Решение № 74450822, 04.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 червня 2018 року № 826/5410/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та просить суд визнати протиправними та скасувати акти № 507/26-15-13-08-17/2506100079 від 27 лютого 2018 року та № 1197/26-15-42-04-2506100079 від 12 березня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що під час проведення перевірок контролюючим органом не були враховані усі надані ним, відомості, викладені в оскаржуваних Актах є неправомірними і такими, що порушують його права та законні інтереси.

Крім того, позивач стверджує, що отримав оскаржувані Акти поштою лише 27 березня 2018 року, тому у нього не було можливості надати додаткові пояснення щодо предмету перевірок та належним чином захистити свої права.

Ухвалою суду від 05 квітня 2018 року відкрито провадження у справі №826/5410/18, визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Одночасно надано відповідачу строк для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та для надання відзиву на позовну заяву чи заяви про визнання позову та позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 05 квітня 2018 року, копію адміністративного позову та додатків до нього отримав безпосередньо у суді представник відповідача Кульков В.С. 14 травня 2018 року, проте відзиву на позовну заяву, заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Згідно з частиною другою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно зі статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 27 лютого 2018 року заступником начальника відділу адміністрування податку на додану вартість та акцизного податку із самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління Державної фіскальної служби України Вержанською В.В. проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання податку на додану вартість за 2015-2017 роки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, про що складено Акт № 507/26-15-13-08-17/2506100079.

Згідно висновків зазначеного Акту від 27 лютого 2018 року встановлені дані свідчать про порушення термінів сплати узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Крім того, 12 березня 2018 року уповноваженими особами відповідача відповідно до затвердженого плану перевірки, з відома та у присутності позивача проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено Акт № 1197/26-15-42-04-2506100079.

Відповідно до висновків Акту від 12 березня 2018 року встановлені такі порушення ФОП ОСОБА_1:

1) підпункту 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями - не подано до податкового органу за місцем реєстрації повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП;

2) пункту 177.5 статті 177 з урахуванням підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України - подано з порушенням терміну подання податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2016 рік;

3) пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України - не надано для перевірки Книгу обліку доходів та витрат;

4) підпункту 177.4 пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України - занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 413 017,54 грн. (у тому числі 2015 рік - 97 048,75 грн., 2016 рік - 203 353,92 грн., 2017 рік - 112614,87 грн.;

5) пункту 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України - не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військового збору з чистого доходу в сумі 34 153,34 грн. (в тому числі за 2015 рік - 7 822,61 грн., за 2016 рік - 16 946,16 грн., за 2017 рік - 9 384,57 грн.);

6) частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2664- VІ із змінами та доповненнями - не подано звіти про суми нарахованого єдиного внеску за звітні періоди 2011-2015 роки та несвоєчасно поданий звіт за 2016 рік;

7) пунктів 1 та 4 частини другої статті 6, пункту 2 частини першої статті 7, пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - єдиний внесок із сум чистого доходу не нараховано, не утримано і не перераховано до бюджету в сумі 322 481,72 грн. (в тому числі за 2011 рік - 11 724,12 грн., за 2012 рік - 12 569,76 грн., за 2013 рік - 10 975,56 грн., за 2014 рік - 5 071,80 грн., за 2015 рік - 89 995,12 грн., за 2016 рік - 90 868, 36 грн., за 2017 рік - 101 277, 00 грн.);

8) пункту 187.1 статті 187, пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України - занижено обсяги поставки та податкові зобов'язання з ПДВ на суму 57 553 грн. (в тому числі за березень 2015 року - 302 грн., квітень 2015 року - 5 689 грн., травень 2015 року - 218 грн., липень 2015 року - 228 грн., серпень 2015 року - 446 грн., жовтень 2015 року - 98 грн., грудень 2015 року - 1 447 грн., січень 2016 року - 24 571 грн., лютий 2016 року - 177 грн., березень 2016 року - 899 грн., квітень 2016 року - 1 064 грн., травень 2016 року - 718 грн., червень 2016 року - 449 грн., липень 2016 року - 7 085 грн., серпень 2016 року - 6 248 грн., вересень 2016 року - 25 грн., жовтень 2016 року - 1 360 грн., листопад 2016 року - 1 883 грн., грудень 2016 року - 120 грн., лютий 2017 року - 368 грн., березень 2017 року - 224 грн., квітень 2017 року - 874 грн., липень 2017 року - 139 грн., серпень 2017 року - 690 грн., вересень 2017 року - 239 грн., жовтень 2017 року - 1 856 грн., грудень 2017 року - 136 грн.).

Отже, з висновками Акту не погоджується позивач з підстав неврахування відповідачем усіх наданих для перевірки документів, а тому встановлені в результаті перевірки обставини вважає недостовірними та неправомірними, у зв'язку з чим і звертається до суду з адміністративним позовом про скасування Актів відповідача № 507/26-15-13-08-17/2506100079 від 27 лютого 2018 року та №1197/26-15-42-04-2506100079 від 12 березня 2018 року, що і є предметом розгляду суду у даній справі.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Статтею 21 Податкового кодексу визначені обов'язки контролюючих органів, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Як вбачається з обставин справи, копії оскаржуваних Актів від 27 лютого 2018 року та від 12 березня 2018 року отримані позивачем поштовим зв'язком. Про це ж свідчать надані до матеріалів справи копії поштових конвертів, а також твердження самого позивача.

Згідно пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Зазначені положення Податкового кодексу України роз'яснено позивачу також і в оскаржуваному Акті від 12 березня 2018 року.

Отже, порядок та строки подання заперечень на Акти контролюючих органів, а також процедура їх розгляду та надання відповіді суб'єктам перевірок, чітко визначені Податковим кодексом України.

Зазначаючи у позові, що під час проведення перевірок уповноваженими особами ГУ ДФС у м. Києві не враховано усіх наданих документів, позивач вказує, що отримав оскаржувані Акти 27 березня 2018 року, тому у нього не було можливості надати відповідачу додаткові пояснення або заперечення.

При цьому, позивач не вказує, які саме перешкоди у нього виникли, та чи скористався він, врешті, правом подачі заперечень на оскаржувані акти, чи розглядалися вони відповідачем, та чи надавалися йому у цьому зв'язку будь-які відповіді.

Крім того, відповідно до положень статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, виходячи з положень Кодексу адміністративного судочинства України, предметом розгляду адміністративного суду може бути рішення суб»єкта владних повноважень, видане (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, яке стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Таким чином, сам по собі Акт перевірки контролюючого органу не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не породжує у позивача обов'язків, а лише містить висновки уповноважених на проведення перевірки осіб, які можуть бути у подальшому підставою для винесення певного рішення суб'єктом владних повноважень.

За таких обставин адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог та наявності достатніх підстав для відмови у його задоволенні у повному обсязі.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні адміністративного позову, судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда