Решение № 74444851, 25.05.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року (о 14 год. 30 хв.)

Справа № 808/515/18

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» (далі – ПрАТ «БЗПТО», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004361201 та №0004361201 від 16.08.2017.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилається на приписи Податкового кодексу України та зазначає, що Згідно із розрахунком штрафні санкції до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення штрафні санкції були нараховані за 2013 рік, що перевищує строк позовної давності. Крім того, вказує, що за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосовувати один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої податковим законодавством. Пояснює, що згідно із актом №4319-07 від 01.02.2017 звірення розрахунків платника за період з 01.01.2016 до 31.12.2016 сальдо на 31.12.2016 без урахування пені складає 0,00 грн., несплачена пеня 0,00 грн. та позитивне сальдо розрахунків 8,87 грн. Так, підприємством було погашено пені 388 581,59 грн., тобто сплачено на 126 662,02 грн. більше ніж визначено згідно із податковими повідомленнями-рішеннями. Виходячи з наведеного, просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 03.03.2018 відкрито провадження у справі, призначено адміністративну справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 28 березня 2018 року.

Відповідача позов не визнав, 27.03.2018 надіслав до суду відзив (вх. №10029), у якому зауважує, що штрафні санкції, що є предметом оскарження, нараховані у період з 14.07.2014 по 16.11.2016, на дату складання акту перевірки №234/08-22-12-01/0124980 04.07.2017, в якому зафіксовані порушення платіжної дисципліни з боку платника, та виникнення яких на момент проведення перевірки не минуло 1095 днів. Щодо посилання платника на дані акту звірки по податку на додану вартість №4319-07 від 01.02.2017 повідомляє, що позивач помилково вважає суму оплаченої протягом 2016 року пені у розмірі 388 851,59 грн. оплатою саме розрахованих штрафних санкцій по ст. 126 Податкового кодексу України, при цьому, пеня була розрахована як щомісячний обов’язковий платіж у відповідності Рішення ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу (ст. 100 Кодексу) №1 від 01.04.2016. Пояснює, що штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати вищенаведених узгоджених податкових зобов’язань по ст. 126 Кодексу нараховувались в ІКП ПрАТ «БЗПТО» автоматично у день погашення (часткового погашення) податкового боргу з ПДВ, а саме – у період з 14.07.2014 по 16.11.2016. На день формування акта №4319-07 від 01.02.2017 вказані суми штрафних санкцій до позивача не були застосовані та відповідне не були узгодженими, як того вимагає стаття 58 цього Кодексу, тобто не були частиною наявного податкового боргу у розумінні пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Статусу грошового зобов’язання такі штрафні санкції набули лише після проведення ГУ ДФС у Запорізькій області камеральної перевірки з питання своєчасної сплати та визначення контролюючим органом суми грошового зобов’язання у відповідності до статті 54 цього Кодексу. На підставі вищезазначеного, просить у задоволення позову відмовити.

28 березня 2018 року підготовче провадження відкладене на 25 квітня 2018 року.

Відповідно до ухвали від 25.04.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 21 травня 2018 року.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надав суду заяву (вх. № 15520 від 18.05.2018) про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням у відрядженні.

За приписами ч. 6 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, оскільки обставини, наведені у клопотанні не можуть визнані поважними причинами, а також у клопотанні не ставиться питання про надання додаткових доказів по справі, які не були надані судом раніше.

Представник відповідача також звернувся до суду із заявою (вх. № 15724 від 21.05.2018) про розгляд справи у письмовому провадженні. Проти позову заперечує в повному обсязі.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ПрАТ «БЗПТО» (код ЄДРПОУ 01124980) є юридичною особою, яка зареєстрована 04.04.1995, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та пп. 75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН ПрАТ «БЗПТО» за вересень 2013 року – листопад 2014 року, січень – лютий 2015 року, травень – червень 2015 року, березень – червень 2016 року, серпень 2016 року та визначених у податкових повідомленнях рішеннях №0000951201 та №0000961201 від 16.05.2016, №0001741201 та №0001751201 від 21.06.2016, №0002471201 від 29.07.2016, №0003051201 від 29.08.2016, №004251201 від 03.11.2016, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №234/08-22-12-01/01124980 від 04.07.2017.

Перевіркою встановлено, що згідно з наявною в базах даних інформацією, наданою платником податків до територіальних органів ДФС України, платником порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 ПК України у розмірі 1 319 316,65 грн.

16 серпня 2017 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0004361201, яким до позивача за затримку понад 30 календарних днів сплати грошового зобов’язання у сумі 1 227 879,05 грн. застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 245 575,81 грн.;

№0004351201, яким до позивача за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобов’язання у сумі 163 437,60 грн. застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 16 343,76 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його у адміністративному порядку. Проте, відповідно до рішення ДФС України від 30.11.2017 №28114/6/99-99-11-03-01-25 оскаржувані рішення залишені без змін, а скарга – без задоволення.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За приписами норм п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В розумінні норми ст. 36 цього Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Зокрема, базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з податку на додану вартість визначені нормами п. 49.18 ст. 49 ПК України.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 203.2 ст.203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Відповідно до п. 20.1.19 ст. 20 ПК України контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 ПК України).

Зокрема, згідно з абз. 2 п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу: у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання; у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу, - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

При цьому, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків мають відповідати строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (п. 114.1 ст. 114 ПК України).

Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Штрафна санкція, яка є складовою грошового зобов'язання платника податків, пов'язана з порушенням платником податків вимог податкового законодавства.

Виходячи зі змісту поняття штрафної санкції (фінансової санкції, штрафу), наведеному в пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України, суд зазначає про те, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків, які відповідно до ст. 114 ПК України відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним ст. 102 цього Кодексу, застосовуються у строк 1095 днів до дня прийняття рішення про застосування штрафних санкцій за податкове правопорушення, якщо воно було скоєно у цей строк (1095 днів).

Таким чином, у відповідності до п.102.1 ст.102 ПК України, початок перебігу строку застосування штрафних санкцій пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства, а п.126.1 ст.126 цього Кодексу диференціює розмір штрафу в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, перебіг строку давності для визначення суми податкового зобов'язання зі штрафу, передбаченого цією нормою, починається з дня, наступного за днем сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Строк давності для застосування штрафної санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання не може перевищувати 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та (або) граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.

Дослідивши зміст заперечень представника відповідача та текст акта перевірки з додатками суд встановив, що спірна штрафна санкція була визначена відповідачем в порядку ст. 126 ПК України у зв’язку з несвоєчасною сплатою ПрАТ «БЗПТО» сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість, задекларованих ним у податкових деклараціях за вересень 2013 року – листопад 2014 року, січень – лютий 2015 року, травень – червень 2015 року, березень – червень 2016 року, серпень 2016 року та визначених у податкових повідомленнях рішеннях №0000951201 та №0000961201 від 16.05.2016, №0001741201 та №0001751201 від 21.06.2016, №0002471201 від 29.07.2016, №0003051201 від 29.08.2016, №004251201 від 03.11.2016.

Водночас, суд зазначає, що позивачем не заперечувались обставини стосовно несвоєчасної сплати перелічених платежів та кількості днів такого прострочення.

Дослідивши розрахунки нарахованої штрафної санкції, визначеної на підставі ст. 126 ПК України з податку на додану вартість, то судом встановлено, що названа штрафна санкція визначена (податковим повідомленням-рішенням №000435201 від 16.08.2017) у межах 1095днів (а зокрема за період 26.05.2016 по 13.11.2016).

Стосовно ж штрафної санкції, визначеної з податку на додану вартість на підставі ст. 126 ПК України, то судом встановлено, що названа штрафна санкція, визначена (податковим повідомленням - рішенням №000436201 від 16.08.2017 частково з порушенням строку 1095днів, встановленого п.102.1. ст.102 ПК України.

З розрахунку нарахованої штрафної санкції з податку на доданку вартість вбачається, що відповідач визначив позивачу штрафну санкцію (на підставі ст. 126 ПК України) поза межами строків 1095 днів граничного строку сплати грошових зобов'язань у розмірі 359 839,10 грн. за період з 30.10.2013 по 30.07.2014.

За наведених обставин справи та положень законодавства, суд приходить до висновку про безпідставність визначення позивачу штрафної санкції на підставі ст. 126 ПК України за податковим повідомленням-рішенням №000436201 від 16.08.2017 у розмірі 20% у сумі 71 967,82 грн. у зв'язку із закінченням граничного строку її застосування.

При цьому, судом враховано також, що протягом строку, визначеного законодавством відповідач не скористався своїм правом та не звернувся до суду із відповідним позовом про стягнення грошового зобов’язання, визначеного позивачем у деклараціях з податку на додану вартість, у примусовому порядку. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Суд не приймає посилань представника позивача на акт №4319-07 від 01.02.2017 звірення розрахунків платника за період з 01.01.2016 до 31.12.2016, сальдо за яким на 31.12.2016 без урахування пені складає 0,00 грн., несплачена пеня 0,00 грн. та позитивне сальдо розрахунків 8,87 грн. та обставини погашення підприємством пені у сумі 388 581,59 грн., оскільки відповідних доказів позивачем суду не надано.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ПрАТ «БЗПТО» документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 079,52 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Запорізькій області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» (місцезнаходження: 71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, буд. 7, код ЄДРПОУ 0112498) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000436201 від 16.08.2017, винесене Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, в частині застосування до Приватного акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» за затримку понад 30 календарних днів сплати грошового зобов’язання у сумі 359 839,10 грн. штрафу у розмірі 20% у сумі 71 967,82 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» суму судового збору у розмірі 1 079,52 грн. (одна тисяча сімдесят дев’ять гривень 52 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак