Постановление суда № 74475182, 26.03.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8752/17

провадження № 2-а/753/102/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2018 р. суддя Дарницького районного суду м.Києва Вовк Є.І., розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_2 щодо оскарження дій державного виконавця "ВПВР Головного територіального управління юстиції міста Києва Григорян О.Г. про визнання протиправною та скасування постанови, вказана третя особа - "Управління пенсійного фонду в Дарницькому районі м. Києва",

Встановив:

Позивач звернувся до Дарницького районного суду м.Києва з вказаним позовом.

Вказану заяву було подано без додержання вимог, викладених у ст.106 Кодексу Адміністративного Судочинства України, а саме: не вказано повного автентичного найменування відповідача; не вказано повного автентичного найменування третьої особи.

На виконання вказаних вимог до суду надано звернення позивача з додатками у виді позовної заяви в новій редакції, проте позивачем не враховано, що з 01.04.2016 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року № 1055 "Про деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України", проведено реорганізацію управлінь Пенсійного фонду України в районах м. Києва (в тому числі, Управління пенсійного фонду в Дарницькому районі м. Києва) шляхом їх об'єднання, Лівобережне об'єднане управління - обслуговує Дарницький, Деснянський та Дніпровський райони м. Києва; юридична адреса - 02225, м. Київ. вул. Каштанова, 6. Крім того, позивачем не вказано повної назви щодо наведеної ним у позові абревіатури "ВПВР" щодо найменування відповідача.

Судом також враховано, що Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв'язку з наведеним, вказані вимоги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

При цьому, в силу вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов»язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

На підставі викладеного, відповідно до вимог ст.ст.160, 171 КАС України, враховуючи також, що заявник намагався усунути недоліки позову, вважаю, що заявнику належить знову надати строк для виконання зазначених вимог, а заяву залишити без руху.

Керуючись ст.171 ЦПК України,

Ухвалив:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_2 з наданням заявнику строку для виправлення недоліків - 5 днів з моменту отримання цієї ухвали.

Якщо у встановлений термін зазначені вимоги не будуть виконані заява буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ