№ 74427374, 12.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1838/18 Справа № 175/3337/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся Н.Є.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі – Гречишниковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» - про захист прав споживача, –

В С Т А Н О В И В:

В позові ОСОБА_2 просив визнати положення кредитного договору від 27 травня 2011 року, укладеного між ним та ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3», в частині обов’язку його сплачувати комісію за управління кредитом несправедливими умовами договору, визнати в частині положення кредитного договору, що встановлюють обов’язок сплати комісії за управління кредитом недійсними з моменту укладення кредитного договору, визнати зобов’язання позивача за кредитним договором виконаними в повному обсязі, розірвати кредитний договір, визнати заставу транспортного засобу - автомобіля легкового марки NISSAN, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1 припиненою, договір застави транспортного засобу від 27 травня 2011 року розірвати.Посилається на те, що отриманий кредит в сумі 251 200 грн., сплачував регулярно згідно графіка погашення заборгованості, однак умови договору в частині сплати комісії порушують норми ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про банки і банківську діяльність», а, отже, мають бути визнані недійсними, договір розірваним.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року відмовлено в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку на пред*явлення позову.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати вказане рішення, посилаючись на його незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з підстав пропуску ним строку позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом, суд 1-ї інстанції, в результаті неповно з*ясованих обставин справи, залишив без врахування наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 27 травня 2011 року між позивачем та Банком було укладено споживчий кредитний договір, за яким ОСОБА_2 був наданий кредит в сумі 251 200,00 грн. з терміном повернення 27 травня 2017 року.

Однією з умов договору була передбачена щомісячна комісія за управління кредитом у відсотках: з четвертого місяця кредитування- 0,95% від суми кредиту щомісячно. Протягом дії кредитного договору позивач сплачував відповідні платежі, в тому числі, комісію в сумі по 2 386,40грн. щомісячно, будучи юридично необізнаним в частині умови про сплату комісії.

Між тим, згідно ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими та умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Таке положення може бути змінено або визнано недійсним з моменту їх внесення.

Встановлено, що у 2015році ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів за вказаним договором. 02.02.2016. судом ухвалено заочне рішення, яким стягнуто заборгованість в розмірі 153 784.71грн. Під час ознайомлення з матеріалами справи ОСОБА_2 ознайомився з розрахунком Банку, з якого стало відомо як саме ОСОБА_3 списував чергові платежі за кредитом : ОСОБА_3 в період з 25.05.2011 року-27.09.2012 року розраховував комісію в сумі 2 386,40 грн., а з 28.09.2012 року – в сумі 2 512,00 грн., тобто збільшив її суттєво в односторонньому порядку, оскільки за графіком платежів комісія складала 2 386,40 грн..

Таким чином, ОСОБА_2 саме з моменту ознайомлення з розрахунком заборгованості дізнався про суттєве порушення його прав, а тому перебіг позовної давності слід відраховувати з 10 жовтня 2016 року, коли позивач дізнався про наведене рішення та розрахунок, а тому пропуску строку давності немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Наведені обставини та вимоги закону були залишені райсудом без належного з*ясування та оцінки, а тому його висновки про пропуск позивачем строку позовної давності були передчасними, зробленими без врахування даних обставин.

Виходячи з того, що комісія за управління кредитом є несправедливою умовою кредитного договору, а також з того, що позивач просить в цій частині визнати кредитний договір недійсним, - дані вимоги слід вважати обгрунтованими з підстав порушення актів законодавства України з баку Банку. А при таких обставинах є необхідність у здійсненні перерахунку сплачених сум за договором.

Так, тіло кредиту складає 251 200,00 грн., Банком зараховано в якості оплати тіла кредиту грошові кошти в розмірі 141 194,63 грн.. За розрахунком Банку заборгованість за тілом кредиту складає 110 005,37 грн. Відсотки відповідно до розрахунку розраховані всупереч графіку платежів в період з 28.05.2011 року по 31.12.2014 року включно ОСОБА_2 мав сплатити всього 64.72 грн.. Відповідно до розрахунку Банку в рахунок відсотків зараховано 108 78,57 грн. Комісія за РО, нарахована Банком, складає 98 972,80 грн. за період з 28.05.2011 року по 31.12.2014 року. Комісія за РО, врахована у якості сплати за період з 28.05.2011 року по 31.12.2014 року, складає 99 056,80 грн..

Таким чином, ОСОБА_2 мав сплатити Банку всього 251 200, 00 грн. + 64,72 грн. = 251 264,72 грн. (тіло та відсотки ), а сплатив за розрахунком Банку 141 194,63 грн. + 10 878,57 грн. + 99 056,80 грн. = 251 130,00 грн..

Окрім цього, Банком безпідставно зараховано у якості плати за пропуск платежів грошові кошти в сумі 2 745,16 грн..

Отже, з огляду на вищенаведене, необхідно зарахувати грошові кошти в сумі 64,72 грн. у якості відсотків, а в рахунок погашення тіла кредиту в сумі 110 005,37 грн..:

-10 878,57 грн. – 64,72 грн. = 10 813,85 грн. – надмірно враховані відсотки;

-99 056,80 грн. – надмірно сплачена комісія за РО;

- 2 745,16 грн. – безпідставно списані за пропуск платежів,

а всього – 112 615,81 грн..

За таких умов необхідно зарахувати сплачені кошти в рахунок оплати тіла кредиту та відсотків за весь час користування.

Отже, враховуючи незаконно нараховані до сплати суми комісії, на момент свого останнього платежу позивач фактично погасив свою заборгованість за кредитним договором, а тому усі обов’язки позивача за кредитним договором фактично є виконаними в повному обсязі. Протилежне Банком, який не з*явився у судове засідання, не було спростовано.

Виходячи з цього, слід визнати кредитний договір виконаним, а зобов’язання боржника ОСОБА_2 за кредитним договором припиненими. В зв*язку із задоволенням цих вимог, вимога позивача про розірвання кредитного договору є зайвою та задоволенню не підлягає.

В якості забезпечення виконання зобов’язань позивача за кредитним договором між останнім та Банком був укладений Договір застави транспортного засобу – автомобіль марки Nissan.

Оскільки, кредитний договір позивачем виконаний в повному обсязі, визнано, що зобов’язань за вказаним договором немає, то з цих підстав застава має бути визнана припиненою.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з підстав пропуску ним строку позовної давності є помилковим з наведених вище підстав.

Рішення як таке, що суперечить вимогам матеріального та процесуального законів підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

В зв’язку з тим, що при поданні позову та апеляційної скарги ОСОБА_2 як споживач відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів» був звільнений від сплати судового збору, - апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь держави судовий збір в розмірі 704,00 грн..

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу та позов ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року – скасувати.

Визнати положення Кредитного договору № 237/2011 від 27 травня 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» в частині обов’язку сплачувати комісію за управління кредитом - несправедливими умовами договору та недійсними з моменту укладення договору.

Визнати зобов’язання ОСОБА_2 за кредитним договором від № 237/2011 від 27 травня 2011 року, укладеним ним з Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» припиненим, виконаним, проведеним належним чином. Визнати припиненою заставу автомобіля NISSAN TEANA номер АЕ 7744СН за укладеним між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» 27.05.2011 року договором застави.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь держави судовий збір в розмірі 704,00 грн..

Постанова чинна з моменту прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 20 квітня 2018 року.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_4