Постановление суда № 74470234, 05.06.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи № 766/7653/18

Провадження № 11-сс/791/265/18 Головуючий в І інстанції: Радченко Г.А.

Категорія: арешт майна Доповідач: Заіченко В.Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 червня 2018 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого судді - Заіченко В.Л.

Суддів - Красновського І.В., Батрака В.В.

При секретарі - Ткаченко А.К.

З участю прокурора - Савватеєва М.В.

Підозрюваного - ОСОБА_1

Адвоката - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 07.05.2018 року про арешт тимчасово вилученого майна, -

в с т а н о в и л а :

Зазначеною ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 07 травня 2018 року задоволено клопотання та накладено арешт на тимчасово вилучене майно шляхом тимчасової заборони володіння, користування та розпорядження.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2 вважає, що ухвала слідчого судді Херсонського міського суду є необґрунтованою, незаконною та такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, а висновки слідчого судді щодо належності майна ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам справи, тому дана ухвала підлягає скасуванню. При цьому апелянт вказує на те, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання про накладення арешту не врахував того факту, що вказані грошові кошти та мобільний телефон підозрюваному не належать, крім того, огляд місця події відбувався без ухвали слідчого судді, а тому, згідно ч.2 ст.168 КПК України, вилучати мобільний телефон слідчий не мав права, також, суд не врахував того факту, що у ОСОБА_1 на утриманні перебуває троє осіб – дружина та двоє малолітніх дітей, тому в силу закону вилучені кошти конфіскації не підлягатимуть. Просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на тимчасово вилучене майно відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_2, думку представника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_1, які підтримали апеляційні вимоги та просили їх задовольнити, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Частиною 4 ст. 170 КПК України передбачено, що заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх не застосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, саме до компетенції органу досудового розслідування належить встановлення – чи є вказане майно предметом злочину і хто ж фактично є його власником, для чого, з метою його збереження, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втраті, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження, слідчим суддею правомірно накладене на нього арешт як на речовий доказ. Слідчим суддею також було прийнято до уваги наявність правових підстав для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження у підозрюваного ОСОБА_1 вилучено тринадцять купюр номіналом по 500 (п’ятсот) гривень, дві купюри номіналом по 200 (двісті) гривень, сім купюр номіналом по 100 (сто) доларів США, мобільний телефон «iPhonе» чорного кольору.

Враховуючи, що вищевказане майно було виявлено та вилучено в ході проведення санкціонованого обшуку, аОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, яка передбачає застосування покарання у вигляді конфіскації майна, тому для забезпечення можливої конфіскації майна є всі, передбачені кримінальним процесуальним законом, підстави для арешту вищевказаного майна, шляхом заборони користування та розпоряджання ним з метою запобігання його приховування, відчуження, до прийняття законного процесуального рішення у кримінальному провадженні.

Твердження апелянта про те, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання про накладення арешту не врахував того факту, що вказані грошові кошти та мобільний телефон підозрюваному не належать, крім того, огляд місця події відбувався без ухвали слідчого судді, а тому, згідно ч.2 ст.168 КПК України, вилучати мобільний телефон слідчий не мав права, також, суд не врахував того факту, що у ОСОБА_1 на утриманні перебуває троє осіб – дружина та двоє малолітніх дітей, тому в силу закону вилучені кошти конфіскації не підлягатимуть, спростовуються тим, що вилучені предмети визнано речовими доказами у справі, а тому є, передбачені Кримінально процесуальним законодавством, підстави для арешту тимчасово вилученого майна. Крім того, посилання адвоката ОСОБА_2 щодо неможливості вилучення мобільного телефону є необґрунтованими, оскільки, згідно ч.2 ст.168 КПК України заборона не поширюється на випадки обмеження власником, володільцем або утримувачем мобільного терміналу доступ до останнього, пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. А згідно протоколу огляду ОСОБА_1 відмовився увімкнути телефон для його огляду.

Таким чином, апеляційна скарга адвоката ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 407, 422 КПК України, колегія суддів, –

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 – залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 07 травня 2018 року – без зміни.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя В.Л.Заіченко