Постановление суда № 74404566, 31.05.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

31 травня 2018 року Справа № 804/7892/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача - Страшко Л.В., представника відповідача - Познякова В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушевської Інни Романівни, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб , Державна реєстраційна служба речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Дніпровської райдержадміністрації про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушевської Інни Романівни, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Державна реєстраційна служба речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Дніпровської райдержадміністрації про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.

04.12.2017 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було залишено без розгляду вказаний адміністративний позов, у зв'язку із пропуском строку для звернення до суду та повернено позивачу всі позовні матеріали.

28.02.2018 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

14.03.2018 року адміністративна справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

19.03.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративний позов був залишений без руху через невідповідність вимогам ст.ст.160, 161 КАС України, з наданням строку для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду від 19.03.2018 року, позивач виправив вказані недоліки у зазначений судом строк.

16.04.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

21.05.2018 року від Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушевської Інни Романівни надійшло клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду із даним адміністративним позовом.

23.05.2018 року у судовому засіданні було відкладено розгляд клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів.

31.05.2018 року від Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, обґрунтована тим, що позивач не був присутній при вчиненні оспорюваних реєстраційних дій, іпотекодавець та реєстратор не повідомляли позивача про припинення обтяжень та дізнався позивач про оскаржувані рішення та вчинені реєстраційні дії лише 13.09.2017 року, також вказав, що у банку обмежена платоспроможність, яка виникла внаслідок ліквідації, а тому строк на обговорення та погодження сплати судового збору займає певний проміжок часу.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, предметом оскарження є рішення державного реєстратора, а саме: - рішення індексний номер 25386296 від 19.10.2015 року про припинення іпотеки (номер запису про іпотеку 11632307 від 26.11.2007 року) та рішення індексний номер: 25385638 від 19.10.2015 року про припинення обтяження (номер запису про обтяження 11632283 від 05.10.2007 року) щодо Земельної ділянки реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 751726612214 площею 0,100 га кадастровий номер 1221411000-02-042-0101- для ведення особистого селянського господарства; - рішення індексний номер 25384273 від 19.10.2015 року про припинення іпотеки (номер запису про іпотеку 11631470 від 26.11.2007 року), та рішення індексний номер: 25382889 від 19.10 2015 року про припинення обтяження (номер запису про обтяження 11631434 від 05.10.2007 року) щодо Земельної ділянки реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 751681512214 площею 0, 100 га кадастровий номер 1221411000-02-042-0100 - для будівництва та обслуговування житлового будинку; - рішення індексний номер 25381736 від 19.10 2015 року про припинення іпотеки (номер запису про іпотеку 11631288 від 26.11.2007 року) та рішення індексний номер; 25379019 від 19.10.2015 року про припинення обтяження (номер запису пре обтяження 11631261 від 05.10.2007 року) щодо Будинку реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 751671712214 житловою площею 117.3 кв.м загальною площею 348.6 кв.м.

Судом встановлено, що ПАТ «Дельта Банк» звернувся до відповідача з листом вих.№3926 від 18.05.2017 року в якому зазначено, що з Інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.11.2016 року, банку стало відомо про вчинення реєстраційних дій щодо предмета іпотеки, копія зазначеної довідки була долучена банком до вказаного листа (копію довідки долучено до матеріалів справи). Із вказаної довідки вбачається, що вона була отримана на підставі заяви ПАТ «Дельта Банк».

Також, зі змісту вказаного листа вбачається, що ПАТ «Дельта Банк» вже направляв на адресу нотаріуса аналогічний запит від 27.12.2016 року.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу стало відомо про порушення його прав 01.11.2016 року, при цьому позивач звернувся з даним адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду лише 28.11.2017 року, а отже, позивачем пропущено строк, встановлений для звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Щодо посилань позивача про пропуск строку встановленого для звернення до адміністративного суду з даним позовом, у зв'язку з обмеженою платоспроможністю та вирішенням питання про сплату судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Поряд з цим, Вищий адміністративний суд України у постанові Пленуму від 23.01.2015 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" акцентував увагу на тому, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

За правилами частин 1 та 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають рівні процесуальні права і обов'язки. Учасники справи, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані позивачем підстави не можуть бути визнані судом поважними, так як позивач не був позбавлений можливості скористатися своїм правом та вчасно подати даний адміністративний позов разом із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, при цьому позивачем не надано доказів того, що він звертався із даним адміністративним позовом у визначений законом строк, також відсутні докази обмеженої платоспроможності позивача.

Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує право особи на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів конкретно визначеним строком. Це, насамперед, викликано специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Дані строки обмежують час, протягом якого вказані правовідносини можуть вважатися спірними.

Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Як вбачається із практики Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження (лист Вищого адміністративного суду України від 19.05.2010 N 708/11/13-10).

Виходячи з вищевикладеного, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X, Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Аналізуючи викладені вище обставини та надані докази у їх сукупності, суд не знайшов підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із заявленими позовними вимогами, оскільки позивачем не наведено обставин, які б свідчили про поважні причини пропуску вказаного строку.

Таким чином, клопотання Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду задоволенню не підлягає.

У відповідності до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналогічна норма міститься й у пункті 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. ст. 240, 241-245, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.

Клопотання Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушевської Інни Романівни про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м.Київ, вул.Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) - залишити без розгляду.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 01.06.2018 року.

Суддя М.В. Дєєв