовано дійсних обставин справи та невірно застосовано норми матеріального права. Також зазначає, що працівниками Закарпатської митниці Державної фіскальної служби було пропущено строки притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Крім того, в апеляційній скарзі просив суд розглянути справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшли своє підтвердження неоспорені факти про те, що 01.03.2018 року державним інспектором відділу митного оформлення №1 м/п «Тиса» Закарпатської митниці ДФС Бараном Р.І. відносно позивача було складено протокол про порушення митних правил №1№1238/30500/18.

Як вбачається із змісту протоколу, було встановлено, що громадянин Італії ОСОБА_2, перевищив строк тимчасового ввезення на митну територію України вантажного автомобіля марки «RENAULT MASTER», номерний знак Італії НОМЕР_1, більше ніж на десять діб, чим порушив митні правила, передбачені ч.3 ст.481 Митного кодексу України.

За результатами розгляду матеріалів про порушення митних правил заступником начальника Закарпатської митниці ДФС 28.03.2018.року було винесено постанову за №1238/30500/18 про визнання винним громадянин Італії ОСОБА_2 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.481 МК та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., що підтверджується копією зазначеної постанови.

Не погоджуючись з рішенням митного органу позивач оскаржив його в судовому порядку.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття постанови в справі про порушення митних правил та притягнення позивача до відповідальності, який в свою чергу не довів наявність обставини, які б перешкодили йому виконати вимоги законодавства України, яким врегульовано особливості ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування з метою транзиту через митну територію України.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та вирішуючи питання обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом..

Відповідно до ч.2 ст.380 МК України, транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу, Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об'єктом оподаткування митними платежами.

У відповідності до ч.5 ст.380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

За порушення визначених ст.380 МК України строків тимчасового ввезення транспортних засобів, ст.481 МК України встановлена адміністративна відповідальність.

Так, згідно ч.3 ст.481 МК України, перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб тягне за собою накладення штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст.103 МК України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Відповідно до ч.1 ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно інформації, яка міститься в програмно інформаційному комплексі «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення» АСМО «Інспектор», було встановлено, що 15.03.2015 року громадянин Італії ОСОБА_2, ввіз на митну територію України через пункт пропуску "Порубне - сірет" митного посту "Вадул - Сірет" Чернівецької митниці ДФС, з метою тимчасового ввезення до одного року транспортний засіб марки «RENAULT» моделі "MASTER", р.н.з. НОМЕР_1.

Однак, станом на час розгляду справи про порушення митних правил громадянин Молдови ОСОБА_2 не вивіз за межі митної території України в установлений строк вищевказаний автомобіль марки «RENAULT» моделі "MASTER", р.н.з. НОМЕР_1.

Таким чином, позивач перевищив встановлений ч.1 ст.380 Митного кодексу України строк тимчасового ввезення зазначеного вище автомобіля, що перебуває під митним контролем більше ніж на 10 діб.

Окрім того, вказана обставина не заперечувалась представником позивача в ході здійснення розгляду справи в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що дії перевізника, в разі неможливості його прибуття до митного органу призначення передбачені частиною 1 статті 192 МК України, у відповідності до змісту якої останній зобов'язаний терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події (аварії або дії обставин непереборної сили), місце знаходження товарів і транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених ст. 470 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказані норми чітко визначають умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

Порядок визначення особливостей виконання митних формальностей при поміщенні товарів у митні режими, передбачений Митним кодексом України та під час перебування товарів у відповідному митному режимі - Порядком виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 року №657.

У розділі VIII даного Порядку визначено термін аварії та обставин непереборної сили.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Крім того, цей Порядок передбачає обов'язок особи, яка відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), звернутись до митного органу із відповідною заявою.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не вчинено жодних дій щодо вивезення даного транспортного засобу за межі митної території України, а також не надано доказів наявності факту аварії чи інших обставин непереборної сили у розумінні зазначених вимог митного законодавства.

Сукупність вказаних обставин свідчить про правильність висновку суду першої інстанції щодо обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил .

Аналізуючи доводи апелянта про порушення відповідачем строків притягнення його до адміністративної відповідальності, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

За змістом ст. 491 вказаного кодексу підставами для порушення справи про порушення митних правил, зокрема є безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил.

Як встановлено з матеріалів справи, датою виявлення правопорушення, вчиненого позивачем, є дата складення протоколу про правопорушення митних правил, а саме 01.03.2018 року, а тому саме з цієї починається відлік шестимісячного строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем дотримано процедуру розгляду справи про порушення позивачем митних правил та прийняття оскаржуваних постанов з дотриманням строків.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що надані відповідачем письмові докази підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення, які жодним письмовим доказом не спростовані позивачем.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, при розгляді справи про порушення митних правил та винесенні постанови №1238/30500/18 від 28.03.2018 року, діяв у межах та у спосіб, визначений чинним законодавством.

З наведених вище підстав, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими, безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з позивача судового збору за подання адміністративного позову, з огляду на наступне.

Оскарження постанов у справах про порушення митних правил регулює глава 72 Митного кодексу України.

Так, положеннями статті 529 Митного кодексу України, визначено порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил.

Відповідно до ч.1 вказаної статті постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Частиною 5 ст. 529 Митного кодексу України визначено, що постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

Так, Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору (преамбула Закону).

Відповідно до статтей 1, 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частина 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а його стаття 5 - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

У частині 4 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Відтак, судова колегія, підсумовуючи викладені обставини та враховуючи здійснені висновки дійшла до переконання, що рішення в цій частині підлягає скасуванню.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі про порушення митних правил в частині стягнення судового збору з позивача за подання адміністративного позову скасувати.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 325 КАС України та згідно ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає..

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Граб Л.С.